Мов геометр, який старанно брався за вимір площ і ліній колових… – ВІД СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ДО ВІДРОДЖЕННЯ. ДАНТЕ АЛІГ’ЄРІ – КОЛИСКА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ – ЗОЛОТІ СТОРІНКИ ДАЛЕКИХ ЕПОХ
Механізми культури
За часів Середньовіччя дуже поважали так званих візіонерів – людей, які нібито мали візії (видіння) потойбічного світу. Це вважалося найбільшим і найвеличнішим з усього, що можна побачити й описати. Данте, який прагнув здійснити духовний подвиг на честь своєї Прекрасної Дами, не погоджувався на менше, тож узявся написати комедію. У Середні віки, коли театру як такого не існувало, так називали драматичні дійства на теми Святого Письма. На Різдво або на Великдень їх розігрували перед містянами.
Данте стверджував, що побачив свою “Комедію” внутрішнім зором. Проте для Середньовіччя це не було літературною новацією. До нашого часу збереглося чимало таких візій. Український літературознавець XX ст. Олександр Білецький зазначає: “Читаючи “Комедію” Данте, мимоволі знайомимося з цілою областю середньовічної літератури, яка в його творі піддалася найвищій художній обробці”.
Середньовічні люди вірили в магію чисел. Нормальною тривалістю життя вважали сімдесят років. (Щоправда, як і Данте, до цього віку здебільшого не доживали). Особливий символічний збіг поет вбачав у тому, що “середина” його життя (тобто тридцятип’ятиріччя) припала на 1300 р., який завершував одне століття і починав наступне. На межі століть за доби Середньовіччя завжди чекали кінця світу чи інших містичних подій.
Значення назви “Комедія” (“Божественною” її назвали вже після смерті автора), згідно з античною термінологією, полягає ще й у тому, що твір має сумний початок (розпочинається в пеклі, де поводирем Данте виступає Вергілій) і щасливий фінал (завершується в Раю, яким поета веде Беатріче).
До речі, у Біблії, де не раз згадано Рай і пекло, нічого не сказано про чистилище. Його ідея належить середньовічним візіонерам. Уплив цих людей на сучасників був таким значним, що західна християнська церква (католицька) прийняла догмат чистилища й дотримується його до сьогодні.
За словами Данте, “Комедія” є описом того, що він бачив протягом десяти діб: від Страсної п’ятниці до кінця Світлого тижня 1300 р. Перед очима поета проходить чимало персонажів, які вступають з ним у діалог (діалог зазвичай переходить у досить довгий монолог – розповідь земної історії душі). Однак “Комедія” не є драмою. Що ж вона таке? Точне визначення жанрово-родової природи цього твору дав Іван Франко: “Об’єктивне представлення речі найбільше суб’єктивної, епос, оснований на ліриці, пісня любовна, що розрослася до розміру “Іліади”, – отеє Дантова “Божественна комедія””. Отже, “Комедію” Данте, як і твори Гомера, у жанровому розумінні можна вважати епічною поемою.
Особливості композиції твору випливають з його містичного задуму. Духовне й моральне значення подорожі героя “Комедії” розкривається поступово, у міру занурення в глибини пекла. Споглядаючи муки грішників, поет із жахом усвідомлює власну гріховність, але його боронить любов.
Пушкін писав: “Є вища сміливість: сміливість винаходу, створення, де план великий обіймає творча думка, – така сміливість Шекспіра, Данте, Мільтона і Гете у “Фаусті”‘…”.
Мов геометр, який старанно брався
За вимір площ і ліній колових,
Але, засад не маючи, стерявся, –
Такий став я при дивинах нових:
Хотів уздріть, як образ той у колі
Розміщено, як скріплюється їх.
(Переклад Є. Дроб’язка)
Так Данте писав про божественну гармонію, явлену йому наприкінці духовної подорожі.
