Мусульманські обряди
Народження дитини
Згідно з мусульманськими уявленнями, Шайтан з нетерпінням чекає появи на світ кожної нової людини, щоб збити його зі шляху істинного. Тому відразу після народження дитині шепочуть в праве вухо азан (заклик на молитву), а в ліве – ікама (другий заклик на молитву). Потім рекомендується змастити немовляті губи фінікової масою або будь-яким іншим солодким продктов. Після закінчення семи днів бажано поголити, дитині голову і роздати щедру милостиню нужденним. Ім’я дитині може бути дано вже в день його народження або на сьомий день. Мусульманам рекомендується нарікати дітей іменами пророків (Мухаммед, Іусуф, Ібрахім, Ідріс) і ангелів (Исрафил, Рафаель), а також іменами родичів і найближчих (подвижників пророка Мухаммеда (Фатіма, Алі, Омар, Зеппаб). До переважним чоловічим іменам відносяться і імена, в яких присутнє слово “абд” у поєднанні з одним з імен Аллаха: Абдулла (раб Аллаха), Абдуррахман (раб Милостивого) та ін.
На знак подяки Богові за новонародженої дитини бажано, якщо у батьків є матеріальна можливість, на сьомий день після народження принести в жертву барана. При народженні дівчинки заколюється один баран, при народженні хлопчика – один або два.
Відповідно до думки більшості мусульманських вчених, до досягнення хлопчиком повноліття необхідно провести обряд обрізання (араб, хіта; загальновживане – супнат). Хоча в Корані обрізання не згадується жодного разу, воно неодноразово зустрічається в сунне і стало одним з головних критеріїв приналежності до мусульманської віри.
Шлюб
Перед укладенням шлюбу обов’язково влаштовується змову, або сватання (хітба). Наречений самостійно або через довірену особу робить пропозицію батькові чи опікуну нареченої. Тоді ж сторони домовляються про майно, що виділяється чоловіком дружині, та інших умовах, які входять в шлюбний договір. Далі наречена передається в будинок жениха, де влаштовується весільне торжество (валимо), під час якого оголошується шлюбний договір і виплачується махр, повністю або частково. Шлюб вважається доконаним після фактичного вступу чоловіка і жінки в шлюбні відносини (паках). Обов’язковими умовами шлюбу вважаються сплата махра, утримання дружини, поводження з нею відповідно громадському статусу її сім’ї, виконання подружніх обов’язків і утримання дітей.
Похорон
Хоча похоронні обряди в різних мусульманських країнах відрізняються один від одного, можна виділити основні правила, яких дотримуються практично всюди. Відчувши наближення смерті, мусульманин повинен вимовити шахаду (“Немає бога, окрім Аллаха, Мухаммед – посланник Аллаха”), Якщо він не може але зробити сам, то шахаду повинен хтось прошепотіти йому па вухо. Шиїти повинні читати або слухати 36 суру Корану “Йа сін”. Перед настанням смерті мусульманина повертають обличчям до кибла (у бік Мекки) потім проводиться ритуальне обмивання померлого, яке зазвичай здійснює спеціально найнятий чоловік. Після обмивання тіло одягається в чистий одяг або в особливі поховальні одягу, що складаються з пеколькіх покривал. Тіло шахіда, “мученіказа віру”, не дають, ховають такого спокій піку в тому одязі, яка була на ким в момент загибелі, і молитву над покійним не читають.
Поховання має здійснюватися непарних членом чоловіків. Найближчі родичі кладуть тіло в могилі так, щоб особа небіжчика було звернуто до Мекки. Могила робиться по можливості просторої, зазвичай з нішею в бічній стіні або поглибленням на дні, щоб померлий міг сісти при появі ангелів смерті мункар і Накір. Для цього також послаблюють похоронні облачення. Всі ці церемонії супроводжуються читанням сур Корану. Релігійні авторитети забороняють будь-яким чином відзначати могилу, хоча широко поширені могильні камені з ім’ям покійного, датами його народження і смерті, датами з Корану. Поминають покійного на третій, сьомий і сороковий дні.
Календар, свята і особливі дні
Відправною точкою мусульманського літочислення є хиджра – переселення в 622 році Мухаммеда і його прихильників з Мекки в Медину, однак не дата їх прибуття в місто, а перший день першого місяця того ж року, що в перекладі на європейський календар відповідає 16 липня 622 року.
Літочислення по хиджре грунтується на місячному календарі з довжиною року в 354 дні.
Рік ділиться на 12 місяців: мухаррам, сафар, рабіль-авваль (раби I), рабі-ль-Ахіри (раби II), джумада аль-авваль (джумада I), джумада-аль-Ахіри (джумада II), раджаб, шаабан, рамадан, шавваль, зу-ль-када, зу-ль-хиджжа.
Місячний місяць триває від появи одного молодого місяця до наступного, в непарних місцях 30 днів, в парних – 29.
У високосних місячних роках, коли число днів збільшується з 354 до 355, додатковий день включається в останній місяць року. В Ірані ера по хиджре обчислюється на основі сонячного року з постійним відповідністю дат.
