Мова ліричного твору – Особливості поетичної мови інтимної лірики Івана Франка (на матеріалі вірша “Чого являєшся мені у сні?”)

С. Привалова

Глухів

Питання вивчення мови ліричних творів є актуальним у сучасній методиці й у шкільному курсі української літератури. Шкільна практика свідчить, що найчастіше учні старших класів правильно визначають ідею вірша, але часто залишаються байдужими до почуттів і переживань ліричного героя. “Лірика – один із трьох основних літературних родів, у якому навколишня дійсність зображується шляхом передачі почуттів, настроїв, переживань, емоцій ліричного героя чи автора” [3, с 284]. Про значення поезії в житті людини І. Франко зазначав: “Ціль поезії – викликати в душі читателя живі образи тих людей чи речей, котрі нам малює поет, і ними будить ті самі почуття, які проймали душу поета в хвилі, коли творив ті образи” [14, с 29]. Основне завдання вчителя на уроці української літератури під час вивчення ліричного твору – донести до свідомості учнів красу поетичного слова, збудити в душах школярів позитивні емоції та почуття, навчити визначати ідейно-тематичне багатство вірша, особливості індивідуальної творчої манери письма митця.

Основою поетичного твору є відтворення почуттів, настроїв, властивих ліричному героєві, що передається за допомогою образної, глибоко емоційної мови автора. “У ліричних творах мова лаконічна і експресивна, багата на тропи і фігури. Кожне слово, навіть його звучання несуть на собі певне змістове й емоційне навантаження…” [7, с 108]. Вивчення ліричного твору на уроках української літератури старшокласниками відзначається особливостями художньої мови, розуміння якої вимагає розвиненої уяви, мислення образами, тонкого чуття, вразливості, загального розвитку людини.

Глибина сприймання учнем-читачем ліричного твору залежить від широти, культури його почуттів, емоційної чуйності, здатності проникати у внутрішній світ людини. Відомий методист сучасності Н. Волошина стверджує: “…ліричні твори сприймаються дещо утруднено не тільки підлітками, а нерідко й старшокласниками, тому важливо створити умови, щоб учні якомога повніше пережили почуття, виражені у виучуваній поезії, пройнялися роздумами” [9, с 99]. Сприймання і розуміння учнями мови ліричних творів (поетики) – мистецтва мови поезії – зумовлюється багатьма факторами: особливостями ліричної поезії, своєрідністю художньої манери поета, характером ідейного змісту творів, загальним розвитком дітей, їх життєвим досвідом. І. Семенчук зазначив, що “аналіз художньої майстерності письменника – чи не найскладніший етап у вивченні літературного твору. Словесник має показати учням, як за допомогою мови письменник “ліпить” образи, організовує композицію, щоб найяскравіше втілити ідею твору” [11, с.3].

Сучасний шкільний аналіз мови ліричного твору повинен передбачати спостереження за лексичними особливостями художньої мови, звуковою організацією, поетичним синтаксисом. Аналіз мови віршових творів, що є предметом вивчення в старшій школі, повинен сприяти характеристиці образів, розкриттю авторської ідеї твору. Методист М. Кудряшов засвідчив: “Мова поетичних творів повинна вивчатися в органічному зв’язку з тими образами, тими думками й почуттями, які виражені письменниками, якими вони прагнуть поділитися з читачами, якими вони прагнуть вплинути на розум, почуття і волю читачів” [6, с 27]. Відомі сучасні мовознавці Л. Мацько, О. Мацько доводять, що поетика слугує “такій мовній організації художнього тексту, яка могла б донести до реципієнта художній задум, ідею чи концепцію образного бачення” [8, с 19].

Чинними шкільними програмами з української літератури для старших класів [1], [12], [13] передбачено вивчення поезій інтимної лірики І. Франка у 10 класі. Розпочати текстуальне опрацювання творів митця доцільно з коментування назви – “Зів’яле листя”. “З’ясування слів у процесі аналізу ліричного твору невідривно пов’язане з висвітленням його змісту” [2, с 126]. Крім того, І Бугайко, Ф. Бугайко відзначили: “Неправильне чи неповне розуміння учнями окремого слова в ліричному вірші часом призводить до провалів у сприйманні всього твору, а значить, до послаблення його ідейно-естетичного впливу на учня” [Там само].

Під час роботи над віршовою спадщиною Великого Каменяра словесник зазначить, що поезії інтимної лірики І. Франка, які ввійшли до збірки “Зів’яле листя”, відзначаються глибоким ліризмом, недарма сам автор назвав свою збірку “ліричною драмою”. Головний герой віршів – ліричний, про драму його серця з приводу нерозділеного кохання і йдеться у поезіях збірки. Про інтимну лірику Каменяра М. Коцюбинський зазначив: “У Франка є прекрасна річ – лірична драма “Зів’яле листя” – се такі легкі, ніжні вірші, з широкою гамою чувства і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв” [5, с 58-59]. Своєрідною є композиція збірки поезій інтимної лірики І. Франка, частина віршів якої були покладені на музику і стали піснями (“Чого являєшся мені у сні?”, “Червона калино, чого в лузі гнешся?”, “Ой ти, дубочку кучерявий…”, “Розвійтеся з вітром…”, “Ой ти, жалю, мій жалю…”, “Я не кляв тебе, о зоре…”, “Ой ти, дівчино, з горіха зерня…”, “Отеє тая стежечка…” та ін.). Розділи збірки “Зів’яле листя” митець назвав “жмутками”. Вірші збірки – це три жмутки зів’ялого листя, які ліричний герой, ніби прагнучи розвіяти смуток і жаль, викликані нещасливим коханням, “розкидає, щоб воно, підхоплене вітром, щезло безслідно” [4, с.14].