У тридцяти чотирьох піснях “Пекла” ми бачимо не просто дев’ять кіл, де від кола до кола посилюються муки грішників. Перед нами постає чи не вся Західна Європа високого Середньовіччя, її суспільні й моральні проблеми. Загалом “Комедія” – твір синтетичний, адже поєднує низку жанрів середньовічної літератури в єдине ціле. Зокрема, “Пекло” є синтезом насамперед епічних жанрів – від хронік до романів. Для історика ця частина – неоціненне джерело інформації про політичні події XIII ст., для читача, душа якого шукає роздумів, досвіду, переживань, – скарбниця високих емоцій.
Те саме можна сказати про тридцять три пісні “Чистилища”. По суті, уся ця частина заснована на античній ідеї катарсису (очищення через страждання). Проблему непоєднуваності античних і християнських цінностей – найважливішу проблему підсвідомості Середньовіччя – Данте виводить у царину усвідомленого, намагається розв’язати, віднайшовши зовнішню гармонію.
На відміну від пекельних душ, страждання яких невідбутні, доля яких – неминущий відчай, душі чистилища живуть ніби в античному театрі, перебуваючи тимчасові муки заради гармонії в майбутньому. З глибин пекла Данте і Вергілій через вузький прохід потрапляють до підніжжя гори чистилища, що має сім кіл. У першому колі очищаються гордії, у другому – заздрісники, у третьому – гнівливі, у четвертому – похмурі, у п’ятому – скнари та марнотрати, у шостому – ненажери, у сьомому – хтиві.
Однак вихід з пекла не для зрадників, які скніють у його останньому колі. На думку Данте, вони є найбільшими грішниками. А на самісінькому дні, у пазурах Люцифера, мучиться Юда – зрадник Ісуса.
А як узагалі виникло пекло? Напевне, воно не може бути витвором Бога, який утілює Абсолютне Добро? Бог створив небо і землю, а підземне царство вічних мук породив гріх.
З погляду інших наук
“Комедію” Данте сучасники вважали “Божественною” насамперед тому, що світ у ній постав як єдине ціле, не порушене суперечністю між тогочасними гуманітарними (богословськими) та природничими знаннями. Тому нині для розуміння цього твору треба ознайомитися не лише з біблійною космогонією1, а й з фізичною та географічною картиною світу Середніх віків.
1Космогонія – тут: частина міфології, що пояснює походження і будову Всесвіту.
За середньовічними уявленнями, що грунтувалися на Птолемеєвій системі світу, земля – це нерухома куля, уміщена в більшу, кришталеву, кулю (небо), що рухається навколо неї. Рухоме небо утворюють дев’ять сфер. На перших сімох розміщено сім планет (Місяць, Меркурій, Венера, Сонце, Марс, Юпітер, Сатурн). Восьма сфера – сукупність майже нерухомих зірок (вони переміщуються із заходу на схід на один градус за сто років). У дев’ятій сфері зірок немає, це прозора речовина (кристал), що рухається з неймовірною швидкістю. За дев’ятою сферою є ще нерухоме вогненне небо Емпірей – обитель Триєдиного Бога. Там живуть і найдостойніші з людських душ, серед яких, звісно, Беатріче.
На землі, навпроти Божого трону в Емпіреї, височіє гора Голгофа, на якій розп’яли Христа. Це гора примирення землі з небом – центр землі. З двох півкуль землі заселена лише “верхня”. (Як ви гадаєте, чому середньовічні люди не могли уявити заселеною “нижню” півкулю?)
Пекло розташоване в глибинах “верхньої” півкулі землі і має форму воронки, кінець якої виходить на протилежну півкулю. За Данте, вхід до пекла знаходиться на території Італії, а утворилося воно так: Люцифер, скинутий з неба, упав на півкулю, протилежну Голгофі, і увійшов там у землю, як стріла, але не пройшов наскрізь, а застряг у центрі. Через це падіння стався потужний землетрус, унаслідок якого вода вкрила всю “нижню” півкулю. Так виник океан, а серед океану – земля, витіснена з надр падінням Люцифера, утворила високу гору чистилища. Вона розташована на одному кінці земної осі, другий кінець якої (у “верхній” півкулі) – гора Голгофа.
