НА СМЕРТЬ МОЄЇ МАТЕРІ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ

О. Т.

Цей дарунок смертельности, який ти дала мені,

Я зберігаю досі, після стількох років,

І любуюся ним тільки потайки,

Відчинивши насамоті серце, мов шкатулку.

Як пишний барокковий клейнод, я пришпилюю його

До простого одягу мого життя,

І, наче самоцвіт колір, він підхоплює

Один із виразів в моїх очах.

Дивуються люди, чому я проходжу

Таким самопевним, майже зухвалим, крізь життя –

Бо знаю, що одного дня мені дістанеться в спадку

Решта тих багатств, які ти посідаєш під землею.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

НА СМЕРТЬ МОЄЇ МАТЕРІ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