На дорогу йду я в самотині – МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ
На півночі дикій стоїть в самотині
На голій вершині сосна,
І тихо дрімає, і снігом сипучим,
Як ризою, вкрита вона.
І мариться їй, що в далекій пустині,
Де сонце встає золоте,
Одна і сумна на камінні горючім,
Красуючись, пальма росте.
Переклад з російської Миколи Упеника
ИЗ ГЕЙНЕ
На севере диком стоит одиноко
На голой вершине сосна
И дремлет, качаясь, и снегом сыпучим
Одета, как ризой, она.
И снится ей все, что в пустыне далекой,
В том крае, где солнца восход,
Одна и грустна на утесе горючем
Прекрасная пальма растет.
1Цезура (лат. caesura, від caedo – “рубаю”) – ритмічно-інтонаційна пауза в середині віршового рядка, яка розтинає його на дві, іноді три частини.
ЧИТАЄМО, РОЗМІРКОВУЄМО, ОБГОВОРЮЄМО…
1. Яким настроєм пронизано цю поезію?
2. Опишіть картину, яка виникла у вашій уяві завдяки цьому віршу.
3. Які думки викликає у вас образ сосни на голій вершині?
4. Визначте художню роль епітетів і порівняння в цій поезії.
5. Чи згодні ви з тим, що в основі цього вірша лежать роздуми про самотність людини? Обгрунтуйте свою думку.
6. Уважно розгляньте репродукцію картини І. Шишкіна “На півночі дикій…”. Чи передає вона ідейно-тематичну сутність і настрій лермонтовської поезії? Аргументуйте відповідь.
7. Порівняйте твір Лермонтова з віршем Генріха Гейне “Сосна”. Поясніть, чому твір має допис “Із Гейне”.
ЧИТАЧУ ХХІ СТОЛІТТЯ
Твір Лермонтова “На півночі дикій…” називають переспівом уже відомого вам вірша Генріха Гейне (“Сосна”). Пригадаймо, що таке переспів. Це наближений до перекладу новий вірш, написаний на основі іншого поетичного твору. Порівнюючи його з оригіналом, уважний читач може помітити істотні відмінності. Наприклад, автор переспіву обов’язково щось змінює в первісному тексті, вилучає з нього якісь елементи чи навпаки – додає щось нове. Він не завжди прагне зберегти тему, ідею й навіть образи, створені автором оригіналу. Так, читачі вірша Генріха Гейне в образі сосни (пригадайте, що це слово в німецькій мові чоловічого роду) бачать чоловіка, а в образі пальми – жінку. Таке значення образів не збережено у вірші Лермонтова, адже слово сосна в російській мові жіночого роду. І тут уже йдеться не про кохання чоловіка та жінки, як в оригіналі, а швидше про самотність людини. Отже, поет створює по суті новий твір на основі тексту, що належить до іншої національної літератури
Іван Шишкін. “На півночі дикій. (1891)
ПІДСУМОВУЄМО ВИВЧЕНЕ
1. Який із прочитаних віршів Лермонтова справив на вас найбільше враження? Чим саме?
2. Визначте, які мотиви звучать у його віршах.
3. Яким ви уявляєте ліричного героя поезії Лермонтова?
4. Чи згодні ви з тим, що в поезії Лермонтова відчутні тенденції романтизму й реалізму?
5. Що, на ваш погляд, є спільного в ліриці трьох великих поетів – Байрона, Пушкіна та Лермонтова?
6. Усно продовжіть таке речення: “Поезія Лермонтова для мене – це…” .
Related posts:
- МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ Я скрізь любов вістити став І правди чистої науку. Михайло Лермонтов ПРОВІСНИК ПРАВДИ І ЛЮБОВІ У кожній національній літературі є знакові імена, які, подібно до найяскравіших квітів, навічно вплетені в її багатобарвний вінок. У всіх, хто відкриває світ російської словесності, саме з такою неповторною квіткою асоціюється ім’я Михайла Лєрмонтова. Ось як про нього писав літературознавець […]...
- І нудно, і сумно! – і нікому руку подать… – МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ І нудно, і сумно! – і нікому руку подать, Як горе у душу прилине… Бажання!.. Чи варто даремно і вічно бажать?.. А роки минають – найкращі хвилини! Кохати. кого ж бо? На час, годину – дарма, Кохання ж навік – неможливе. Чи в себе заглянеш? – минулого й сліду нема: І радість, і мука, і […]...
