Найпростіші, що живуть в товстій кишці
Товста кишка дуже сприятлива для проживання найпростіших. Паразити розташовуються поблизу слизової оболонки, в слизу, що покриває епітелій крипт. Більшість цих найпростіших – комменсали, що харчуються бактеріями і злущеними клітинами кишечника. Два види найпростіших – дизентерійна амеба і балантидій – патогенні, але в організмі здорової людини вони можуть довгий час вести Ком-сальний спосіб життя.
Дизентерійна амеба Entamoeba histolytica (кл. Саркодовие) – збудник амебіазу (рис. 19.3, б). Амебіаз зустрічається повсюдно, але частіше в зонах з вологим жарким кліматом. У циклі розвитку амеби є кілька стадій, морфологічно і фізіологічно відрізняються один від одного. Дрібна вегетативна форма мешкає в просвіті кишки. Розміри її 8-20 мкм. У цитоплазмі можна виявити бактерії і грибки – елементи мікрофлори кишечника.
Велика вегетативна форма також мешкає в просвіті кишки в гнійному вмісті виразок кишкової стінки. Її розміри – до 45 мкм. Цитоплазма чітко розділена на прозору, склоподібну ектоплазму і зернисту ендоплазму. У ній розташовані ядро з характерною темно забарвленої каріосома і еритроцити, якими вона харчується. Крупна форма енергійно пересувається за допомогою широких псевдоподий. В глибині уражених тканин розташовується тканинна форма. Вона дрібніше великої вегетативної форми і не має в цитоплазмі еритроцитів. Цисти виявляються у фекаліях хронічно хворих і пара-зітоносітелей, у яких захворювання проходить безсимптомно. Цисти мають округлу форму, діаметр 8-15 мкм і від одного до чотирьох ядер.
Можливість тривалого паразитування дизентерійної амеби в організмі людини забезпечується як можливістю аутоінвазіі, так і специфічної адаптацією цього виду до паразитизму: амеба екс-прессірует білок, близький за будовою до рецепторного протеїну CD59, який у якості маскуючого агента захищає її від лізису мембранним лізуючого комплексом господаря.
Життєвий цикл паразита складний (рис. 19.4). Людина заражається амебіазом, ковтаючи цисти паразита з водою або харчовими продуктами, забрудненими землею. У просвіті товстої кишки з цисти утворюється, за рахунок наступних один за одним поділів, вісім дрібних клітин, які перетворюються в дрібні вегетативні форми. Шкоди людині вони не приносять. Вони можуть знову інцістіроваться і виходити назовні. При погіршенні умов існування господаря дрібні вегетативні форми здатні перетворюватися у великі, які викликають утворення виразок у стінці кишки і кровотечі. Харчуються великі форми еритроцитами. Занурюючись глибше, вони перетворюються в тканинні форми, які в особливо важких випадках можуть потрапляти в кров і розноситися по всьому організму. При цьому можливе утворення абсцесів у печінці, легенях та інших органах. У гострому періоді захворювання у хворого в фекаліях виявляються не тільки цисти, але і трофозоіти.
Діагноз ставиться на основі виявлення в фекаліях трофозоітов з заглоченного еритроцитами. Чотирьохядерні цисти можуть свідчити скоріше про хронічному перебігу захворювання або про паразит-тоносітельстве.
Профілактика – як при лямбліозі. В даний час методом генетичної інженерії отримані штами дизентерійної амеби, що не патогенні для людини. На основі цих штамів отримана жива вакцина, введення якої в організм людини стимулює вироблення активного імунітету проти патогенних форм збудника.
Балантидій кишковий, Balantidium coli (кл. Інфузорії) – збудник балантідіаза. Це велике найпростіше, довжиною до 200 мкм. Збережені багато ознак вільноживучих інфузорій: все тіло вкрите віями, є цитостом і цітофарінкс. Під пеллікулой розташований шар прозорої ектоплазму, глибше знаходиться ендоплазма з органеллами і двома ядрами. Макронуклеус має гантелевідной або бобовидную форму, поруч з ним знаходиться маленький мікронуклеус, який зазвичай не видно, а в цитоплазмі чітко виділяється скорочувальна вакуоль (див. Рис. 19.3, д). Циста балантидія овальна, діаметром до 50-60 мкм, покрита двошаровою оболонкою, війок не має.
Балантидій може жити в кишечнику людини, харчуючись бактеріями і не приносячи йому шкоди, але іноді впроваджується в стінку кишки, викликаючи утворення виразок з гнійним і кров’яним відділенням. У цьому випадку в його цитоплазмі часто виявляються формені елементи крові господаря. Для захворювання характерні тривалі проноси з кров’ю і гноєм, а іноді і перфорація кишкової стінки з подальшим розвитком перитоніту. Як і при амебної дизентерії, В. coli може потрапляти в кровоносне русло і осідати в печінці, легенях та інших органах, викликаючи там утворення абсцесів.
Особливість цих інфузорій в їх здатності виробляти фермент гіалуронідазу, завдяки якій вони впроваджуються і в неушкоджену стінку кишки, де на гістологічних препаратах виявляються цілі скупчення тканинних трофозоітов, морфологічно не відрізняються від живуть в просвіті кишки, але не здатних до утворення цист. Крім людини, балантидій зустрічається також у щурів і свиней, які і є його основним резервуаром.
Лабораторна діагностика – виявлення цист і трофозоітов в мазках фекалій хворого.
Профілактика – як при лямбліозі, однак у зв’язку з зоонозної природою балантідіаза слід також вести боротьбу з гризунами та забезпечувати гігієнічне утримання свиней.
Крім описаних паразитів в травній трубці людини, особливо в її нижніх відділах, мешкає ряд умовно патогенних видів найпростіших. Серед них особливо цікава Dientamoeba fragilis, що має незвичайні адаптації до перебування в кишечнику людини: вона співіснує в своєрідному симбіозі з гостриками (див. П. 20.2.1.1). Цист ця амеба не утворює, а трофозоїти прикріплюються до яєць гостриків, через які і відбувається зараження нових господарів одночасно двома паразитами. Ймовірно, зараження цією амебою можливо і без яєць гострики, при прямому контакті. Розмножуючись у великій кількості в кишці людини, ця амеба може викликати недовгі проноси. Таке ж медичне значення має і відомий жгутиконосец – кишкова трихомонада Trichomonashominis (див. Рис. 19.3, г).
У плані диференціальної діагностики слід згадати також кишкову амебу Entamoeba coli – нормального симбіонту товстої кишки людини. Вона дуже схожа на дизентерійну амебу, але є типовим комменсалом. Трофозоіти мають розміри 20-40 мкм і пересуваються повільно. Харчуються бактеріями, грибами, а якщо у господаря є кишкова кровотеча, то і форменими елементами крові.
В навколишнє середовище виділяється у вигляді цист, містять вісім ядер і мають більші розміри, ніж у Є. histolytica (близько 18 мкм).
(2 votes, average: 4.00 out of 5)