На дорогу йду я в самотині – МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ

На півночі дикій стоїть в самотині

На голій вершині сосна,

І тихо дрімає, і снігом сипучим,

Як ризою, вкрита вона.

І мариться їй, що в далекій пустині,

Де сонце встає золоте,

Одна і сумна на камінні горючім,

Красуючись, пальма росте.

Переклад з російської Миколи Упеника

ИЗ ГЕЙНЕ

На севере диком стоит одиноко

На голой вершине сосна

И дремлет, качаясь, и снегом сыпучим

Одета, как ризой, она.

И снится ей все, что в пустыне далекой,

В том крае, где солнца восход,

Одна и грустна на утесе горючем

Прекрасная пальма растет.

1Цезура (лат. caesura, від caedo – “рубаю”) – ритмічно-інтонаційна пауза в середині віршового рядка, яка розтинає його на дві, іноді три частини.

ЧИТАЄМО, РОЗМІРКОВУЄМО, ОБГОВОРЮЄМО…

1. Яким настроєм пронизано цю поезію?

2. Опишіть картину, яка виникла у вашій уяві завдяки цьому віршу.

3. Які думки викликає у вас образ сосни на голій вершині?

4. Визначте художню роль епітетів і порівняння в цій поезії.

5. Чи згодні ви з тим, що в основі цього вірша лежать роздуми про самотність людини? Обгрунтуйте свою думку.

6. Уважно розгляньте репродукцію картини І. Шишкіна “На півночі дикій…”. Чи передає вона ідейно-тематичну сутність і настрій лермонтовської поезії? Аргументуйте відповідь.

7. Порівняйте твір Лермонтова з віршем Генріха Гейне “Сосна”. Поясніть, чому твір має допис “Із Гейне”.

ЧИТАЧУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Твір Лермонтова “На півночі дикій…” називають переспівом уже відомого вам вірша Генріха Гейне (“Сосна”). Пригадаймо, що таке переспів. Це наближений до перекладу новий вірш, написаний на основі іншого поетичного твору. Порівнюючи його з оригіналом, уважний читач може помітити істотні відмінності. Наприклад, автор переспіву обов’‎язково щось змінює в первісному тексті, вилучає з нього якісь елементи чи навпаки – додає щось нове. Він не завжди прагне зберегти тему, ідею й навіть образи, створені автором оригіналу. Так, читачі вірша Генріха Гейне в образі сосни (пригадайте, що це слово в німецькій мові чоловічого роду) бачать чоловіка, а в образі пальми – жінку. Таке значення образів не збережено у вірші Лермонтова, адже слово сосна в російській мові жіночого роду. І тут уже йдеться не про кохання чоловіка та жінки, як в оригіналі, а швидше про самотність людини. Отже, поет створює по суті новий твір на основі тексту, що належить до іншої національної літератури

На дорогу йду я в самотині   МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814 1841)   ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ

Іван Шишкін. “На півночі дикій. (1891)

ПІДСУМОВУЄМО ВИВЧЕНЕ

1. Який із прочитаних віршів Лермонтова справив на вас найбільше враження? Чим саме?

2. Визначте, які мотиви звучать у його віршах.

3. Яким ви уявляєте ліричного героя поезії Лермонтова?

4. Чи згодні ви з тим, що в поезії Лермонтова відчутні тенденції романтизму й реалізму?

5. Що, на ваш погляд, є спільного в ліриці трьох великих поетів – Байрона, Пушкіна та Лермонтова?

6. Усно продовжіть таке речення: “Поезія Лермонтова для мене – це…” .


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

На дорогу йду я в самотині – МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