Найстрашніші катастрофи в історії
У геологічній історії Землі неодноразово відбувалися щодо нетривалі, проте надзвичайно сильні катастрофи. Палеонтологи встановили, що 250, 210 і 65 мільйонів років тому на нашій планеті гинуло безліч видів живих організмів. Востаннє, наприклад, вимерли гіганти динозаври.
У наші дні з’явилася можливість відкрити деякі таємниці геологічної історії Землі, приховані в древніх гірських породах. У самому кінці 70-х років в глибинах гір Губбіо (Італія), де залягають породи часів загибелі динозаврів, американськими вченими була виявлена підвищена концентрація іридію. Цей елемент дуже рідко зустрічається на Землі, але звичайний для метеоритів. Дослідники припустили, що багато років тому наша планета піддалася бомбардуванню великими небесними тілами, можливо, астероїдами. Тобто в період зникнення динозаврів Земля зіткнулася з космічним тілом діаметром не менше десяти кілометрів. Що ж могло статися в результаті такої події? Безсумнівно, що через величезну кількість пилу, що потрапила в атмосферу, на планеті різко похолодало. Це стало катастрофою для живих організмів, що населяли нашу планету в ті далекі часи.
На Землі сліди падіння великих космічних тіл залишаються у вигляді кільцевих структур – ударних кратерів, званих “астроблемами” (від слів “зірка” і “рана”). В даний час їх відомо більше ста. Деякі вчені, які обстежили ударні кратери, схильні вважати, що великі космічні тіла падали на Землю не рівномірно, а з періодичністю приблизно 26-28 мільйонів років.
Якщо така періодичність дійсно існує, що є її причиною? Якесь небесне тіло, часом дедалі ближчий до Сонячної системи? Відповіді на це питання поки немає.
І навколо Сонця обертаються об’єкти з витягнутою орбітою, періодично наближаються до Землі (зрозуміло, набагато частіше). Це всім відомі астероїди і комети. Один з поясів астероїдів розташовується між орбітами Марса і Юпітера, другий на околиці Сонячної системи. Там же знаходиться кометної хмара Сорти.
Одна з найвідоміших комет – комета Галлея. Скільки найпотужніших стихійних лих, що обрушилися на Землю в періоди зближення з цією кометою, відоме в історії людства! Наприклад, в IX столітті нашої ери на квітучих землях племен майя вибухнула якась таємнича катастрофа. Багато міст були зруйновані одночасно, ніби одним ударом велетенської сили. Саме в цей період комета Галлея наблизилася до Землі на дуже близьке за космічними мірками відстань – всього 6 мільйонів кілометрів. А “бомбардування” нашої планети метеорними тілами, пов’язаними з космічною странницей, могла викликати згубні наслідки на території імперії майя. Чи не тому все життя цього народу, що володів блискучими для того часу знаннями в області астрономії, в подальшому була відзначена очікуванням нової жахливої катастрофи?
Вчені визначили, що комета Галлея під час свого регулярного (раз на 76 років) появи в околицях Сонця наближається до Землі на різні відстані. І приблизно раз в 1770 років це відстань найменше – близько шести мільйонів кілометрів. Останнє таке взаєморозташування трапилося в 837 році, коли і сталася грандіозна катастрофа на землях майя. Якщо відрахувати від цієї дати назад за шкалою часу сім відрізків по 1770 років, то вийде 11 553 рік до н. е.., який потрапляє в період останнього материкового зледеніння. Багато вчених висловлюють думку про те, що саме в цей час Землю спіткала остання глобальна катастрофа, що змінила обриси материків і долі древніх народів. В історії земної цивілізації є дивовижний збіг початкових точок відліку різних літочислення: давньоєгипетського, древньоассірійський, давньоіндійського і стародавніх майя – це приблизно 11500 рік до н. е..
Можливо, такий збіг не випадково. Вихідним моментом для всіх чотирьох календарів могло послужити якесь одне катастрофічна подія світового масштабу. Дійсно, на рубежі між 11800-11600 роками до н. е.. чисельність населення Землі різко впала. Очевидно, що ці часи були нелегкими для виживання залишилися в живих після катастрофи людей. Потім дуже повільно населення планети стало рости, досягнувши до 8800-8600 років до н. е.. приблизно восьми мільйонів чоловік. Тоді людство ще не загрожувало серйозно своєю життєдіяльністю решті біосфері, хоча окремі види тварин вже тоді постраждали з його вини.
Але повернемося в наші дні. Безсумнівно, що 1985-1989 роки були “роками комети Галлея”, яка в тридцяте на пам’яті людей з’явилася на небосхилі. У ці роки на Землі мали місце грандіозні природні катаклізми, що випереджають або відстають за часом від приходу комети на кілька років.
Це і обширне повінь в Бангладеш, і сильні землетруси в Мехіко, Сан-Сальвадорі, на Алясці, в Непалі, у Вірменії, коли були зруйновані міста Спітак і Ленінакан і загинули десятки тисяч людей. Аналіз сильних землетрусів на території Вірменії з початку нашої ери по теперішній час свідчить про те, що більше чверті з них відбулися в період зближення Землі з кометою Галлея.
У 1989 році надзвичайної сили зливи обрушилися на Австралію, найпосушливіший материк нашої планети. Зазвичай пересохлі річки і струмки розлилися і перетворилися на потужні потоки, що змітають все на своєму шляху. Загинули тисячі овець.
Але не тільки сумні події супроводжують появу комети Галлея. Космічна мандрівниця мчить в безповітряному просторі в супроводі “свити” з метеорних тіл розміром до десятків і більше метрів в діаметрі. При попаданні їх в атмосферу Землі можна спостерігати барвисте видовище. Так, 2 грудня 1983 в багатьох областях України, Білорусії та Центральної Росії протягом декількох хвилин багато жителів бачили яскраву “зірку”, яка рухалася по нічному небу. За нею тягнувся величезний різнобарвний шлейф, який займав мало не чверть небосхилу. Це явище може бути пояснено падінням великого боліда. У 1984 році в Туркменії, в Іркутській області і в Португалії також було помічено падіння великих болідів.
Однак “родзинкою” серед подібних подій є спостереження Чулимську (або Томського) боліда. Увечері 26 лютого 1984 в небі Західної та Східної Сибіру можна було бачити велике небесне тіло з хвостом помаранчевого кольору. Його супроводжували спалахи блакитного із зеленуватим відливом світла. Над річкою Чулим, не досягаючи Землі, болід вибухнув, перетворившись на яскраве хмара іскор. Новоутворена повітряна хвиля в радіусі 150 кілометрів була сприйнята людьми як найсильніший гуркіт грому. Під час прольоту боліда в будинках перегорали електричні лампочки, виходила з ладу електро-і радіоапаратура…
В останні десятиліття інтерес до космічних гостям зріс не лише у астрофізиків, а й у біологів. А пов’язано це з припущенням про занесення з кометами на Землю живої матерії, вмерзлий в крижане ядро цих небесних тіл. Деякі з крижаних осколків неминуче потрапляють на нашу планету.
Таким шляхом з космосу до нас можуть потрапляти заморожені мікроорганізми, в тому числі і хвороботворні. Варто їм потрапити в підходящу земне середовище, як мікроскопічні прибульці оживають. Англійські астрофізики порівняли час глобальних інфекційних захворювань і час знаходження комет біля Землі. Виявилося, що ці події часто збігаються. Найбільш показовою є епідемія грипу 1989 року, яким перехворіли мільйони жителів європейських країн. У цей період та ж комета Галлея побувала в околицях нашої планети.