Композицію “Божественної комедії” часто порівнюють з архітектонікою готичного собору – вершиною будівельного мистецтва Середньовіччя. Однак О. Білецький із цього приводу слушно зауважив: “Грандіозні будови готичного стилю були наслідком спільної роботи членів цілої міської общини. Данте в собі одному поєднав і архітектора, і муляра, і скульптора, і живописця”.
У 1935 р. італійські археологи в одній з давніх церков неподалік від Флоренції знайшли велику мозаїку 1151 р. Вона зображує пекло, побудоване майже так само, як у Данте, і розподілене відповідно до тих самих категорій грішників, що й у його творі.
З таких порівнянь зрозуміло, чому Данте бачить зовсім не ту картину пекла, яку змальовано в “Енеїді”. Адже середньовічне уявлення про потойбіччя принципово відрізняється від античного: воно породжене вірою в найвищу справедливість, що панує в пеклі так само, як і в Раю. Тому й напис чорними літерами на брамі пекла, за словами українського перекладача Максима Стріхи, “наче вилитий з металу”, звучить твердо й урочисто:
Per me si va nella citta dolente…
[Пер ме сі ва нелла чітта доленте…]
Український погляд
У творі Данте важливу роль відіграє звукопис – прийом художньої виразності, що полягає у свідомому доборі звуків для створення певного
Образу, враження тощо. Для перекладача це становить певну проблему. Однак українському майстру перекладу М. Стрісі вдалося відтворити звучання слів, ніби мовлених самим пеклом:
Крізь мене входять до осель боління,
Крізь мене входять до планів без ліку,
Крізь мене входять згиблі покоління.
Творець мій правду ствердив превелику:
Мене з могуттям Божим породили
Премудрість і любов, що є одвіку.
Нема давнішої від мене сили,
Крім вічної, і я довіку буду.
Надії збавтесь, як сюди ступили.
Данте, як і будівничі готичних соборів, вимагав від свого твору математичної гармонії пропорцій. Він навіть хотів, щоб у кожній з трьох частин була однакова кількість рядків, і це йому майже вдалося: “Пекло” – 4720, “Чистилище” – 4755, “Рай” – 4758. До того ж кожна з них закінчується словом “stelle” – зірки. Відповідно це слово останнє в “Божественній комедії”. Перекладач Євген Дроб’язко зберіг у цьому рядку оригінальний звукопис: “Любов, що водить сонце й зорні стелі”.
Настає момент, коли подальше сходження Вергілія горою чистилища стає неможливим: за життя він був язичником, тому не годен наблизитися до християнського Бога. Відтак Данте поведе Беатріче. Сходження перетворюється на політ, землю заступає небо, із чистилища поет потрапляє в Рай. Отже, любов не лише “водить сонце й зорні стелі” – вона є найкращою вчителькою і творцем. Однак у листі до друга і покровителя, володаря Верони Кангранде делла Скала, автор “Божественної комедії” попереджає: “Не читайте “Раю”, бо згинете в безкрайому морі того, що неможливо осягнути розумом. Нехай його читають лише ті нечисленні люди, які до хліба ангельського схильні”.
Дж. ді Паоло. Беатріче несе поета увись до Святої Трійці. 1440-ві роки
Під “хлібом ангельським” дослідники творчості Данте домовилися розуміти теологію (богослов’я), хоч, може, це й недостеменне тлумачення. Хай там що, але до перестороги видатного поета слід поставитися розважливо. Можливо, іноді, щоб виявити повагу до автора, варто не читати твір, для розуміння якого бракує знань і духовного досвіду.
Залишивши Данте й Беатріче на небесах, спустимося на землю, де проблема їхніх сучасників Паоло і Франчески, хоч і оспівана у видатному творі, практично не розв’язана. Один рядок напису на брамі пекла особливо бентежив Данте, як сьогодні тривожить нас і, сподіваємося, вас: “Крізь мене входять згиблі покоління”.
