На сімейну раду – Надія Пукас
Того, що шлюби укладаються на небесах, ніхто не піддає сумніву. І хоча ніхто не бачив, яким чином добирають двоє сердець, ніхто там не був дружкою, однак кожен при нагоді стверджує ( і то незаперечно), що саме так і утворюється нова сім’я.
Правда, коли вона руйнується, тобто, коли двоє рідних стають чужими, а то й ворогами, ніхто не апелює до небесних свах, які, вочевидь допустили брак. Можливо, саме тому “шлюб” російською мовою і звучить як “брак”, тобто недоброякісна робота.
Незалежно від кінцевого результату роботи небесних і земних сил, який передбачає двоякий результат: або бути сім’ї щасливою і довговічною, або навпаки – розійтися на життєвій дорозі обабіч, бути короткотривалою, як перша крижина на осінній калюжі. Та обидва випадки об”єднує одна спільність: народження дитини в сім’ї є фактом незалежним і незаперечним.
А от із цього місця, як кажуть, детальніше. Позаяк немає жодної можливості пред’явити претензії небесному ВРАГСУ щодо помилок і похибок у доборі кандидатур на високу посаду майбутніх батька-матері, то будемо покладатися на віковий досвід наших предків, а також на свій власний і приступимо до “роботи над помилками”.
Отже почнемо самотужки розглядати причини, чому маємо таку величезну кількість нетривалих шлюбів, чому молодь так захоплюється громадянськими шлюбами, чому молоді сім”ї не хочуть народжувати дітей
( умисне не вживаю вислів “заводити дітей”) і ще багато яких “чому”, що роблять світ похмурим, сімейне життя нещасливим, а долі дітей зламаними, оскверненими сирітством при живих батьках.
На поверхні найдоступніша і найлегша відповідь: “Мололодь не така!”.
А яка? І чому не така? Що треба робити, щоб була “така”? Хто це повинен робити? Коли треба починати?
Постараємося відповідати на ці питання з останнього.
Отже, коли треба починати готувати молоду людину до сімейного життя і усвідомленого батьківства?
На мій погляд, тут якраз доречно “підключити” до дискусії небесні сили, які зводять докупи двоє сердець, щоб утворити з них сім”ю, яка народить дітей. Бо саме вони знають і відають “якого роду-племені” ці двоє, від якого діда-прадіда які риси характеру, звички, якою силою і якими генетичними хворобами вони наділять майбутнє дитя. Якось мені довелося бути присутньою на лекції одного зарубіжного фахівця з даного питання і мені запам”ятався вельми цікавий висновок. (Наводжу по пам”яті). “Вже під час зачаття, у тому сперматозоїді і яйцеклітині закладено, якого розміру дитя буде носити черевики, які у нього будуть звички і коли йому виріжуть апендицит”.
Не будемо дуже перейматися цим постулатом, але прислухатися до нього варто. Вважаю, що наші предки дуже добре розумілися на ролі генів у особистості людини, коли передали нам твердження “Яка хата, такий тин, який батько, такий син”. “Яблуко від яблуні далеко не відкотиться”. І вже можна почути більш сучасне твердження: “Гени пальцем не роздавиш”. Не будемо судити, але приймемо як факт те, що в давні часи люди надавали дуже великого значення родоводу партнера. Йшли навіть на те, що одружувалися члени родини, аби не змішувати крові, не порушувати генетичний ланцюг, який належало скріплювати, удосконалювати нащадкам. Я не закликаю, боронь Боже, до таких експериментів, але приглянутися до своєї майбутньої половини, поцікавитися її походженням, замислитися над її уподобаннями, звичками, нахилами – варто. І не треба самовпевнено думати, що потім ви свого обранця чи обраницю перевиховаєте, зламаєте те, що закладено в нього предками. Треба усвідомлювати, що цей процес буде дуже болісним, важким для обох. Зачасти він стає причиною негараздів, сварок, а то й розлучень у сім”ї.
У своїй практиці роботи із сім”ями завжди намагаюся враховувати генетичну складову характеру, звичок людини, його поведінки, взаємини з оточуючими.
Чи є це основним і вирішальним у сімейних стосунках? Однозначно сказати не берусь. Однак важливість врахування цього ніколи не буде переоціненою.
Доказом того є багаточисельні приклади, коли не заваді сімейного щастя стають відголоси бабусі, яка займалася чорною магією, прадіда, який мав чималий букет шкідливих звичок, спадкові хвороби, якими хворіє близький родич. Я вже не кажу про дрібні звички, уподобання, зовнішність, які без вашої згоди передаються вашим дітям, онукам.
Чи означає це, що перед тим, як знайомитися, одружуватися, треба вивчати генегалочне древо вашого обранця? Та ні! Це було б смішно і некоректно. Та й хто тепер його знає? На жаль, у нашому стрімкому сьогоденні не про всіх живих пам”ятають, не кажучи вже про померлих предків.
Просто треба усвідомлювати, що створення сім”ї – це настільки важлива справа, настільки відповідальна, що, ті двоє, котрі вирішили навіки поєднати свою долю воєдино, беруть на себе відповідальність не лише за себе, а й за своїх майбутніх дітей, онуків і правнуків. Вони стають першими краплинами великої родової ріки, яка наповниться долями, характерами їх нащадків.
А тому треба бути дуже відповідальними у здійсненні цієї важливої місії людського буття. Ми ж усі, ( а кожен читач у певний час причетний до народження нової сім”ї) маємо стати мудрими вчителями, помічниками, щоб кожна конкретна новостворена молода сім”я була щасливою, довговічною, многодітною. Це велика невичерпна наука, яка поповнюється, оновлюється, і яку повинен опанувати кожен юнак, кожна дівчина. Як бачимо, навчання починати ніколи не пізно, але й ніколи не рано. Ця наука, як шлюбна каблучка – без початку і без кінця. То ж пропоную на сторінках нашого улюбленого журналу поповнювати це невичерпне джерело знань про сім”ю, науки підготовки молоді до сім”ї і усвідомленого батьківства усім миром.
Надія Пукас
Член правління ГО ” Ліга соціальних працівників України”
(1 votes, average: 5.00 out of 5)