Поезії інтимної лірики І. Франка відзначаються багатством тропів, риторичних та синтаксичних фігур. Аналіз художньої мови віршів, що ввійшли до збірки “Зів’яле листя”, подамо на прикладі поезії “Чого являєшся мені у сні?”. Використання автором простих тропів (звичайних та метафоричних епітетів: “чудові очі… ясні”; “дно студене”; “зарево червоне”; “довгими ночами”; “щастя молодого”; “дива золотого” та ін., порівнянь: “очі…, немов криниці дно студене”; “уста…, мов зарево червоне”; “серце…, неначе перла у болоті” [15, с 110-111] тощо) підкреслює надзвичайну красу дівчини, її байдужо-зневажливе ставлення до почуттів закоханого юнака і його високі душевні поривання. Із складних тропів митець найчастіше застосовує метафори (“докір займається і…тоне у тьмі”; “ти серце надірвала”; “вирвала ридання голосні”; “свій біль, свій жаль, свої пісні у серці здавлюю на дні” [Там само]), які підсилюються повторами, що увиразнюють душевний біль ліричного героя з приводу неподіленого глибокого почуття. Застосування тавтологічних повторів (“В житті мене ти знать не знаєш, хоч знаєш, добре знаєш, як я люблю тебе без тями, як мучусь Довгими ночами і як літа вже за літами свій біль, свій жаль, свої пісні у серці здавлюю на дні…” [Там само]) надає можливість усвідомити надзвичайність великого і справжнього почуття закоханого, який спочатку ніби протестує проти появи образу його коханої, що являється йому уві сні (анафора 1-ої, 2-ої строф: ” Чого являєшся мені у сні?”). Неможливість забути кохану і відсутність її образу є ще тяжчою для ліричного героя, тому він прохає дівчину з’являтись йому хоча б уві сні. І. Франко надзвичайно майстерно застосовує різноманітні риторичні фігури: риторичне заперечення “О ні!” змінюється на риторичне звертання “Являйся, зіронько, мені!”, що підсилюється риторичним окликом “Хоч в сні!”. Застосування митцем в останній строфі вірша авторських дієслівних синонімів (тужити – не жити), контекстуальних дієслівних рядів (“серце… марніє, в’яне, засиха”; “хоч в сні… оживає, грає, віддиха”) [Там само] надає можливість учневі-читачеві усвідомити глибину почуття ліричного героя, що переповнювали душу закоханого, для якого кохання, як і для самого автора, – це “диво золоте”, “щастя молоде”. Аналізуючи художню мову вірша, старшокласники доходять висновку, що поезія “Чого являєшся мені у сні?” є одним із зразків інтимної лірики І. Франка, а кохання – високе і благородне почуття.

Таким чином, можна зазначити, що аналіз мови ліричного твору на уроках української літератури в старших класах сприяє розвиткові зв’язного мовлення учнів, їх творчої активності, самостійності, вихованню морально-етичних якостей і мистецьких смаків. На думку Є. Пасічника, “ліричні твори допомагають проникнути у внутрішній світ людини, відкрити її гуманістичні устремління” [10, с 302]. Методисті. Семенчук стверджує: “Немає потреби доводити, що серйозне спостереження учнів над складною і гармонійною сукупністю мистецьких засобів письменника у творі, що вивчається, допоможе їм глибше зрозуміти провідну ідею, сильніше відчути емоційний вплив, сприятиме розвитку мови у власних роботах з літератури” [11, с.3].

Література

1. Бандура О. М., Волошина Н. Й. Українська література. 5-11 класи: Програми для загальноосвітніх навчальних закладів з українською і російською мовами навчання. – Київ: Шкільний світ, 2001. – 160 с.

2. Бугайко Т. Ф., Бугайко Ф. Ф. Українська література в середній школі: Курс методики. – К, 1962. – 392 с

3. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 488с.

4. Колесник П. Й. Художня творчість І. Франка // Франко І. Твори в двох томах, – т.1. – К., Дніпро, 1981.

5. Коцюбинський М. М. Твори в шести томах, т. 4. – К., 1962.

6. Кудряшов Н. И. Об изучении языка художественных произведений в V-VII классах. – М., 1951.

7. Лесин В. М. Літературознавчі терміни: Довідник. – К.,1985. – 251 с.

8. Мацько Л. /., Мацько О. М. Риторика. – К.: Вища школа, 2003.- 312 с.

9. Наукові основи методики літератури / За ред. Н. Й. Волошиної. – К.: Ленвіт, 2002. – 344 с.

10. Пасічник Є. А. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах. – К.: Ленвіт, 2000, – 384 с.

11. Семенчук І. Р. Вивчення майстерності письменника в школі. – К.: Рад. шк., 1966. – 195 с.

12. Семенюк Г., Цимбалюк В. Програми для загальноосвітніх шкіл з поглибленим вивченням української літератури, для класів з гуманітарним профілем, гімназій, ліцеїв та коледжів // Українська мова та література. – 2002. – №6.

13. Українська література. 5-11 класи: Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською і російською мовами навчання / Авторський колектив під кер. М. Г. Жулинського / За заг. ред. Р. В. Мовчан. – Генеза, 2002. – 136с.

14. Франко І. Я. Зібрані твори: У 50-ти т., т.28. – К., 1980.

15. Франко І. Твори в двох томах. – Т.1. Поезія. – К.: Дніпро, 1981.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Мова ліричного твору – Особливості поетичної мови інтимної лірики Івана Франка (на матеріалі вірша “Чого являєшся мені у сні?”)