Московський похід 1618
На сеймі у вересні 1616 було вирішено набрати велике військо і відправити його на Москву під начальством королевича Владислава. Однак у війську почалися незгоди, заворушення і солдати, скаржачись на несплату платні, залишили табір. Королевич виявився лише з кількома тисячами людей. Загибель його здавалася неминучою. Враховуючи фінансову нестабільність Польщі, допомога було взяти нізвідки. Тому уряд вирішив звернутися до козаків Петра Конашевича Сагайдачного.
Під командою Сагайдачного зібралося двадцятитисячним військо. Насамперед, він осадив і взяв місто Лівни, потім хитрістю взяв Єлець. Козаки йшли через Сіверської землі на Путивль, Лебедянь, Шацьк, Коломну, завойовуючи замки і руйнуючи міста, прямуючи на Москву, де повинні були з’єднатися з військом королевича, повільно рухався туди ж з Смоленських земель.
На зустріч Сагайдачному цар Михайло Романов направив з Пафнутій монастиря князя Дмитра Пожарського, визволителя Москви. Але в російській війську стався розлад, солдати зайнялися грабунком. Князь Пожарський сильно захворів і за наказом царя повернувся до Москви, а Сагайдачний при переправі через Оку здобув перемогу над московським військом і безперешкодно йшов до Москви по Каширської дорозі.
Отримавши звістку про наближення козаків, Владислав обсипав їх послів подарунками, а козацькому війську доручено було пройти під Тушино і з’єднатися там з польським військом, що Сагайдачний і зробив.
Переправившись під Коломна через Оку, козаки встали табором над Москвою-рікою. Облога Москви була доручена гетьману Сагайдачному. Але після невдалого штурму гетьман припинив облогу. Швидше за все, Сагайдачний визнав неможливим швидко опанувати столицею, а тривала облога міста не входила в його плани. Він відступив на Калугу, і московський похід Владислава закінчився Деулінським перемир’ям, укладеним 1 грудня 1618 За цим перемир’ю Владислав відмовлявся від домагань на московський престол, повинен був повернути з полону митрополита Філарета, батька Михайла Федоровича, Шеїна та інших полонених дворян росіян. За цей Речі Посполитої були віддані українські міста: Чернігів, Стародуб, Новгород-Сіверський, а також Смоленськ, Дорогобуж, Рославль та ін.
Після закінчення Московського походу, наприкінці 1619 п’ять тисяч козаків зробили набіг на Крим, і розбили татар під самою стіною Перекопу. З цієї нагоди, Сагайдачний послав отамана Петра Одинця наприкінці лютого 1620 до московського царя, з пропозицією служити йому проти спільного ворога християнства. Козацькі посли приїхали до Москви з гетьманською грамотою до царя і двома татарськими мовами. До самого царя козаки не потрапили. Їм пояснили, що на дворі масниця, скоро пост, а під час посту цар не приймає послів і іноземців. Казаков обдарували грошима, сукнами, шапками і дали платню в триста рублів.
Але ставлення царського уряду до українських козаків взагалі і до Сагайдачному зокрема після Московського походу було однозначно негативне. Ідеї захисту християн і православної єдності в цей момент ще не вписувалися в зовнішньополітичну доктрину Московської держави.
Навпаки, патріарх Філарет на соборі 1620 встановив перехрещення для православних українців, що виходять з Польщі та Литви. У 1627 р розпочаті були гоніння на українські книги, що були в російських церквах.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)