НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ

Мета: ознайомити учнів з різновидами народної творчості (колисковими піснями, забавлянками, скоромовками); підтримувати інтерес школярів до усної народної творчості; розширити уявлення про влучність, точність, красу рідного слова; пробуджувати інтерес до вивчення рідної мови; виховувати любов до творів усної народної творчості, до книжки, любов та пошану до української мови.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Знову день почався, діти!

Всі зібрались на урок.

Тож пора нам поспішати –

Кличе в подорож дзвінок.

Стали, діти, всі рівненько,

Посміхнулися гарненько,

Настрій на урок взяли,

Й працювати почали.

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Робота над скоромовкою

Гра “Дощик”

Діти читають хором.

– Дощик накрапає (читають тихо і повільно).

– Дощик ллє (читають уголос і в нормальному темпі).

– Злива (читають голосно і швидко).

– Дощик слабшає (читають тихо та повільно).

– Дощик припинився (читають пошепки).

Їжак та їжаченя

Їздять по гриби щодня.

Їжачиха помагає –

Сироїжки їм збирає.

– Для чого потрібні скоромовки?

– Прочитайте тему уроку.

– Як ви вважаєте, про що йтиметься на уроці?

– Досліджуючи таємниці мови, вчені відкривають не лише історію слів, але й життя народу, його душу.

Плекайте, діти,

Рідну свою мову,

Вчіться складно говорити

Своїм рідним словом.

Сидір Воробкевич

III. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І ЗАВДАНЬ УРОКУ

– Сьогодні на уроці ми торкнемося живого джерела народної мудрості. У ньому перлами різнобарвними виблискують, переливаються казки, прислів’я, приказки, легенди, притчі, скоромовки, лічилки, загадки, усмішки, забавлянки, ігри, пісеньки…

IV. СПРИЙМАННЯ Й ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Робота з виставкою книжок

– Прочитайте назви книжок.

– Які з цих книжок вам знайомі?

– Які ви ще не читали?

– Чи відповідають темі уроку ці книжки?

2. Вступне слово вчителя

– Усна народна творчість виникла багато століть до того, як розвинулась писемна література. До неї увійшли твори різних жанрів: пісні, загадки, прислів’я, приказки, лічилки, жарти, мірилки, забавлянки, скоромовки, міфи, притчі, казки.

Кожен із цих жанрів має свої особливості, а всі вони разом складають духовну культуру наших предків, яку ми повинні вивчати. Бо недарма говорять: “Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього”.

– Як ви розумієте ці слова?

3. Самостійна лексична робота (за картками)

– Прочитайте, запам’ятайте значення слів.

Фольклор – народна творчість.

Прислів’я – короткий, влучний вислів, який має повчальне значення.

Скоромовка – своєрідна мовленнєва гра гумористичного спрямування.

Загадка – невеличкий поетичний твір, в основі якого є запитання.

Приказка – коротенький влучний вислів, але без повчального змісту.

Примовка – жартівливий, римований вислів, що вставляється в розмову відповідно до ситуації або у відповідний текст.

Гра – підпорядковане сукупності правил, прийомів або засноване на певних умовах заняття, що є розвагою або розвагою та спортом водночас.

4. Гра “Фотограф”

Учитель показує початок речення, написаний на смужці паперу. Учні мають за короткий проміжок часу прочитати те, що на смужці, “сфотографувати” очима, знайти кінцівку рядочка на картці “Лексична робота” та прочитати.

5. Ознайомлення з народними піснями

Технологія “Мікрофон”

– Ми, українці, – нація дуже давня. І ми самі створили свою національну культуру. Протягом своєї багатовікової історії український народ склав безліч прекрасних пісень – їх записано понад двісті тисяч.

І перший жанр усної народної творчості, з якою людина ознайомлюється з перших днів появи на світ,- це колискові пісні. Коли в сім’ї народжувалася дитина, поруч із нею постійно була матуся. А коли вона вкладала дітей спати, то співала пісні.

