Найбільші градини

У листопаді 1988 року в багатьох газетах Західної Європи і навіть СРСР з’явилося сенсаційне повідомлення: “Жителі селища Кадеш на півночі Іспанії насолоджувалися останніми днями бабиного літа. Несподівано вони почули наростаючий шум, неначе до них наближалося щось величезне. Кілька сотень мешканців селища стали свідками небаченого явища – на селище впав величезний крижана куля. Впавши, він розлетівся на безліч осколків, один з яких перебив 20 сантиметровий стовбур горіхового дерева. Вчені з метеообсерваторіі не змогли пояснити цей феномен”.

Треба відзначити, що за 4 роки до цієї події, а саме 20 лютого 1984, у м. Щербинки Подільського району Московської області подібне вже відбувалося, але з ряду причин дивовижний випадок так і не став сенсацією навіть обласного масштабу. Газета “Ленінський прапор” – орган Московського обкому КПРС – в номері від 15 липня 1984 хоча і з помітним запізненням, але все ж опублікувала повідомлення.

“Будинок труснуло, пролунав оглушливий гуркіт. “Газ! – Промайнуло в голові Клавдії Кузьмівни. – Вибухнув балон з пропаном! “Але полум’я не було, запаху газу теж. У сінях і кімнаті порядок. Заглянула в підсобку і ахнула: над головою похмуре вечірнє небо, добре помітне через величезну дірку у покрівлі, а на підлозі крижана куля розміром з 5 літрову каструлю. Він пробив шифер, шар руберойду, дошку товщиною 6 см і розколовся в дошці надвоє”.

Шар всередині виявився порожнистим, товщина стінки становила близько 10 сантиметрів, лід був прозорим. Господиня, вирішивши розібратися з тим, що відбувається, поклала шматок кулі в холодильник і наступного дня попрямувала до представників влади. Де шукати винних, було незрозуміло. Метеорологи заявили, що до граду цей крижана куля відношення не має, так як град буває максимум з куряче яйце, та й то влітку. Вони порадили постраждалої сходити до льотчикам.
Газета “Ленінський прапор” у тій же статті опублікувала і коментарі “фахівця з НЛО” А. В. Іванова. Його падіння невпізнаних крижаних об’єктів з неба абсолютно не здивувало, і він впевнено заявив: “Всі вони мали техногенне, тобто неприродне, походження: це були обмерзання, що відкололися від літаків і впали вниз. До речі, в Підмосков’ї, над яким пролягає безліч авіаційних трас, подібні явища зафіксовані. Правда, про те, щоб брила потрапила в будинок, чую вперше. Тепер поясню, чому цей крижана куля не можна вважати метеоритом. Метеорити проникають з космосу в атмосферу зі швидкістю близько 20 кілометрів на секунду. Швидкість величезна, вона викликає тертя і загоряння позаземних тіл, тому всі метеорити, які досягли поверхні Землі, оплавлені”.
Що ж до випадків падіння з неба крижаних брил, то вони досить докладно описані в книзі відомого радянського дослідника В. Ф. Дерпгольц “Вода у Всесвіті”.
Виявляється, в хроніках XIX століття, коли ще не існувало авіації, наводяться свідчення падіння на земну поверхню крижаних метеоритів. Наприклад, у 1802 році зафіксовано падіння крижаної брили вагою близько півтонни. У 1863 році в Західній Голландії з небес звалилася Градина вагою близько 6 кг.

Відомий французький дослідник і популяризатор науки Камілл Фламмаріон також приділяв увагу феномену непізнаних крижаних об’єктів. У виданій в 1888 році книзі “Атмосфера” він докладно описує впав з неба шматок льоду 15 футів довжиною, 6 футів шириною і 1,1 фута завтовшки.
14 серпня 1849 “Таймс” повідомила, що напередодні ввечері брила льоду неправильної форми впала з неба в містечку Орд після виключно сильного гуркоту грому. Ось тільки “Градина” виявилася величезних розмірів – в окружності близько 20 футів, тобто більше 6 метрів!
У листопаді 1950 ферму в англійському Ексмур завалило шматками льоду розміром з супову тарілку.
У Каліфорнії в 1982 році крижана “бомба” завдала серйозні пошкодження новенькому котеджу вартістю в півмільйона доларів. У книзі Дж. Мітчелла і Р. Рікарда “Феномени книги чудес” опублікована фотографія, на якій сімейна пара з сумом розглядає автомобіль, сильно пошкоджений ослаблим крижаним “подарунком”.
Відомі й трагічні випадки, коли люди гинули з вини падаючого з небес льоду. 10 січня 1950 в Дюссельдорфі місцевий тесляр зібрався привести в порядок дах власного будинку. Він вибрався на дах, але тут зовсім несподівано йому на голову впав шматок льоду 6 футів завдовжки і 6 дюймів завтовшки.
У даній справі було проведено слідство, в ході якого з’ясувалося, що винуватцем цього є, швидше за все, літак, що пролітав над містом. У 50 ті роки XX століття більшість з них мало гвинтові двигуни, що піддавалися обмерзання. При включенні антиобморожувача могло відвалитися подібне “спис”. У падінні крижане “спис” набувало швидкість понад 100-150 метрів в секунду і забійну силу артилерійського снаряда.
В одному з досліджень аномальних явищ, присвячених крижаним “бомбам”, наводиться розповідь П. Геббеля з Новочеркаська.

Це сталося наприкінці 40-х років XX століття в Ярославській області (Володарський район, лісовий масив між селами Зубарєва і Фалілейка). У першій декаді листопада (початок мисливського сезону) П. Геббель відправився в ліс зі своєю собакою. Близько 4 години дня вона почала сильно хвилюватися. Коли мисливець підняв голову, він зрозумів, що так налякало його собаку. Він не повірив своїм очам – з неба повільно опускалися величезні білі кулі. Досягаючи землі, вони розсипалися. Коли поруч з мисливцем впав один такий феномен, він розглянув його. Виявилося, що куля зі снігу, порожній усередині, а оболонка складається з декількох шарів сніжинок. Снігових чудасій падало тоді дуже багато, і були вони різної величини. На прилеглу село на очах у здивованого очевидця опускався об’єкт у формі млинця і завбільшки з пару хат, але, не досягнувши дахів, він став розсипатися.
Метеорологи в подібні історії не вірять. На їх думку, ні градини завбільшки з 5 літрову каструлю, ні кулі або млинці зі снігу величиною в дві хати в природі утворитися не можуть. Вченим, звичайно ж, видніше. Але як бути тим, хто це спостерігав своїми очима або тримав у власних руках?

У січні 2000 року на очах у сотень очевидців величезні “крижані брили” впали посеред поля для гри в гольф поблизу Рима. Трохи пізніше в місті Анкона тільки дивом не загинув робітник, якому крижана брила впала на голову. Крім того, повідомлення про які впали з неба льодинки надійшли з Венеції, Терні, Болоньї…

У позачерговій урок природознавства під відкритим небом несподівано перетворилися заняття в середній школі в містечку Сан Мартіно ді Лупар, що на півночі Італії. Всі класи дружно вибігли на вулицю після того, як будівля школи струсонув перший удар. У дворі виявили величезні крижані осколки, а в покрівлі виднілася значна вм’ятина.

Прибулі фахівці зібрали всі уламки загадковий крижаної брили і відвезли їх на експертизу. Але лічильник Гейгера, піднесений до того, що залишилося від небесного прибульця, не показав нічого особливого. Перевірка на вміст мікроорганізмів і хімічних домішок теж нічого не дала. Експерти дійшли висновку, що на школу впала брила замороженої чистої води, з якої зазвичай складаються краплі дощу. Приваблива версія про неземне походження “літаючого айсберга” розтанула на очах разом із самим крижаним “гостинцем”. На жаль, це був не уламок крижаної комети з глибин Галактики. Але що тоді?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Найбільші градини