Морські порти світу
Загальна кількість морських портів в літературі оцінюється по-різному. Л. І. Василевський свого часу навів цифру в 25-30 тис., враховуючи, мабуть, і самі дрібні порти суто місцевого значення. Зустрічається і цифра 10 тис. портів. Однак більш великих портів, що беруть участь не тільки в місцевому каботажі, але і в міжнародних перевезеннях, приблизно 2,2 тис. Близько 900 з них знаходиться в Європі, більше 500 – в Америці, близько 400 – в Азії, решта – в інших частинах світу.
Головний показник роботи морського порту – його вантажообіг. У світі кілька сотень портів, що мають вантажообіг понад 1 млн т на рік. Але “погоду” на світовому морському транспорті роблять ті з них, які мають вантажообіг понад 10-30 млн, та особливо ті що більше 50 і 100 млн т. на рік. Останні дві категорії підпадають під поняття “світові порти”, що характеризує їх роль у світовому господарстві. Усього таких портів у світі близько 40.
Усі морські порти поділяють на два основних типи.
До першого типу відносяться універсальні порти, тобто порти, які приймають і обробляють самі різні вантажі: наливні, насипні, навалочні. У зв’язку з цим їх окремі ділянки зазвичай розраховані на навантаження і розвантаження контейнерів, нафти, вугілля, руди, зерна, лісоматеріалів і т. д. Такі порти різко переважають в економічно розвинених країнах з багатопрофільної економікою, та й у цілому світі їх переважна більшість.
Детальний аналіз портів дозволяє зробити кілька цікавих висновків. Наприклад, про те, що з 22 портів, 14 знаходяться в Азії, що саме по собі може служити показником зростаючої ролі Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Або, наприклад, про те, що з окремих країн найбільшим числом величезних портів володіє Китай (8), а за ним йдуть США (4), Японія (3) і Корея (2), тоді як всі інші країни мають тільки по одному такому порту. Цікаво також порівняти цей перелік зі списком найбільших портів світу в середині 1980-х рр.. Виявиться, що за відносно короткий час з нього вибули такі європейські порти, як Гавр і Генуя, канадський Ванкувер, японський Курі.
Універсальних портів з річним вантажообігом 20-50 млн т. у світі близько 50. Найбільше їх у США та Італії (по 6), потім йдуть Великобританія, Франція і Японія (по 3). У цю категорію входять також:
- Амстердам; Гданськ-Гдиня; Бремен; Гетеборг в Європі; Мумбаї; Бангкок; Далянь, Циндао в Азії; Олександрія в Африці; Монреаль; Буенос-Айрес; Ріо-де-Жанейро в Америці; Сідней в Австралії.
До другого типу відносяться спеціалізовані порти. На відміну від універсальних вони орієнтовані, як правило, на вантаження якогось одного масового товару, що є предметом експорту цієї країни. Спеціалізовані порти особливо характерні для країн, що розвиваються. Найбільші з них виникли у зв’язку з експортом нафти і знаходяться в Перській затоці. Це:
- Рас-Таннура в Саудівській Аравії; Мінаель-Ахмаді в Кувейті; О. Харк в Ірані.
Всі вони приймають найбільші супертанкери, а їх вантажообіг в період максимального видобутку та експорту перевищував вантажообіг Роттердама. До числа дуже великих нафтоекспортних портів належать також:
- Бонні в Нігерії; Тампіко в Мексиці; Ес-Сідер в Лівії; Думай в Індонезії; Валдіз на Алясці.
Найбільшим у світі портом з експорту залізної руди останнім часом став бразильський порт Тубаран, що приймає рудовози тоннажем в 250 тис. т.
Спеціалізовані порти є і в розвинених країнах Заходу, що експортують на світовий ринок продукцію гірничодобувної промисловості. Більшість з них знаходиться в Канаді, Австралії, ПАР і США. Це найбільші порти з вивезення вугілля:
- Хемптон-Роудз (США); Річардс-Бей (ПАР); Ньюкасл (Австралія).
Залізної руди:
- Порт-Хедленд (Австралія); Сент-Іль (Канада).
Фосфоритів
- Тампа (США).
Морські порти класифікують також за особливостями їх транспортно-географічного положення.
Якщо брати до уваги мікроположення, що враховує насамперед морфологію берегів, то порти прийнято насамперед поділяти на ті, які:
- Розташовані в глибоких природних бухтах, захищених від відкритого моря мисами, які виконують роль природних хвилеломів; Розташовані в неглибоких затоках або на берегових рівнинах, коли захист від відкритого моря забезпечують за допомогою штучних хвилеломів; Розташовані далеко від гирла в естуаріях судноплавних річок. Прикладами таких портів можуть служити Йокогама, Касабланка і Гамбург.
Крім того є порти, обладнані шлюзами для затримки води в портових басейнах на час відливу (наприклад, Лондон).
Коли говорять про мезоположення морських портів, то передусім мають на увазі їх хінтерландом. Цей термін, що одержав поширення в Німеччині ще в середині XIX в., застосовується для позначення сухопутної території, що тяжіє до порту в економічному відношенні. Так, хінтерландом для Роттердама служать не тільки всі Нідерланди, а й значна частина ФРН, а також Бельгії та Франції.
Власне в цьому і полягає головна причина його перетворення в перший-другий порт світу. Менш вживаним виявився термін Форланд, застосовуваний для характеристики зони тяжіння до порту з боку моря.
Нарешті, макроположення порту визначається його положенням на морських шляхах регіонального та світового значення. Особливі вигоди такого положення можна бачити, скажімо, на прикладі міста-порту Сінгапур.
З цих трьох видів транспортно-географічного положення морських портів найбільш стабільне – мікроположення. Хоча територія порту нерідко продовжує розширюватися, у нього з’являється глибоководний аванпорт для прийому великотоннажних суден, та й взаємодія його з самим портовим містом весь час ускладнюється.
Все частіше говорять вже не про окремі порти, а про портові (портово-промислові) комплекси, які не представляють собою просту суму двох або більше портів, що співіснують на певній ділянці берегової зони, а взаємодоповнюють один одного. Яскравим прикладом такого роду може служити японський портовий комплекс Кейхин в Токійській затоці, що включає в себе порти Тіба, Йокогама, Токіо, Кавасакі. Такі портові комплекси є і в Західній Європі, і в США (наприклад, в затоці Делавер). Трапляється також, що порти і портові комплекси в контактній зоні “море – суша” утворюють цілі ланцюжки. Досить подивитися на карту узбережжя Ла-Маншу і Північного моря від Гавра до Гамбурга або на карту північного узбережжя Мексиканської затоки, що належить США.
Росія має в своєму розпорядженні 43 морських портів, а це 3/5 від усієї кількості на території колишнього СРСР. Але великих і добре обладнаних серед них лише кілька, а вантажообігу в 75 млн т. недавно досяг тільки один Новоросійськ. У результаті більше третини зовнішньоторговельного обороту країни здійснюється через порти країн Балтії, України та Фінляндії.
Крім того, програма відродження російського флоту передбачає крім іншого реконструкцію діючих і будівництво нових Морських портів.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)