На переломі
“На переломі” – журнал політики, літератури та мистецтва, який виходив у Відні 1920. Виражав громадсько-політичну думку української еміграції, яка протягом 1917-20 була тісно пов’язана з національно-визвольними рухами в Україні та за її межами. Об’єднував політиків, вчених, письменників, які опинилися в еміграції, зокрема в Австрії. Головна роль у його виданні належить Олександру Олесеві, який не лише здійснював редакційну роботу, а й значною мірою формував ” літературну частину видання, публікував свої твори (під власним прізвищем та під псевдонімом Валентин), А. Хомикові, П. Стахові (псевдонім С. Черкасенка), А. Крушельницькому. На сторінках часопису друкувалися також вірші Б. Лепкого, 0. Колесси, В. Павлусевича, прозові етюди Ю. Сірого (псевдонім Ю. Тищенка), Є. Карпенка та інших авторів. До авторського колективу належали історики М. Грушевський, І. Борщак, С Шел. ухин, котрі порушували наболілі питання тогочасного життя України, її минулого і майбутнього. Міжнародно-політичні огляди друкував “Spectator” (псевдонім А. Хомика). Журнал вважав себе незалежним виданням. У деяких його публікаціях, зокрема А. Крушельницького, помітна схильність до ідей соціалізму (стаття “Письменник у соціалістичному устрої”) тощо.
Related posts:
- Нова Україна “Нова Україна” – літературно-науковий, громадсько-культурний і політичний журнал, виходив з 1922 у Празі спочатку як двотижневик, а пізніше як місячник за редакцією В. Винниченка, М. Шаповала, згодом до редколегії увійшли Н. Григоріїв, С. Довгаль, Б. Залевський, М. Мандрика. Журнал був органом “української демократії, передовсім соціалістичної”. Відкривав свої сторінки для вільної дискусії “соціалістів усякого світогляду і […]...
- Критика “Критика” – спеціальний літературно-критичний журнал. Почав виходити з лютого 1928 в Харкові як “журнал-місячник марксистської критики та бібліографії”. До складу редакції входили: М. Скрипник, А. Хвиля, В. Десняк (псевдонім В. Василенка), В. Коряк, Ф. Таран, І. Кулик, Т. Степовий, Я. Савченко. Головним редактором спочатку був В. Десняк. Протягом 1932-34 журнал мав назву “За марксо-ленінську критику”. […]...
- Харьковский демокрит “Харьковский демокрит” – перший в Україні журнал сатири та гумору, що виходив у Харкові 1816 за редакцією В. Масловича. У традиційних тодішніх журнальних відділах друкувалися твори місцевих авторів А. Нахімова, Д. Ярославського, А. Вербицького, Р. Гонорського, І. Срезневського та ін. Тут вперше з’явилось ім’я Г. Квітки-Основ’яненка як автора легких гумористичних віршів та акровіршів російською мовою. […]...
- Рідна стріха “Рідна стріха” – ілюстрований літературний збірник, упорядкований Василем Лукичем (псевдонім В. Левицького) і виданий 1894 у Львові коштом товариства “Просвіта”. До нього включені художні твори різних жанрів, що друкувалися в календарі товариства “Просвіта” на 1894. З поетичних творів подано історичну поему С. Руданського “Павло Апостол”, вірші П. Граба (псевдонім П. Грабовського). “Самотні пісні і думки” […]...
- Що означає слово “жид” Жид – образливе, зневажливе позначення єврея. До XVI – XVII століть слово негативного відтінку не мало. Він сформувався в російській мові “тільки в Русі Московської, євреїв не знала і ставилася до них (як і до інших іноземцям та іновірців) з крайньою підозрілістю, … образливе значення слова жид цілком визначився лише в царювання Єлизавети Петрівни, тобто […]...
- Комар “Комар” – сатирично-гумористичний журнал, що виходив у Львові 1900-16 двічі на тиждень за редакцією І. Кунцевича. Тут друкувалися твори К. Устияновича, І. Франка, М. Павлика, С. Бердяева, В. Пачовського та ін. Відновлений як двотижневик (1933-39) за редакцією М. Чубатого (видавець І. Тиктор). На його сторінках з’являлися гуморески Юрія Вухналя, Тиберія Горобця (псевдонім С. Чарнецького) та […]...