- ДО ВИВЧЕННЯ РОМАНУ ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ – МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ У ТВОРЧІЙ МАЙСТЕРНІ ПИСЬМЕННИКА ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ, ПРОТОТИПИ ТА КОМПОЗИЦІЯ РОМАНУ Історія створення. У 1836 р. Лермонтов задумав написати роман із життя високих кіл Петербурга. Як і Пушкін, який у “Євгенії Онєгіні” показав молоду людину свого часу, він хотів створити портрет свого сучасника. Роман був названий “Княгиня Ліговська” й багато в чому нагадував пушкінський твір. Перше […]...
- СОСНА – МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – РОМАНТИЗМ На півночі дикій, високо на скелі, Стоїть одинока сосна – І клониться сонно, і снігом блискучим, Як ризою, вкрита вона. І мріється їй, що в далекій пустелі, В країні, де сонячний схід, Сумна і самотна, на спаленій кручі Вродливиця-пальма стоїть. Переклад Володимира Свідзинського Іван Шишкін. “На півночі дикій…”, 1891 Картину створено до зібрання творів, яке […]...
- На півночі дикій стоїть одиноко – Герої вічності – герої часу: Михайло Лермонтов – Взаємодія романтизму і реалізму *** На півночі дикій стоїть одиноко На голій вершині сосна. І марить хитливо, і снігом сипучим, Мов ризою, вкрита вона. І І сниться їй все, що в пустелі жагучій, Де сонце встає золоте, Сумний і далекий, на скелі горючій Платан одинокий росте. Переклад В. Сосюри Запитання і завдання до прочитаного 1. Чи можна стверджувати, що […]...
- І НУДНО, І СУМНО… – МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ (1814 – 1841) – ВЗАЄМОДІЯ РОМАНТИЗМУ І РЕАЛІЗМУ – Хрестоматія І нудно, і сумно, і нікому руку подать В годину нестерпної скрути… Бажання! Навіщо даремно і вічно бажать?.. А роки минають, і їх не вернути! Любить… Та кого ж бо? На час лиш – кохати дарма, Кохання ж навік – неможливе. .У себе заглянеш – минулого й сліду нема; Усе там – і радість, і […]...
- Я вас кохав… – ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ ПУШКІН (1799-1837) – ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ Я вас кохав: в душі моїй ще, може, Кохання пал і досі не погас; Але нехай воно вас не тривоже, – Не хочу я нічим журити вас. Я вас кохав мовчазно й безнадійно, Боявся вас і потай ревнував; Я вас кохав так ніжно і так мрійно, Як дай вам Бог, щоб інший вас кохав. Переклад […]...
- ПРО ВЗАЄМОДІЮ РОМАНТИЗМУ І РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ – ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ ü Використовуючи вже відому вам інформацію про життя й творчість О. Пушкіна, підготуйте повідомлення на тему “Олександр Пушкін у моєму житті”. ü Прочитайте напам’ять відомий вам твір О. С. Пушкіна. · Підготуйте запитання для літературної вікторини “Що ви знаєте про життя й творчість О. С. Пушкіна?”. Співать про волю прагну щиро, На тронах вразити порок. […]...
- НА ДОРОГУ ЙДУ Я В САМОТІ – МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – РОМАНТИЗМ На дорогу йду я в самотині; Крем’яна в тумані путь блищить: Тихо. Бога слухає пустиня, І зоря з зорею гомонить. Небеса прекрасні та безкраї! Спить земля в промінні голубім… Чом же серце з боллю завмирає? Жду чого? Жалію я за чим? Мрією не тішусь я пустою, Днів не жаль, що більш не розцвітуть. Я жадаю […]...
- Я мить чудову пам’ятаю… – ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ ПУШКІН (1799-1837) – ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ Я помню чудное мгновенье: Передо мной явилась ты, Как мимолетное виденье, Как гений чистой красоты. В томленьях грусти безнадежной, В тревогах шумной суеты, Звучал мне долго голос нежный И снились милые черты. Шли годы. Бурь порыв мятежный Рассеял прежние мечты, И я забыл твой голос нежный, Твои небесные черты. В глуши, во мраке заточенья Тянулись […]...