– Як вони називаються? (Колискові)

– Як матуся співає колискові? (Тихо, ніжно, спокійно, повільно)

– Колискові пісні призначені здебільшого тільки для одного слухача і мають одного виконавця – матір або іншу близьку людину. Свою любов і ніжність, бажання бачити своє дитя щасливим, здоровим, розумним мати виливає в простій і спокійній мелодії, що відповідає ритму гойдання колиски.

– А хто з вас може проспівати колискову пісню, яку матуся співала для вас, братика чи сестрички?

6. Опрацювання колискових пісень

1) Читання пісень підготовленими учнями.

ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ТРЕБА СПАТИ…

Ой ну, люлі, треба спати,

А я буду колихати.

Заколишу, загойдаю,

Сама піду погуляю

До тихого та Дунаю.

Да в Дунаю розпитаю,

Ой чим дитя годувати:

Чи кашкою, чи молочком,

Чи солоденьким медочком?

Од Дунаю до криниці,

Та й нап’юся там водиці,

Там водиця холодненька,

Спи, дитиночко, маленька.

А ти, коте, іди з хати,

Мале дитя буде спати.

Ой щоб спало і ходило

Да на ручки й ніжки не боліло,

На головоньку здоровіло,

А на серденько щасливіло.

ОЙ У ЛІСКУ НА ГОРШКУ

Ой у ліску на горішку

Там хатинка новенька.

Там хатинка новенькая,

Там дитинка маленькая.

Ми дитинку будем колисати

Ой ну, люлі, треба спати

І самі будем спати.

2) Бесіда за змістом.

– Про що співається у колискових піснях?

– Чим відрізняються ці твори від інших?

7. Ознайомлення з примовками

1) Технологія “Мікрофон”.

– Дитячий фольклор являє собою окремий напрям усної народної творчості з притаманними тільки їй жанрами – колисками, дражнилками, примовками.

Примовки – невеликі вірші. Це барвисті, яскраві словесні картинки. Примовки не мають повчального характеру.

Примовка пропонує дітям побачити кумедне в житті і навчитися передавати його в слові. Але примовка зберігає серйозну інтонацію, надаючи можливість слухачеві самому з’ясувати, смішно йому чи ні.

2) Читання примовок.

– Гадуль, гадуль, гадулька,

Десь там моя зозуленька

По полю літала, пір’ячко збирала.

– Не йди, не йди, дощику,

Дам тобі борщику

У глинянім горщику.

Поставлю на дуба;

Дуб повалився,

Горщик розбився,

Дощик полився.

– Ой вітре, вітроньку,

Прижени хмароньку,

Помий теплим дощиком,

Встели землю килимком.

– Бузьок – чапля, молока крапля,

І в гонець і в скопець,

А сам бузьок – молодець.

– Ластівки, ластівки,

Візьміть собі веснівки,

Нате вам камінці,

Дайте мені рум’янці.

– Журавлики-журавлі

Закрутились на ріллі.

Ваша мать під лісом

Прив’язана красним пояском.

Путь вам, дорожка!

Ви летіть від нас,

Та не забувайте нас!

Ми вас будем дожидати,

В віконечко виглядати;

Не барітеся ви ж там,

А мерщій летіть ви к нам.

– Про що розповідається у примовках?

– Навіщо складали примовки?

8. Опрацювання лічилок

1) Слово вчителя.

– Більшість лічилок звучить як вірші, тільки “смішні”. Діти так і ставляться до них, як до веселих віршів, часто зі скоромовками, потішками тощо. Основна особливість лічилки – чіткий ритм, можливість кричати окремо всі слова.

Найпоширеніший вид народної лічилки призначений безпосередньо для розрахунку гравців. Значна група лічилок указує на тих, хто буде учасником гри. Останній, хто залишився після розрахунку, водить.