- Логос “Логос” – літературна група українських письменників католицького спрямування у Львові (1927-31). Друкованим органом “Л.” був журнал “Поступ”, твори учасників групи виходили у видавництві “Добра книжка”. До групи належали О. Мох (Орест Петрійчук), Гр. Лужницький (Меріям), В. Мельник (Василь Лімниченко), С. Семчук, Д. Бандрівський, Р. Сказинський, Т. Коструба та ін. Програмними були принципи християнської моралі, протидія […]...
- Украинская жизнь “Украинская жизнь” – щомісячний науково-популярний, суспільно-політичний і літературно-критичний журнал, виходив у Москві зусиллями українських вчених і публіцистів протягом 1912-16. Ставив своїм завданням обстоювати права українців у Росії та Україні, пробуджувати національну свідомість, давати об’єктивну інформацію російськомовним читачам про духовне життя України. Часопис протистояв російським офіційним виданням, виступав активним провідником українського національного руху. У створенні, розбудові […]...
- Молода муза “Молода муза” – літературне угруповання українських письменників, діяло у Львові протягом 1906-09 як клуб літераторів. До “М. м.” належали В. Бирчак, П. Карманський, Б. Лепкий, О. Луцький, В. Пачовський, С. Твердохліб, С. Чарнецький, М. Яцків. Близькими до цієї групи були письменники: Ф. Коковський, М. Рудницький, О. Туринський, композитор С. Людкевич, скульптор М. Паращук, маляр І. […]...
- СИМОН СИМОН (р. нар. невід. – 22.05.1226) – давньоукраїнський агіограф. Один із авторів Києво-Печерського патерика. Був ченцем Києво-Печерського монастиря, згодом (імовірно, з 1197 р.) – ігуменом Рождественського монастиря у Владимирі й духівником великої княгині, дружини Всеволода Юрійовича (Велике Гніздо). 1214 р. став єпископом Суздаля й Владимира. Дбав про зміцнення політичних позицій молодого Владимиро-Суздальського князівства, ініціював будівництво […]...
- Мистецтво “Мистецтво” – літературно-мистецький тижневик Української секції Всеукрліткому (Київ). У 1919 вийшло 6 номерів, у 1920 – лише один за редакцією Г. Михайличенка та М. Семенка, всі наступні – за редакцією М. Семенка. Друкувалися поезії В. Чумака, В. Ярошенка, П. Тичини, В. Коряка, В. Алешка, К. Поліщука, М. Терещенка, Д. Загула, М. Семенка, І. Кулика, В. […]...
- Авторське право Авторське право – частина цивільного права, встановлює права і обов’язки, пов’язані із створенням і використанням творів літератури, науки і мистецтва. Авторське право поширюється на твори літератури, науки і мистецтва, виражені в об’єктивній формі (рукопис, креслення і т. п.), що дозволяє відтворювати результат творчої діяльності автора. Для його охорони не потрібно реєстрації або виконання інших формальностей; […]...
- Українське слово “Українське слово” – громадсько-культурний двотижневик, орган української еміграції, які підтримували гетьмана П. Скоропадського. Виходив 1921-22 у Берліні. Мав своїм завданням об’єднання емігрантів у Німеччині навколо концепції Української держави, виробленої за часів Гетьманату, орієнтувався на підтримку українського національно-визвольного руху німецьким урядом. Публікував хроніку українського життя у Німеччині, діяльності державних установ, товариств в еміграції, інформував про події […]...
- Основа “Основа” – II – відновлений у 1993 журнал “Основа” завдяки сприянню Конгресу українських націоналістів. Редколегія, яку очолив В. Ілля, заявила, що має на меті не тільки “гідно продовжити, власне, засвідчити неперервність культурної традиції, а й вийти на нові обшири у відповідності з важливістю тих історичних завдань, які стоять перед нашою нацією”. Часопис знайомить читача передовсім […]...