- ПОНЯТТЯ ПРО РОМАН У ВІРШАХ – ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ ПУШКІН (1799-1837) – ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ Спеціально для роману “Євгеній Онєгін” О. Пушкін створив особливий вид віршованої строфи, який пізніше отримав назву “онєгінської”. “Онєгінська” строфа складається із 14 рядків, написаних чотиристопним ямбом з розташуванням рим аbаb ccdd effe gg. За винятком посвяти П. Плетньову (“Не світ хотівши звеселити…”), листів Татьяни до Онєгіна та Онєгіна до Татьяни, а також пісні дівчат, “онєгінською […]...
- До А. П. Керн – ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ ПУШКІН (1799-1837) – ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ Я мить чудову пам’ятаю, Коли мені з’явилась ти, Як осяйне видіння раю, Як чистий геній красоти. В сумній, холодній безнадії, В людській тривожній метушні, Звучав твій голос, наче мрії, У снах з’являлась ти мені. Йшли роки. Мрії чарівничі Розвіяв вітер часу злий, І я забув твоє обличчя, Твій стан і голос ніжний твій. Олександр Арефов-Багаєв. […]...
- ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ – МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ (1814 – 1841) – ВЗАЄМОДІЯ РОМАНТИЗМУ І РЕАЛІЗМУ – Хрестоматія (Скорочено) Частина перша І Бела Оповідач по дорозі до Тіфлісу знайомиться з попутником – штабс-капітаном на ім’я Максим Максимович. Попутник розповідає йому таку історію. П’ять років тому він служив у фортеці за Тереком. Якось восени прибув транспорт із провіантом у супроводі офіцера на ім’я Григорій Олександрович Печорін. За словами Максима Максимовича, офіцер цей належав до […]...
- Сосна – Герої вічності – герої часу: Михайло Лермонтов – Взаємодія романтизму і реалізму На севере диком стоит одиноко На голой вершине сосна, И дремлет, качаясь, и снегом сыпучим Одета, как ризой, она. И снится ей все, что в пустыне далекой – В том крае, где солнца восход, Одна и грустна на утесе горючем Прекрасная пальма растет. Перед читанням. До стодвадцятип’ятиріччя від дня народження Лермонтова видатні поети В. Свідзінський […]...
- Я пам’ятник собі поставив незотлінний – ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ ПУШКІН (1799-1837) – ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ Я пам’ятник собі поставив незотлінний, До нього вік людська не заросте тропа, Що перед ним чоло і камінь непоклінний Александрійського стовпа? Ні, я не ввесь умру. У лірнім заповіті Душа переживе видимий мій кінець, I славен буду я, допоки в білім світі Лишиться хоч один співець. Полине гомін мій скрізь по Русі великій, I знатиме […]...
- Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний – ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ ПУШКІН (1799-1837) – ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний, Тропа народна там навіки пролягла, Олександрійський стовп2, в гордливості незборний, Йому не досягне чола. Ні, весь я не умру, я в лірі жити буду, Від праху утече нетлінний заповіт,- І славу матиму, допоки серед люду Лишиться хоч один пііт. Про мене відголос пройде в Русі великій, І нарече мене всяк […]...
- ДО ВИВЧЕННЯ РОМАНУ У ВІРШАХ ЄВГЕНІЙ ОНЄГІН – ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ ПУШКІН (1799-1837) – ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ У ТВОРЧІЙ МАЙСТЕРНІ ПИСЬМЕННИКА Олександр Пушкін працював над романом “Євгеній Онєгін” майже вісім років. Роман був розпочатий поетом ще 1823 р. й завершений 1830 р. Але навіть після завершення свого твору Олександр Сергійович продовжував над ним працювати. Так, 1831 р. він переробив останній, восьмий розділ і написав лист Онєгіна до Татьяни. Безумовно, що за такий […]...
- Михайло Лермонтов “І нудно і сумно…”, “На дорогу йду я в самотині..”, “Герой нашого часу” – XIX СТОЛІТТЯ – підготовка до ЗНО та ДПА Михайло Юрійович Лермонтов (1814-1841) – російський поет, прозаїк, драматург. Народився М. Ю. Лермонтов 3 жовтня 1814 року в Москві. Батько, Юрій Петрович, відставний піхотний капітан, з дворянської сім’ї, що збідніла; мати, Марія Михайлівна, уроджена Арсеньєва (з роду Столипіних). За однією з спірних і непідтверджених теорії у батьківській родині вважалося, що походить вона від шотландських Лермонтів, […]...
