Наслідування – ВНУТРІШНІ ФАКТОРИ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС

Наслідування в літературному процесі – це свідоме використання автором творів попередників для вираження власних думок, емоцій, настроїв, почуттів. При наслідуванні ступінь використання твору іншого письменника є більш високим, ніж при запозиченні. І це виправдано, оскільки наслідування має набагато виший рівень новаторства та розвитку певної літературної традиції. У світовій літературі багато випадків наслідування має послання Горація “До Мельпомени” (Г. Державін – О. Пушкін – В. Брюсов – М. Рильський). Зустрічається наслідування в І. Франка (цикл “На старі теми”), М. Старицького (“На мотив з Гайне”, “Як з тобою ми спізнались…”). Іноді наслідування, як це ми бачимо в Т. Шевченка, є цілком самостійним твором (“Ісаія. Глава 35 (Подражаніє)”, “Осії. Глава XIV (Подражаніє)”). Багатовікову традицію наслідування можна простежити в ряді літератур народів Сходу. Зокрема, знамениті “П’ятериці” Навої, Хосрова, Джамі є також наслідуванням п’яти поем (“Скарбниці таємниць”, “Хосров і Ширін”, “Лейлі й Меджнун”, “Сім красунь”, “Іскандернаме”) азербайджанського поета XII – початку XIII століття Нізамі. До наслідування наближаються переспіви з творів інших авторів. Найчастіше це буває з віршами, написаними за мотивами якихось творів. Так, вірш “Рибалка” П. Гулака-Артемовського є переспівом відомої балади Гете, а “Маруся” Л. Боровиковського – це переспів балади В. Жуковського “Світлана”.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Наслідування – ВНУТРІШНІ ФАКТОРИ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС