Надлишкова прибутковість ринкового портфеля

Надлишкова прибутковість ринкового портфеля – це перевищення прибутковості інвестиційного портфеля над деякою нормою прибутковості безризикового ринкового еквівалента.

Основні методи, що застосовуються для оцінки прибутковості ринкового портфеля

Існує кілька основних методів для вирішення задач по оцінці ефективності вкладення капіталу в цінні папери:

    Модель стандартного або ефективного портфеля САРМ, що характеризує залежність між ринковим ризиком і необхідної прибутковістю. Основним аргументом функціонального значення служить ступінь реакції портфеля на ринкові фактори, яка залежить безпосередньо від внутрішніх характеристик обраного для аналізу портфеля; Модель з використанням індексу Трейнор. В основі цього методу лежить оцінка надлишкової прибутковості портфеля в відносному (процентному) співвідношенні до певної ставкою ризику, якій виступає коефіцієнт бета. За допомогою даної моделі можна визначити ступінь впливу ризику на позитивну дохідність інвестиційного портфеля на певному періоді часу; Коефіцієнт Шарпа або показник “прибутковість – розкид”. Цей метод, що є загальним індикатором ефективності інвестиційного портфеля, використовує для визначення міри ризику функціональну залежність надмірності прибутковості портфеля до відхилення прибутковості портфеля від певного стандартного значення. Він характеризує ступінь внутрішньої стійкості портфеля до загального ринкового ризику; Метод зразкового (бенчмаркінг) портфеля. Метод заснований на застосуванні порівняльного аналізу між деякими еталонним безризиковим і існуючим портфелями. У практиці як еталон використовується портфель, складений з активів входять в ринковий індекс. Метод застосуємо також для оцінки надлишкової прибутковості портфеля шляхом визначення співвідношення доходностей еталонного і інвестиційного активів.

Альтернативні методи аналізу надмірності прибутковості

У ринковій практиці крім стандартних аналітичних методів оцінки надмірності прибутковості портфеля застосовується безліч інших способів, які можна об’єднати в дві основні групи:

    Методи, які використовують в якості еталонного показника безризикової ставки ринкової прибутковості фінансові інструменти з високим ступенем надійності. Як правило, це суверенні боргові зобов’язання, гарантією за якими виступає держава. Найбільш часто використовуваними є казначейські облігації ФРС США; Методи, в яких безризикових ринкової ставки багато в чому визначається терміном, прийнятим для проведення аналізу або порівняння. Чим коротше термін, тим менше вплив випадкових коливань і волатильності ринку на значення ставки. В даному випадку застосовуються короткострокові кредитні ставки, які визначаються за методиками основних фінансових інститутів. Наприклад, лондонська ставка LIBOR або російська MOSPRIME.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Надлишкова прибутковість ринкового портфеля