Моторно-кардіальні рефлекси

Виявлено, що безпосереднє роздратування у тварин рецепторів скелетних м’язів, суглобів і сухожиль викликає рефлекторні зміни серцевої діяльності (Г. І. Буховец, 1947) і звуження капілярів внутрішніх органів (В. М. Мюльберг, 1947). М’язова робота під час виконання трудових і спортивних рухів змінює серцеву діяльність первинно, головним чином завдяки різкому збільшенню припливу імпульсів із зовнішніх органів чуття (зору, слуху, шкірних рецепторів), і вдруге внаслідок підвищення припливу імпульсів з вестибулярних апаратів і рецепторів скелетних м’язів і сухожиль, тобто за допомогою моторно-кардіальних рефлексів (М. Р. Могендович, 1957).

Крім численних справжніх рефлексів, шлях яких проходить через спинний мозок, на серце існують і аксон рефлекси, що передаються в ненормальних умовах по розгалуженням довгих відростків клітин, які розташовані у вузлах вегетативної нервової системи.

Рефлекси з рецепторів кровоносних судин. І. Ф. Ціон і К. Людвіг в 1866 р. відкрили “серцево-відчуває” нерв, по якому при підвищенні кров’яного тиску в дузі аорти, де розташовані його закінчення (барорецептори), рефлекторно викликається різке падіння кров’яного тиску внаслідок уповільнення і ослаблення роботи серця і розширення артеріол і капілярів.

Цей аферентний нерв був названий депрессора (знижуючим кров’яний тиск). У людини він входить в загальний стовбур блукаючого нерва. У кролика він існує окремо. Рефлекси, що здійснюються через цей нерв, називаються депресорними.

У 1894 р. В. Г. Ушаков довів, що закінчення депрессора збуджуються також хімічними речовинами. Зниження кров’яного тиску в дузі аорти викликає його підвищення (прессорний рефлекс).
Роздратування прессо-і хеморецепторів дуги аорти відіграє основну роль в саморегуляції кров’яного тиску.

Друга важлива рефлексогенна судинна зона, з якої виходять депресорні та пресорні рефлекси, – місце розгалуження загальної сонної артерії на зовнішню і внутрішню (каротидний синус). Баро-і прессорецептори (а ймовірно, і хеморецептори) внаслідок відсутності адаптації не тільки не втрачають свою збудливість у міру того, як триває їх роздратування, але навіть збільшують кількість імпульсів збудження, що посилаються в центральну нервову систему при підвищенні кров’яного тиску. Це дозволяє, незважаючи на зміну діастоли і систол, завжди рефлекторно реагувати на збільшення середнього кров’яного тиску і знижувати його – депресорні рефлекс і підвищувати кров’яний тиск при його зниженні – прессорний рефлекс.

Аферентні імпульси з рецепторів дуги аорти і каротидного синуса поступають в довгастий мозок безперервно. Збільшення кров’яного тиску підсилює цей рефлекс, а зниження тиску послаблює його.
Роздратування депрессоров підвищує тонус і збуджує ядра блукаючих нервів в довгастому мозку. Після перерізання обох блукаючих нервів роздратування центрального кінця депрессора не викликає зміни роботи серця. Крім того, роздратування депресорних нервів знижує тонус центру сосудосужівателей і підвищує тонус судинорозширювальної центру, завдяки чому кровоносні судини розширюються. Зниження кров’яного тиску зменшує тонус ядер блукаючих нервів і зменшує пригнічення тонусу судинозвужувальних центрів. Тому воно викликає пресорний рефлекс.
Депресорні і пресорні рефлекси викликаються і з інших рефлексогенних судинних зон, наприклад, з судин кінцівок, легень і головного мозку.

У дослідах на тваринах, у яких головний мозок забезпечувався кров’ю з серцево-легеневого препарату (отже, незалежно від кровопостачання всього тулуба), було показано, що всяке підвищення кров’яного тиску в головному мозку викликає уповільнення пульсу. Після перерізання блукаючих нервів таке уповільнення наставало.
Підвищення внутрисердечного тиску збуджує ядра блукаючих нервів і гальмує тонус центру сосудосужівателей. Тому при крововиливах у мозок, які супроводжуються підвищенням внутрішньочерепного тиску, пульс стає рідкісним, розширюються кровоносні судини і падає кров’яний тиск.

При збільшенні припливу крові до правого передсердя зростає тиск в гирлах порожнистих вен. Роздратування рецепторних закінчень (барорецепторів, розташованих в гирлах порожнистих вен) рефлекторно викликає прискорення і посилення роботи серця (рефлекс Бейнбріджа). Цей прессорний рефлекс виникає внаслідок зменшення тонусу блукаючих нервів і підвищення тонусу симпатичних нервів серця і судин. Пресорні рефлекси виходять і при порушенні хеморецепторів. Пресорні і депресорні рефлекси викликаються також подразненням багатьох рефлексогенних зон; легенів, шлунка, кишечника, нирок, жовчного міхура та інших внутрішніх органів (І. П. Павлов, 1877; Н. П. Симановський, 1881; Л. Ф. Дмитренко, 1916) і пропріоцепторів скелетної мускулатури.
Завдяки депресорні та пресорну рефлексам тонко регулюються серцева діяльність і просвіт кровоносних судин.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Моторно-кардіальні рефлекси