Наша Галактика
Щоб побачити повну картину спірального візерунка нашої Галактики нам доведеться відлетіти від неї на відстань близько 100 тисяч світлових років. Астрономам відомо досить багато спіральних галактик, на зразок NGC 1232, фотографія якої наведена тут. Наша Галактика повинна бути на неї схожа… Більшість зірок Галактики (всього їх близько 150 мільярдів) розташовуються в диску товщиною близько 3 тис. Св. років, який на небо проектується у вигляді Чумацького Шляху (часто й саму нашу Галактику називають Чумацьким Шляхом). Вісь обертання Галактики перпендикулярна диску. За оцінками різних авторів, Сонце розташоване на відстані 24.5 ± 1.3 тис. Св. років від центру Галактики, спостережуваного в напрямку сузір’я Стрільця, і обертається навколо нього зі швидкістю близько 220 км / сек, роблячи повний оборот приблизно за 200 млн. років (цей проміжок називається галактичний рік). Кордон зоряного диска нашої Галактики віддалена від центру приблизно на 50 тис. Св. років, але газ (атомарний водень), за даними радіонаблюденій, простежується аж до відстаней понад 80 тис. св. років від центру; нарешті, наша Галактика занурена в гігантське сферичне хмару темної матерії (яку ми не можемо бачити, тому складові її частки не взаємодіють зі світлом, проявляючи себе тільки в гравітаційній взаємодії) радіусом близько 500 тис. св. років. Повна маса Чумацького Шляху (з урахуванням темної матерії) становить 1.9 – 1012 мас Сонця (згідно недавньої оцінкою М. І. Уїлкінсона і Н. У. Еванса).
На жаль, за тими даними, які є у дослідників сьогодні, однозначно відновити повну картину спіральної структури нашої зоряної системи за спостереженнями із Землі не вдається. Все-таки карти простіше будувати за спостереженнями “ззовні”, ніж “зсередини” (як кажуть, “за деревами лісу не розгледиш”); до того ж астрономам заважає поглинає світло матерія. Тим не менш, вчені намагаються вирішити це непросте завдання. Тут наведена одна з найбільш поширених карт спіральної структури Галактики, яку побудували ще в 1976 році Ж. та І. Жоржелен (Франція) і уточнили в 1993 році Дж. Тейлор і Дж. Корді (США). Як індикатор спіральної структури тут використані зони HII – гігантські хмари іонізованого водню (позначені синіми крапками різного розміру, в залежності від розміру облікової), які, як відомо по зображеннях інших галактик, дуже добре окреслюють спіральні рукави. Витягнутими прямокутниками показані напрямки, в яких промінь зору проходить по дотичній до спіралям (судячи по напрямках, з яких приходить радіовипромінювання найбільшої інтенсивності). Колечко, що символізує Сонце, в масштабі цього зображення відповідає розміру 2000 св. років – приблизно такий розмір Місцевої системи зірок, про яку йшла мова вище. Хрестиком показано положення центра Галактики, стрілкою – напрямок її обертання. Цифрами позначені: 1 – рукав Персея, 2 – рукав Кіля-Стрільця, 3 і 4 – два внутрішніх рукава, що не простежуються в околицях Сонця. Рукав Оріона-Лебедя не показаний, тому він, як було сказано вище, не належить до числа основних. Відповідно до цієї моделі, Галактика має чотири основні спіральні рукави, але повної згоди між дослідниками з цього питання поки немає: інші автори вважають, що Галактика має два, три або шість рукавів. Зауважимо, що дані про структуру Галактики на протилежній стороні від Сонця неповні, тому там не показано розташування спіралей.
Деякі важливі структурні елементи Галактики не показані на цьому малюнку. Це кільце нейтрального водню, що розташоване всередині сонячної орбіти, і зоряна перемичка (бар) поблизу центру Галактики, оскільки, відповідно до результатів недавніх досліджень, наша Галактика є пересіченій спіраллю.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)