- Національне піднесення в Галичині У той час як діяльність українських організацій в Російській імперії була вкрай обмежена політичною цензурою, в Галичині зуміли широко скористатися плодами революції 1848 р З’являється ряд організацій, спрямованих на розвиток самосвідомості українців, їх утворення та розширення інтересу до власної історії та культурі. У 1868 р було створено товариство “Просвіта”. До 1914 р товариство мало вже […]...
- ПОЛІКАРП ПОЛІКАРП (кінець XII – перша половина XIII ст.) – давньоукраїнський агіограф. Один із авторів Києво-Печерського патерика. Був ченцем Києво-Печерської лаври, протягом певного часу – ігуменом у київському монастирі св. Косми й Даміяна. Мріяв про єпископську кафедру, в чому його підгримувала княгиня Верхуслава, дружина князя Ростислава Рюриковича, та її брат – князь Юрій Всеволодович. З проханням […]...
- Плужанин “Плужанин” – літературно-художній, критичний місячник. Виходив за редакцією С Пилипенка, І. Сенченка, А. Головка, А. Паніва. У журналі представлено широке коло авторів, переважно “плужан”, чия творчість пов’язана з життям села, – А. Головка, І. Сенченка, С. Божка, О. Копиленка, А. Лісового та ін. У часи літературної дискусії 1925-28 “П.” в особі С Пилипенка виступав як […]...
- Дністрянка “Дністрянка” – літературно-художній альманах з календарем на 1887, виданий накладом студентського товариства “Академический кружок” у Львові з ініціативи І. Белея, І. Франка, А. Дольницького та В. Левицького. Складається з двох частин – календарної та художньої. Під псевдонімом Джеджалик та під власним прізвищем тут вперше надруковані вірш І. Франка “Хрест Чигиринський” та оповідання з народного життя […]...
- Ми “Ми” – літературна група українських письменників у Варшаві міжвоєнного двадцятиліття; журнал, який видавала вона та її попередниця – група “Танк”. Група “Танк” зорганізувала видавництво “Варяг” (1933-39), яке, крім творів Наталі Лівицької-Холодної, С. Гординського, В. Ольхівського, А. Крижанівського та ін. українських письменників, “Бібліотеки українського державника”, видавало літературний неперіодичний журнал “Ми” (1933-37 – у Варшаві, а з […]...
- Вечерниці “Вечерниці” (“Літерацьке письмо для забави і науки”) – перший тижневик галицько-буковинських народовців. Виходив у Львові з лютого 1862 по червень 1863 (всього вийшло 16 номерів) за редакцією Ф. Заревича і М. Шашкевича. Проголошуючи самостійність і єдність українського народу, розділеного політичним кордоном, журнал відстоював потребу створення єдиної національної культури на народній основі. Послідовно популяризував кращі здобутки […]...
- Слово об’єднання українських письменників “Слово” – об’єднання українських письменників в еміграції. Ідея створення його народилася під час наради літераторів 26 червня 1954 в Українському літературно-мистецькому клубі в Нью-Йорку. Офіційно організація “С.” була проголошена на установчих зборах 19 січня 1957. “С.” є продовженням основних принципів свого попередника – МУРу. Об’єднує українських письменників із багатьох країн світу з метою сприяння розвиткові […]...
- На шляху “На шляху” – літературно-художній альманах молодих авторів, виданий у Чернівцях 1906 студентським товариством “Союз” з нагоди тридцятиріччя його заснування. Включає: вірші, новели,, оповідання дев’ятнадцяти письменників з Буковини, що виступили в літературі наприкінці 90-х XX ст., серед них С. Канюк, І. Карбулицький, Д. Макогон, М. Дашкевич, І. Підгоренко та інші, які продовжили літературну діяльність у наступні […]...
- Бджола “Бджола” – літературно-науковий місячник, виходив у Львові 1908 за редакцією М-Венгжина. Протягом січня-грудня з’явилося десять номерів. Містив художні твори переважно молодих письменників Галичини, Буковини, Наддніпрянщини. Кращі з них – вірші, новели, драматичні твори С. Яричевського (“Передсмертна помста”), М. Козоріса (“Гробар”), М. Яцківа (“Тихий світ”), Христі Алчевської (“Вернись до мене, тихий раю”), Наталки Полтавки (“Такий, як […]...