- М. Лермонтов “І нудно і сумно…”, “На дорогу йду я в самотині…”. Зв’язок творчості митця із традиціями європейського романтизму (Дж. Байрона, Г. Гейне та ін.) – І семестр Мета: формування предметних компетентностей: поглибити знання учнів про поетичну творчість Лермонтова; розкрити волелюбні прагнення поета, причини його самотності та безмежну відданість батьківщині; розвивати словниковий запас старшокласників, навички зв’язного мовлення, критичного мислення, ідейно-художнього аналізу художніх творів; виховувати у старшокласників почуття відповідальності перед суспільством та бажання протистояти бездуховності, жорстокості, лицемірству; формування ключових компетентностей: уміння вчитися: актуалізувати пізнавальну […]...
- ЗВ’ЯЗОК ТВОРЧОСТІ М. Ю. ЛЕРМОНТОВА (“І НУДНО, І СУМНО…”, “НА ДОРОГУ ЙДУ Я В САМОТИНІ…”) ІЗ ТРАДИЦІЯМИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО РОМАНТИЗМУ (ДЖЗ. Г. Н. БАЙРОНА, Г. ГЕЙНЕ ТА ІН.) – ВЗАЄМОДІЯ РОМАНТИЗМУ Й РЕАЛІЗМУ Мета (формувати компетентності): предметні (знання про волелюбні прагнення М. Ю. Лермонтова, причини його самотності та безмежну відданість батьківщині; поглиблені знання про його поетичну творчість; словниковий запас; розвинені зв’язне мовлення та критичне мислення; навички ідейно-художнього аналізу художніх творів; почуття відповідальності перед суспільством); ключові (уміння вчитися: активну пізнавальну діяльність; критичне мислення; комунікативні: навички спілкування в колективі; толерантне […]...
- Герої вічності – герої часу: Михайло Лермонтов – Взаємодія романтизму і реалізму “А ВІН, БЕНТЕЖНИЙ, ПРОСИТЬ БУРІ…” Літературний багаж. Пригадайте основні особливості лірики доби пізнього романтизму, зокрема лірики Г. Гейне (на прикладі його поезії “На півночі кедр одинокий…”). Коли Пушкін передчасно пішов із життя, культурна громадськість Росії усвідомила, що втратила свого найкращого поета. Однак сучасники навряд чи зрозуміли: то був не просто черговий “перший” поет, а найперший, […]...
- ВЫХОЖУ ОДИН Я НА ДОРОГУ… – Михаил Юрьевич ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – РАЗНООБРАЗИЕ ЖАНРОВ В РУССКОЙ ЛИТЕРАТУРЕ XIX СТОЛЕТИЯ * * * Выхожу один я на дорогу; Сквозь туман кремнистый путь блестит; Ночь тиха. Пустыня внемлет богу, И звезда с звездою говорит. В небесах торжественно и чудно! Спит земля в сияньи голубом… Что же мне так больно и так трудно? Жду ль чего? жалею ли о чем? Уж не жду от жизни ничего я, […]...
- МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – РОМАНТИЗМ Буремний геній МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ. Вірші. Роман “Герой нашого часу” Цьому життю судилося проблиснути осяйним метеоритом, залишити після себе довгий струмінь світла і зникнути у всій красі своїй… Які поетичні таємниці забрав він із собою в могилу? Хто розгадає їх? …Левова натура! Страшний і могутній дух! (В. Бєлінський, російський літературний критик). Народився Михайло Лермонтов у Москві. […]...
- На дорогу йду я в самотині… – Михайло Лермонтов На дорогу йду я в самотині; Крем’яна в тумані путь блищить: Тихо. Бога слухає пустиня, І зоря з зорею гомонить. Небеса прекрасні та безкраї! Спить земля в промінні голубім… Чом же серце з боллю завмирає? Жду чого? Жалію я за чим? Мрією не тішусь я пустою, Днів не жаль, що більш не розцвітуть. Я жадаю […]...
- І НУДНО, І СУМНО – МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – РОМАНТИЗМ І нудно, і сумно! – і нікому руку подать, Як горе у душу прилине… Бажання!.. Чи варто даремно і вічно бажать?.. А роки минають – найкращі хвилини! Кохати… кого ж бо? На час, годину – дарма, Кохання ж навік – неможливе… Чи в себе заглянеш? – минулого й сліду нема: І радість, і мука, і […]...
- ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ (1838-1840) – МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ 1814-1841 – РОМАНТИЗМ Творча історія роману. Представники різних літературних напрямів зверталися до зображення “героя часу”: “Сповідь” Ж. Ж. Руссо, “Страждання молодого Вертера” Й. В. Гете, “Паломництво Чайльд Гарольда” Дж. Байрона, “Євгеній Онєгін” О. Пушкіна. М. Лермонтов продовжив світову традицію створення портрета сучасника, поєднавши соціальні, психологічні та філософські аспекти проблеми “людина і час”. Задум роману “Герой нашого часу” виник […]...
- Михайло Лермонтов (1814 – 1841). Мотиви свободи і самотності, песимізм поезій Лермонтова Мета: поглибити знання учнів про життя та творчість М. Лермонтова; розкрити волелюбні прагнення поета, причини його самотності та безмежну відданість батьківщині; розвивати почуття відповідальності перед суспільством та бажання протистояти бездуховності, жорстокості, лицемірству; розвивати мовленнєву культуру та толерантне ставлення до оточуючих, почуття гуманізму. Обладнання: портрети М. Лермонтова та його близьких, ілюстрації малюнків поета, зображення місць, пов’язаних […]...
- ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ – МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – РОМАНТИЗМ (скорочено) У кожній книзі передмова є перша і водночас остання річ; вона править або за пояснення мети твору, або за виправдання й відповідь на критику. Ця книга ще недавно випробувала на собі нещасну довірливість деяких читачів і навіть журналів до буквального значення слів. Деякі страшенно образились, і не на жарт, що їм у приклад ставлять […]...
- Горные вершины – Михаил Юрьевич ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – ПОЭТИЧЕСКОЕ ОСМЫСЛЕНИЕ ДЕЙСТВИТЕЛЬНОСТИ Горные вершины (Из Гете) Горные вершины Спят во тьме ночной; Тихие долины Полны свежей мглой; Не пылит дорога, Не дрожат листы… Подожди немного, Отдохнешь и ты. Читаем, размышляем, обсуждаем… 1. Какую картину вызвало в вашем воображении прочитанное стихотворение? 2. Понаблюдайте, как поэт передает состояние покоя в природе. 3. Согласны ли вы с тем, что это […]...
- ТРИ ПАЛЬМЫ – МИХАИЛ ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – СТРАНИЦЫ ПОЭЗИИ (Восточное сказание) В песчаных степях аравийской земли Три гордые пальмы высоко росли. Родник между ними из почвы бесплодной, Журча, пробивался волною холодной, Хранимый, под сенью зеленых листов. От знойных лучей и летучих песков. И многие годы неслышно прошли; Но странник усталый из чуждой земли Пылающей грудью ко влаге студеной Еще не склонялся под кущей зеленой, […]...
- Лермонтов. “Виходжу один я на дорогу…” (1841) У цьому відношенні надзвичайно значно вірш “Виходжу один я на дорогу…”, написане, як прийнято вважати, в саму сумну і безнадійну хвилину стану духу поета. Ліричний герой у вірші поставлений обличчям до обличчя з усією Всесвіту. Перебуваючи на землі, він обіймає поглядом відразу і “дорогу”, і “кременистий шлях”, і Всесвіт (земну і космічну “пустелю”). Найважливіші “дійові […]...
- “ГОРНЫЕ ВЕРШИНЫ…” – МИХАИЛ ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – СТРАНИЦЫ ПОЭЗИИ Горные вершины Спят во Тьме ночной; Тихие долины Полны свежей мглой; Не пылит дорога. Не дрожат листы… Подожди немного. Отдохнешь и ты. 1840 г. А. Васнецов. Юнгфрау. 1912 г. Вопросы и задания 1. Какие чувства и мысли вызывает у вас это стихотворение? 2. Прочитайте выразительно стихотворение и постарайтесь передать его поэтическую интонацию. 3. Как вы […]...