2) Читай – запам’ятовуй!

– Тікав заєць через міст,

Довгі вуха, куций хвіст.

А ти далі не втікай,

Рахувати починай.

– В полі – маки, в небі – граки.

Завелися в річці раки.

Стали раки воду пити –

Виходи, тобі водити.

– Стоїть верба над потоком,

Похилилась трохи боком,

Похилилась до води,

Ти води!

– За горами, за лісами

Стоїть бочка з пирогами.

Раз, два, три –

То жмурити будеш ти!

– Попіл, попіл, попільниця, а де ж наша зозулиця?

Понад морем літала, синім оком кивала.

А ти, киве, не кивай, а ти з города втікай.

Джміль, оса та бджілка –

Ось і вся лічилка.

– Летів рій бджілок зі ста лічилок.

Зійшлися діти, давай лічити.

Бо кожна бджілка,

Немов лічилка:

Кого укусить –

Жмурити мусить!

3) Бесіда за змістом прочитаного.

– Про що розповідається у лічилках?

– Яку роль відіграють лічилки у житті дитини?

– Яку лічилку ви вивчили напам’ять?

– У які ігри не можна грати, без розрахунку гравців?

9. Опрацювання матеріалу про народні ігри

Технологія “Мікрофон”

– Народні ігри створені народом так само, як казки, приказки, загадки, вони передаються з покоління в покоління. Народних ігор існує безліч. Діти залюбки гралися в них, весело проводили час. Граючись, дитина пізнає світ, навчається спілкування з іншими, виконує побутові дії, фантазує. Для маленької дитини гра – це життя.

Народні ігри можуть проводитись у будь-якій обстановці: у помешканні й на галявині, на подвір’ї і біля ставу, на луках і на річці.

10. Фізкультхвилинка

Народна гра “Їду, їду”

Реквізит: паличка – “кінь” для Вершника, батіжок.

Хід гри

Обирається Вершник. Для решти крейдою на долівці малюють невеличкі кружальця, які можна розмістити в коло або розкидати в різних місцях кімнати на значній відстані один від одного.

Діти, взявшись за руки, ходять у колі то в один, то в другий бік (або рядком з різними зигзагами та поворотами) та співають:

Їду, їду, батіжком коня підганяю,

На вороному коні вітра доганяю.

Як проїхав чисте поле, мусив з коня злізти,

І коневі вороному мусив дати їсти.

Під пісню Вершник “їздить” по кімнаті на “коні”. По закінченні пісні Вершник стає на якесь кружальце, решта учасників розбігаються кімнатою: кожен шукає вільне кружальце, щоб стати на нього. Хто залишається без кружальця, той бере паличку (“коня”) і батіжок у колишнього Вершника, виходить на середину кімнати, і гра триває.

11. Опрацювання прислів’їв

– Золотими зернятами народної мудрості вважають прислів’я.

– Для чого потрібні прислів’я?

Гра “Відновіть прислів’я”

Пташка красна своїм пір’ям, а… – (знанням).

Зробив діло – … (сміло).

Маленька праця… (за велике безділля).

Краще синиця в жмені, ніж журавель в… .

… камінь точить.

Без праці нема життя і… .

В кожного солов’я… своя.

– Поясніть зміст прислів’їв.

– Яку роль відіграють прислів’я у житті людини?

– Які прислів’я ви запам’ятали?

V. ЗАКРІПЛЕННЯ Й ОСМИСЛЕННЯ ЗНАНЬ

Гра “Дерево знань”

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

– Отже, з вашою допомогою на дошці утворилося цікаве “дерево”, на “гілках” якого – малі жанри усної народної творчості.

– То хто ж основний творець цього “дерева”?

– Чого вчать усі ці жанри?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

– Наступний урок позакласного читання проведемо за темою “Казки українських письменників”. Завдання до уроку та список літератури ви знайдете в куточку читача.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