- За марксо-ленінську критику “За марксо-ленінську критику” – критично-літературний журнал, що виходив у Харкові (1932-34) замість свого попередника – часопису “Критика” як видання ДВОУ за редакцією В. Коряка. З 1934 і впродовж 1935 – орган СРПУ (редактор С. Щупак). Публікував нариси про творчість М. Коцюбинського, П. Грабовського, А. Головка, П. Панча, І. Микитенка та ін., рецензії на твори П. […]...
- Громадський друг “Громадський друг” – загальноукраїнський літературно-політичний журнал, заснований з ініціативи М. Драгоманова як продовжувач традицій журналу “Друг” та женевських збірників “Громада”. Виходив у Львові 1878 за редакцією М. Павлика та активною участю І. Франка. Вийшло лише 2 номери, які відразу були сконфісковані поліцією за антиурядову політичну спрямованість та соціалістичну пропаганду. Безпосередніми приводами для конфіскації служили вірші […]...
- Цитата Цитата (ніж. Zitat, від лат. cito – наводжу, проголошую) – дослівний уривок з іншого твору, вислів, що наводиться письмово чи усно для підтвердження або заперечення певної думки з дотриманням усіх особливостей чужого висловлення та з посиланням на джерело. Цитовані слова на письмі беруться в лапки, пропуски з цитатах позначаються трьома крапками. Відтворюється Ц. здебільшого мовою, […]...
- Українська муза, Поетична антологія од початку до наших днів “Українська муза”. Поетична антологія од початку до наших днів” – антологія української поезії, що вийшла 1908 у Києві заходами і за редакцією О. Коваленка. Охоплювала надбання української поезії на поч. XX ст., різні художні напрями (романтизм, реалізм, імпресіонізм), школи, містила чимало творів, які раніше на Наддніпрянській Україні через цензурні заборони не могли бути надруковані. Виходила […]...
- Тести для самоконтролю – Діяльність та доля Кирило-Мефодіївського братства у контексті життя і творчості Тараса Шевченка 1. Хто із дослідників творчості Т. Шевченка вперше поставив поета на один рівень із Пушкіним і Міцкевичем та відзначив його народність: А) П. Куліш; Б) М. Костомаров; В) І. Франко; Г) М. Драгоманов? 2. Хто із науковців довгий час очолював Наукове товариство імені Т. Шевченка і започаткував видання “Записок наукового товариства ім. Т. Шевченка”: А) […]...
- ДЗЮБАРЕВИЧ ЗАХАРІЯ ДЗЮБАРЕВИЧ ЗАХАРІЯ (рр. нар. і см. невід.) – поет і композитор. Очевидно, мав академічну освіту. Був козаком Гадяцького полку, брав участь у Дербентському поході (1722). Десь між 1728 – 1730 рр. склав рукописний збірник пісень, до якого ввійшли твори інших авторів і власні духовні й ліричні вірші, псальма “Приближися конец света”. Псальма описує похід українського […]...
- СИЛЬВЕСТР СИЛЬВЕСТР (р. нар. невід. – 1123) – літописець, церковний діяч, ігумен Видубицького монастиря. З 1118 р. – єпископ переяславський, автор Другої, так званої Лаврентіївської, редакції (переяславського зведення) “Повісті врем’яних літ”. У приписці, що йде в кінці записів за 1110 р., зазначено: “Игумен Силивестра святого Михаила написах книгы си Летописец, надеяся от бога милость прияти, при […]...
- До чого сниться журнал Бачити у сні журнал з яскравими барвистими картинками означає вашу зайву безтурботність, неуважність по відношенню до близьких людей, до тих, хто вас потребує, до тих, хто від вас залежить. Якщо вам наснився журнал науково-публіцистичної тематики, значить, ви на даний момент стурбовані рішенням якогось важливого питання, чи будете змушені вирішувати такі питання найближчим часом. Порваний у […]...
- Завдання для самоконтролю – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 40-50-х років ХХ століття 1. Розкажіть про створення Спілки радянських письменників і її вплив на розвиток літератури. 2. Розкажіть про розвиток української культури в умовах ізоляції від світових художніх процесів і тенденцій. 3. Як наслідки репресій позначились на розвитку культури в Україні? 4. Ставлення української інтелігенції до подій Другої світової війни. 5. Розкажіть про розвиток української літератури років Великої […]...