Механізми подібності
Певне, найболючішою темою будь-якого письменника будь-якої доби є його “згибле покоління”. За шістсот років по смерті Данте досвідчена американська письменниця Гертруда Стайн, зустрівши в Парижі молодого земляка й колегу Ернеста Хемінгуея, заговорила про те, що він має перейнятися проблемами свого покоління. Раптом перейшовши з англійської на французьку, Стайн назвала ровесників Хемінгуея “lа generation perdu” – “утраченим, згиблим поколінням”. Це визначення, підхоплене Хемінгуеєм, у XX ст. стало “крилатим”. Однак варто зауважити, що письменниця XX ст. лише повторила крилатий вислів генія Середньовіччя. Італійською він навіть звучить майже так само, як французькою: “lа perduta gente”.
Напевне, “Божественну комедію” можна назвати молодіжним твором. Адже саме в юності ми найгостріше відчуваємо єдність зі своїм поколінням. Тож і в цьому розумінні Данте був першим поетом доби Відродження, яка вважала себе молодістю Європи і приділяла неабияку увагу проблемам молоді.
Покоління Данте не приймало лицемірства свого часу, за якого високі духовні сановники обернулися на могутніх банкірів. Ще не наважуючись кинути їм в обличчя гнівні слова, як це зробив видатний поет наступного покоління Франческо Петрарка, італійська молодь кінця XIII ст. замикалася в собі, поринала в тотальну зневіру. Забувши любов Божу, молоді італійці відкрили для себе любов земну, але ще не встигли як слід зрозуміти й цього почуття. Уявна зустріч Данте з Паоло і Франческою в пеклі багато чого навчила самого поета, але не розв’язала проблеми його “згиблого” покоління.
Культура й література високого Середньовіччя віднайшли й звеличили особистість, жіночність, красу, але втратили розуміння сенсу земного буття. Вихід з глухого кута людям тієї доби судилося знайти в ідеї відродження надбань античної культури, орієнтованої на особистість та її природні потреби. Наближався час, який ми нині називаємо Новим. А це означає, що люди поступово ставали схожими на нас…
Перевірте себе
1. Схарактеризуйте “Божественну комедію” як цілісний твір.
2. Якщо “Божественна комедія” – цілісний художній твір, то чому автор не радив читати одну з її частин (укажіть, яку саме і кому)?
3. Як Данте уявляв пекло? Чим керувався поет, розподіляючи неправедні душі за пекельними колами? А як би ви розмістили грішників у Дантовому пеклі?
4. Християни вважають Біблію Словом Божим (тобто словами Самого Бога, переданими через пророків). Якщо погодитися з таким визначенням, то як пояснити, що Бог у Своєму Слові не згадує про чистилище, а люди про нього заговорили? Чому ідея чистилища виникла саме в Західній Європі і саме за доби високого Середньовіччя?
5. У чому, за Данте, полягає різниця між душами, які перебувають у пеклі та чистилищі? Чим вони відрізнялися в земному житті і чим різняться їхні перспективи у вічності?
6. За які гріхи, на думку Данте, люди страждають у пеклі? Наведіть приклади грішників кожного з дев’яти кіл. Як у Дантовій “ієрархії зла” відбилися суб’єктивні погляди на гріх (його особисті та сучасної йому доби)?
7. Як ви розумієте слова І. Франка про те, що Дантова “Божественна комедія” – це “пісня любовна, яка розрослася до розміру “Іліади””?
8. Яку роль у сумній історії Паоло і Франчески, за Данте, відіграв любовний роман і який саме? Що можна сказати на основі цього епізоду про ставлення митця до романів?
9. Як і чому Данте визначив жанр свого головного твору?
10. Намалюйте “план Усесвіту” за Данте. Як композиція “Божественної комедії” пов’язана із цим планом? Чому О. Пушкін називав “єдиний план” “Пекла” геніальним витвором?
11. Що таке звукопис? Чому він важливий для Данте? Відповідь обгрунтуйте на прикладі напису на брамі пекла.
12. Робота в парах. Прокоментуйте пораду Данте: “Не читайте “Раю”, бо згинете в безкрайому морі того, що неможливо осягнути розумом. Нехай його читають лише ті нечисленні люди, які до хліба ангельського схильні”. Чи скористалися особисто ви з цієї поради? Поясніть своє рішення.