- ПАРУС – МИХАИЛ ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – СТРАНИЦЫ ПОЭЗИИ Белеет парус одинокой В тумане моря голубом!.. Что ищет он в стране далекой? Что кинул он в краю родном?.. Играют волны – ветер свищет. И мачта гнется и скрыпит… Увы! он счастия не ищет И не от счастия бежит! Под ним струя светлей лазури, Над ним луч солнца золотой… А он, мятежный, просит бури, Как […]...
- С ЧУЖОЙ СТОРОНЫ – МИХАИЛ ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – СТРАНИЦЫ ПОЭЗИИ На севере мрачном, на дикой скале Кедр одинокий под снегом белеет. И сладко заснул он в инистой мгле. И сон его вьюга лелеет. Про юную пальму все снится ему, Что в дальних пределах Востока. Под пламенным небом, на знойном холму Стоит и цветет, одинока… Литературный комментарий “Из Гете” – (“Горные вершины…”) – стихотворение позднего творчества […]...
- І нудно, і сумно – Герої вічності – герої часу: Михайло Лермонтов – Взаємодія романтизму і реалізму *** І нудно, і сумно! – і нікому руку подать, Як горе у душу прилине… Бажання!.. Чи варто даремно і вічно бажать?.. А роки минають – найкращі хвилини! Кохати… кого ж бо? На час, на годину – дарма. Кохання навік – неможливе. Чи в себе заглянеш? – минулого й сліду нема: І радість, і мука, […]...
- ЛЕРМОНТОВ, Михайло Юрійович (1814 – 1841) ЛЕРМОНТОВ, Михайло Юрійович (Лермонтов, Михаил Юрьевич – з 2 на 3.10.1814, Москва – 15.07. 1841, П’ятигорськ) – російський письменник. Син армійського капітана Ю. Лермонтова та М. Лермонтової (у дівоцтві Арсеньєвої), єдиної спадкоємиці значного статку своєї матері, Єлизавети, котра належала до багатого та впливового роду Столипіних. Шлюб, узятий проти волі Є. Арсеньєвої, був […]...
- Михайло Юрійович Лермонтов (3.10.1814 – 15.07.1841) Російський письменник. Поеми “Литвинка”, “Хаджі Абрек”, “Боярин Орша”, “Сашка”, “Пісня про царя Івана Васильовича, молодого опричника і хвацького купця Калашникова”, “Тамбовський скарбник”, “Мцирі”, “Демон” та ін.; драми “Іспанці”, “Дивна людина”, “Два брата”, “Маскарад”; романи “Вадим”, “Княгиня Луговська”, “Герой нашого часу”; філософська, любовна, пейзажна лірика. Минуло вже більше 170 років з дня смерті […]...
- Михаил Юрьевич ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – РАЗНООБРАЗИЕ ЖАНРОВ В РУССКОЙ ЛИТЕРАТУРЕ XIX СТОЛЕТИЯ Каждый заново для себя открывает Лермонтова. Гений его настолько Всеобъемлющи многогранен, что эти Открыти Я Будут Продолжаться Без Конца. С. Наровчатов “Вглядитесь в портреты Лермонтова, в это неулыбчивое, сожженное внутренней тревогой лицо, в эти громадные, бездонные глаза. Лермонтов крепко запечатал тайну своей душевной жизни, и мы до сих пор, как ни бьемся, не можем проникнуть […]...
- І нудно, і сумно – Михайло Лермонтов – ВЗАЄМОДІЯ РОМАНТИЗМУ І РЕАЛІЗМУ – Хрестоматія На дорогу йду я в самотині; Крем’яна в тумані путь блищить: Тихо. Бога слухає пустиня, І зоря з зорею гомонить. Небеса прекрасні та безкраї! Спить земля в промінні голубім… Чом же серце з болем завмирає? Жду чого? Жалію я за чим? Мрією не тішусь я пустою, Днів не жаль, що більш не розцвітуть. Я жадаю […]...
- Три пальмы – Михаил Юрьевич ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – ПОЭТИЧЕСКОЕ ОСМЫСЛЕНИЕ ДЕЙСТВИТЕЛЬНОСТИ Три пальмы (Восточное сказание) В песчаных степях аравийской земли1 Три гордые пальмы высоко росли. Родник между ним и из почвы бесплодной, Журча, пробивался волною холодной, Хранимый, под сенью2 зеленых листов, От знойных лучей и летучих песков. И многие годы неслышно прошли; Но странник усталый из чуждой земли Пылающей грудью ко влаге студеной 1 Аравийская земля […]...