- Мистецький український рух “МУР” (Мистецький український рух) – об’єднання українських письменників в еміграції з метою консолідувати українських літераторів, які після 2-ї світової війни опинилися в таборах для переміщених осіб переважно в Німеччині та Австрії. Засноване в 1945 у м. Фюрт (Німеччина). За час існування відбулися три з’їзди (1945, 1947 і 1948) та кілька конференцій “М”. Головою об’єднання був […]...
- Поздравление русинов “Поздравление русинов…” – літературно-художній альманах, який видавав О. Духнович від імені “Литературного заведения Пряшовского” в 1850-52 (три випуски вийшли відповідно в Перемишлі, Відні. Будапешті). Задуманий як традиційний новорічний альманах, перший випуск мав календарну і літературно-публіцистичну частину. Наступні два складалися виключно з художньо-публіцистичного матеріалу. Навколо альманаху об’єдналися відомі крайові культурні діячі та початківці – члени “Литературного […]...
- Молодик “Молодик” (“Молодикъ”) – український літературно-художній та історико-науковий альманах, який видавав І. Бецький за допомогою Г. Квітки-Основ’яненка, М. Костомарова, В. Каразіна в Харкові (дві частини у 1843 та одну в 1844) і Петербурзі (остання, четверта частина, 1844). Відповідно до наміру видавця “поєднати літературну Росію з чудовими українськими письменниками” зміст першої і четвертої книг альманаху становили переважно […]...
- ЛІТЕРАТУРА – ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА 1. Грушевський Михайло. Історія української літератури: В 6 т., 9 кн. Київ, 1993-1996. 2. Єфремов Сергій. Історія українського письменства. Київ, 1995. 3. Козлов А. В., Щербак С. Козлов Р. А. Азбука літературознавства. Київ, 1995. 4. Наєнко Михайло. Українське літературознавство: Школи, напрями, тенденції. Київ, 1997. 5. Ткаченко Анатолій. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства. Київ, 1998. 6. […]...
- Михайло Грушевський – видатний український історик. Політична та громадська діяльність Михайла Грушевського М. С. Грушевський народився 17 вересня (за ст. стилем) 1866 р. у Холмі (нині – Республіка Польща) в сім’ї вчителя. Дитячі роки проходили далеко від рідних місць (сім’я переїхала спершу в Ставрополь, а згодом на Кавказ). Проте, почуття любові до рідного краю залишалося у нього на все життя. Як писав М. С. Грушевський в “Автобіографії”, […]...
- Петербурзький період: “Основа”, смерть Шевченка Кінець 1850-х – початок 60-х XIX ст. в російсько-українських відносинах, мабуть, найпродуктивніший час. Напередодні скасування кріпосного права Росія перебуває в світлих надіях і “радісною метушливості” . У Петербург повертаються із заслання братчики. Куліш з’являється тут раніше за інших. Він допрацьовує Чорна рада, що став першим романом в українській літературі. У 1857 відкриває власну друкарню, де […]...
- Позитивний персонаж (Герой) Позитивний персонаж (Герой) – дійова особа твору, персонаж, який є носієм авторського кредо (образ Сомка у романі П. Куліша “Чорна рада”, Володька та Матвія Довбенків у романі У. Самчука “Волинь”). У фольклорі, давній українській літературі, літературі новій, включаючи епоху класицизму, поняття “позитивний герой” та “ідеальний герой” не розмежовувалися. П. п. наділявся всіма моральними чеснотами, що […]...
- Михайло Грушевський коротка біографія Михайло Грушевський походить з давньої, знаної ще з XVII ст., духовної родини на Чигиринщині. Рід мав козацькі корені та первісне прізвище Груша. Михайло народився 17 (29) вересня 1866 року у Холмі (нині Польща), де його батько, Сергій Федорович Грушевський після закінчення Київської духовної академії працював вчителем словесності. Виріс на Кавказі. Виховання, розповіді батька та рідкі […]...