Націоналізм і шовінізм

Індустріальне суспільство, з одного боку, стирало грані між народами і утягувало їх у світове господарство, а з іншого – штовхало людей до згуртування за національною ознакою. Монополісти розвинених країн, намагаючись якомога більше розширити ринки для збуту продукції, вступали в світову конкуренцію і всім прагнули нав’язати свої стандарти і технологічні норми. Навіть робочі розвинених країн стали отримувати матеріальні вигоди від успіхів “своїх” монополій і держав. В результаті відбувалося згуртування людей для захисту інтересів своєї нації, яке називається націоналізмом.
Згадайте, що таке нація, ніж нація відрізняється від національності.
Націоналізм переростав у шовінізм – прагнення вирішити проблеми своєї нації за рахунок інших. Шовіністи виступали не тільки проти інших держав, а й проти “внутрішніх ворогів” – мешканців своїх країн, але іншої національності (наприклад, євреїв, циган), а також проти представників інших рас (такі погляди називають расизмом).

На початку XX в. протиріччя між найсильнішими країнами світу наростали. Націоналістам здавалося, що військова перемога допоможе поліпшити економічний стан своєї країни. “Обділеними” почувалися Німеччина, Австро-Угорщина та Італія, володіння яких помітно поступалися територіям Великобританії, Франції та Росії. У той же час і ці країни сподівалися багато чого придбати від війни. Зокрема, французи болісно переживали захоплення німцями Ельзасу та Лотарингії.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Націоналізм і шовінізм