Музей Коррер
На видному місці Великого каналу розташований Музей Коррер – величезна скарбниця творів мистецтва, які представляють історію, побут, мистецтво і культуру Венеції. В основу музею лягло збори венеціанського патриція графа Теодоро Коррер, що належав до знатного старовинного роду, з якого походили генерали, голови магістрату Венеції, папа Григорій XII і кілька кардиналів. Сам Теодоро Коррер, дотримуючись традицій сім’ї, був членом Ради десяти, і положення високого державного особи давало йому багато можливостей для збирання. Він не тільки купував, а й обмінював твори мистецтва, картини надходили до нього і з приватних зібрань.
Коли до Італії вступили французькі війська, Теодоро Коррер намагався врятувати пам’ятники мистецтва і перешкодити вивезенню до Франції як приватних колекцій, так і скарбів з церков і монастирів. Сам він всі свої багаті зібрання заповів місту, і в 1836 році у Венеції було відкрито Музей Коррер, який згодом постійно зростав і поповнювався, так що тепер він об’єднує кілька колекцій. У 1840 – і роки в музей надійшло багато робіт з церков і монастирів, чому немало сприяв свого часу П. Едварде. Всіляко прагнула поповнити колекції музею і міська комуна, у віданні якої він знаходився. Вона придбала для музею будівлю палаццо Фондако деї Турки, і в 1880 році в ньому відкрилася експозиція. Надходили в музей і колекції приватних осіб, наприклад, Цоннетті пожертвував багаті зібрання антиків, а Контаріні – орнітологічну колекцію.
В даний Музей Коррер складається з декількох залів і являє собою багату скарбницю скульптур з мармуру, кістки, дерева, бронзи та інших матеріалів; безцінну колекцію середньовічної зброї, рідкісних стародруків та рукописів; цілі кабінети китайської і японської порцеляни, теракоти, виробів з венеціанського скла (з Мурано); збори монет, медалей і гем… У колекцію оригінальних малюнків і гравюр входять шість дощок, різаних Альбрехтом Дюрером під час його перебування у Венеції; дошки ці представляють “План міста Венеції в 1500 році”.
Для багатьох колекцій музею експозиційних площ не вистачало, тому збори роз’єднали. Живописні твори отримали нове приміщення, в якому вони знаходяться і в даний час. А в 1922 році музей отримав будівлю Нових Прокураций, яке було влаштовано з використанням нового обладнання. Зараз у ньому поміщаються і запасники живопису, в тому числі і твори XVI – XVII століть.
Картинна галерея займає одне з центральних місць в музеї. Першою в музейному каталозі значиться картина “Христос передає ключі св. Петру”, написана художником Лоренцо Венециано в 1369 році. Мистецтвознавці вважають, що, швидше за все, вона є центральною частиною поліптіха, де Ісус Христос, що передає св. Петру ключі від раю, сидить в оточенні ангелів і апостолів з відкритим Євангелієм в руках. Згідно візантійської традиції, образ Христа величаво суворий, але в Ньому відчуваються і деяка м’якість і задума. Для створення декоративної краси художник використовував золотий фон; так, він відтіняє одягу Ісуса Христа і Його блакитний плащ, затканий золотим візерунком.
З творів відомих майстрів XVI століття саме раннє належить Джованні Белліні, написане, ймовірно, близько 1400 року. На ньому “Мертвий Христос, підтримуваний ангелами” представлено в типовій для художника композиційній формі – зрізаною знизу. Це полотно один час вважалося твором німецького художника А. Дюрера, хоча мистецтвознавці вважають, що і композиція картини, і образ Христа ближче до скульптури Донателло в Падуї. Чіткий контур, контрастність світлотіні і деяка жорсткість ліній поєднуються на цій картині з прозорою даллю пейзажу. Присутній тут і наївна зворушливість ангелів, які тримають руки Христа…
Інша полотно Джованні Белліні, представлене в Музеї Коррер – “Преображення”, було написано під впливом Мантеньи, як і більшість ранніх робіт художника. Ще до вступу в музей картина обрізано, але це не порушило основних її переваг – гармонійності і м’якості трохи приглушених тонів, а також особливої ролі світла в м’якому і світлому пейзажі. Присутній в картині і поетична деталь – тоненьке деревце з рідкісними гілками, яка згодом стала часто зустрічатися в багатьох композиціях майстра.
У 1919 році музею було подаровано картина Джованні Белліні “Мадонна з немовлям”, яка відноситься до числа ранніх творів художника. Написана вона була під враженням від робіт Донателло і Мантеньи, і це позначилося в першу чергу в виразною трактуванні простих форм. Водночас Дж. Белліні використовує в цьому полотні дуже м’яке світло, об’єднуючий всю композицію, а кольори картини так ніжні, що здається, ніби глядач розглядає її крізь прозоре венеціанське скло.
З ім’ям Вітторіо Карпаччо в Музеї Коррер пов’язані лише дві картини, але обидві вони примітні навіть після знайомства з зборами Галереї Академії мистецтв. У “Двох Венеціанської” художник постає як родоначальник власне жанрового живопису, так як ця його картина не обумовлена ні релігійним, ні міфологічним сюжетом. З лівого краю картина обрізано, але в який час – зараз вже встановити неможливо. Довгий час вважалося, що на картині зображено дві венеціанські куртизанки (картина так і називалася – “Due Cortigiane”).
Англійська мистецтвознавець Джон Рескін, деякі роботи якого присвячені спеціально Венеції, вважав це полотно кращим у світі: “Я не знаю нікого іншого, хто володів би всіма піддаються визначенню здібностями живописця в такій високій мірі – тут розмах і ніжність, блиск і спокій, сміливість і точність, колір і світлотінь… Я не знаю іншої картини в світі, яка порівнялася б з цією”.
Згодом мистецтвознавці встановили, що на картині представлені знатні венеціянки з родини Торелли. Про це можна судити по гербу на білій вазі, яка стоїть на балюстраді. Одна із сидячих на терасі дам грає з собакою; тут же зображені птахи, за якими стежить хлопчик. Зліва зображена собака, але зараз видно тільки її морда і лапа, якою вона тримає листок з підписом художника… Можна припустити, що втрачена частина картини була досить значною і становила половину композиції, рівну правою. Якщо простежити за поглядом дами, що сидить ближче до переднього краю, то очевидно, що увага її залучено не тягне палицю собакою, а якимось об’єктом, який глядачеві не видно.
Кисті Карпаччо приписується і невеликий “Портрет чоловіка в червоному береті” (35х23 см) – традиційне для XV століття зображення вольового і рішучого чоловіки. На жаль, ця картина знаходиться не в дуже хорошому стані.
Серед творів венеціанців XV століття слід виділити “Мадонну з немовлям” пензля Бартоломео Віваріні, написану в 1460-1470 – і роки. Насичені тони, настільки улюблені художником, на цьому полотні стримані і зведені до нечисленних відтінкам замість звичайних для нього локальних барвистих плям.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)