Головними мусульманськими святами є Ід ал’-Адха і Ід ал’-Фітр. Ід аль-Адха – свято жертвопринесення – починається 10-го числа місяця зу-ль-хиджжа і триває 3-4 дні. Ід аль-Адха проходить в день завершення паломництва в Мекку, коли прочани виконують обряд жертвопринесення в долині Міна на згадку про жертвоприношення Ібра-хима.
Вважається, що не тільки паломники, але і кожен вільний мусульманин, що має кошти на купівлю жертовної тварини, повинен принести в цей день жертву (одна людина – одну вівцю). Тварина має бути певного віку і не мати вад. Зазвичай третину м’яса йде на святкову трапезу, а решту віддає незаможним.
Ід аль-Фітр – свято розговіння на честь завершення посту в місяць рамадан – починається 1-го числа місяця шавваль і триває 3-4 дні. У перший день свята, як і в перший день Ід аль-Адха вчиняється спеціальна святкова загальна молитва. У число ритуалів Ід аль-Фітр входить святкова трапеза, раз-дама милостині біднякам, прийнято також відвідувати друзів і дарувати подарунки.
Традиційно вважається необхідним в ці дні відвідати могили предків. Люди багато часу проводять па кладовищах, часто залишаються там на ніч у спеціальних наметах. Вони роздають їжу біднякам, прикрашають могили, читають сури з Корану або наймають людини для читання.
Ніч на 27-е число місяця рамадан, коли, відповідно до мусульманської традиції, Мухаммеду було дано перше одкровення, відзначається віруючими як Лай-пат аль-кадр (Ніч приречення). Вона, як сказано в Корані, “краще тисячі місяців”. Лайлат аль-кадр прийнято проводити в мечеті, читаючи Коран і підносячи Аллаху і ангелам молитви і прохання.
Але багатьох мусульманських країнах 27-го числа місяця раджаб відзначається свято Мирадж – нічне вознесіння пророка Мухаммеда. Згідно з традицією, одного разу, коли Мухаммед спав близько Кааби, до нього з’явився ангел Джабраїл з крилатим верховим твариною Бурак (блискучий, блискавичний), на якому пророк спочатку вирушив на північ і побував в Хевроні і Віфлеємі, а потім прибув до Єрусалиму на гору Моріа. У ніч на 27-е раджаба мусульманам приписано читати Коран, молитися і переказувати один одному переказ про чудесне вознесіння пророка, а вдень 27-го раджаба дотримуватися посту, який в ритуальному відношенні прирівнюється до 60 місяцях поста або 100 ночах посту і 100 ночах молитов.
Маулід – день народження пророка Мухаммеда – святкується 12-го рабі аль-авваль. Це свято, про яке немає згадки ні в Корані, ні в сунне, довго не зізнавався багатьма мусульманськими богословами, що оголосили Маулід “нововведенням” (біда). Проте з часом тенденція прославлення Мухаммеда взяла гору і, незважаючи на різку критику, свято було закріплено як “одобряемое нововведення” (біда Хасана).
Перша ніч з четверга на п’ятницю місяця раджаб має назву Рагаіб (мрії, бажання). Вважається, що в цю ніч до пророка Мухаммеда сходило велика кількість ангелів, і Аллах виявляв до свого посланнику велику милість. У цю ніч читаються особливі “молитви дарів”.
Святковим днем вважається також п’ятниці (джу-ма), коли повнолітні здорові і вільні мусульмани повинні зібратися в мечеті для проведення полуденної п’ятничної молитви і слухання проповіді. Переказ свідчить, що день Страшного суду доведеться на п’ятницю, що Мухаммед і його зять Алі народилися в п’ятницю і що “світло ісламу” почав поширюватися саме в п’ятницю. У багатьох мусульманських країнах п’ятниця є офіційним вихідним днем.
Мусульманські святині
Головним святим місцем ісламу є мекканська Кааба, розташована в центрі головної мечеті Мекки (Масджид аль-Харам). Згідно з мусульманськими переказами, перший намет над “чорним каменем” поставив Адам, а власне Каабу звів його син Шис. За час потопу Кааба була піднята в повітря, потім вона зруйнувалася, і, коли Ібрахім поселив у Мецці свого сина Ісмаїла, Аллах наказав пророку відновити підставу Кааби.
До святих міст відносяться також Медіна, в якій з’явилася перша мечеть, і Єрусалим, де знаходиться мечеть Масджид аль-Акса (віддалені мечеть) одна з найважливіших святинь ісламу. Вважається, що Масджид аль-Акса була побудована на тому місці, куди, згідно корапіческому переказом, Мухаммед б ч перенесений під час нічної подорожі з Джібріль.
Однією з головних святинь мусульман-шиїтів є місто Карбала в Іраку, розташований в 102 км від Багдада. У ньому розташована гробниця третього шиїтського імама Хусайна, його брата Аббаса і 70 їх подвижників, які загинули тут у 680 році в нерівному бою з омейядським військом. Шиїтами усього світу відзначається також місто Мешхед на північному сході Ірану, в якому знаходиться усипальниця восьмого шиїтського імама Алі ібн Муси ар-Ріди, який помер в 818 році.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)