Морські кишковопорожнинні
Тип Кишковопорожнинні включає три групи тварин.
Гідроїдні (Hydrozoa), до яких належить гідра, об’єднує невеликих за розміром кишковопорожнинних тварин. Вони існують у двох життєвих формах (рис. 44). Перша – колоніальний сидячий поліп, друга – плаваюча медуза. В життєвому циклі гідроїдних відбувається чергування поколінь. Відомо близько 2800 сучасних видів гідроїдних поліпів.
Поліпи утворюють колонії, що зовні нагадують маленькі розгалужені кущики. Кишкові порожнини всіх поліпів в одній колонії повідомляються. Тому їжа, захоплена одним поліпом, розподіляється між усіма членами колонії. Гідроїдні поліпи, як і гідра, здатні до безстатевого розмноження брунькуванням.
На деяких гілочках колонії утворюються маленькі – від 2 до 10 мм – медузи. Вони відриваються від колонії і вільно плавають у товщі води. Медуза схожа на дзвін або парасольку, всередині якого розташований ротової стеблинка з ротом на вільному кінці (див. Рис. 36, Б). По краю парасольки розташовуються щупальця. Драглистий неклітинний шар, який у гідроїдних поліпів мав вигляд тонкої пластинки, що лежить між ектодерми і ентодерми, в тілі медуз дуже сильно розвинений. Медуза плаває, скорочуючи парасольку. Медузи – хижаки: щупальцями з жалкі клітини вони захоплюють дрібних тварин. Таким чином, медуза віддалено нагадує плаваючий вниз ротом поліп.
Медузи роздільностатеві. Статеві залози у них виникають на нижній стороні парасольки або на ротовом стеблинці. Злиття яйцеклітин і сперматозоїдів відбувається у воді.
Після запліднення з яйця (зиготи) утворюється маленька личинка. що має овальну форму і зовні суцільно покрита джгутиками. Вона вільно плаває, потім опускається на дно, де перетворюється в маленького поліпа.
Коралові поліпи (Anthozoa) включають колоніальних, рідше одиночних кишковопорожнинних (рис. 45, А). Довжина одного коралового поліпа з колонії становить кілька міліметрів, а діаметр одиночних поліпів (наприклад, актиній) може досягати 1,5 м. У коралових поліпів стадія медузи відсутня.
Як і у гідроїдних поліпів, у коралів навколо ротового отвору расположжен віночок щупалець. Кишкова порожнина розділена радіальними перегородками на камери (рис. 45, Б). Як правило, тварини цього класу ведуть сидячий спосіб життя. Однак поодинокі коралові поліпи (наприклад, актинії) можуть повзти по грунту за допомогою м’ясистої підошви.
Всі колоніальні коралові поліпи володіють скелетом, що складається в більшості випадків з вуглекислого кальцію, рідше – з рогоподобного речовини. Колоніальні коралові поліпи, що мають вапняний скелет, утворюють коралові рифи і коралові острови. У поодиноких коралових поліпів жорсткий скелет відсутній.
Колоніальні коралові поліпи харчуються дрібними планктонними тваринами, вловлюючи їх щупальцями з жалкі клітини. Крім того, в тілі багатьох колоніальних коралів поселяються водорості, від яких поліпи отримують поживні речовини. Актинії – хижаки: вони полюють на велику здобич – ракоподібних і риб.
Коралові поліпи роздільностатеві. Статеві клітини розвиваються на перегородках кишкової порожнини. Сперматозоїди виходять назовні і проникають до яйцеклітин в жіночі особини. Запліднення відбувається в кишкової порожнини. Після дроблення заплідненої яйцеклітини утворюється плаваюча личинка. Вона залишає материнський організм, деякий час плаває, а потім осідає, прикріплюється до дна і перетворюється на маленького поліпа.
У коралових поліпів є і безстатеве розмноження – за допомогою брунькування. Величезні коралові колонії утворюються в результаті що не доходить до кінця брунькування: окремі дочірні, внучаті поліпи з’єднані разом. Деякі актинії можуть ділитися поздовжньо. Відомо близько 6000 видів коралових поліпів.
Коралові поліпи, або корали, створюють особливий підводний ландшафт, утворюючи величезні коралові рифи, які іноді тягнуться вздовж берегів (за це їх називають бар’єрними рифами) на відстані, що перевищують тисячу кілометрів, наприклад Великий Бар’єрний риф біля берегів Австралії.
Корали утворюють і коралові острови, які називаються атолами. Атолл являє собою невисокий острів кільцеподібної або підковоподібної форми, всередині якого знаходиться мілководна водойма – лагуна. Атолл виникає в тому випадку, якщо острів або кратер погаслого вулкана, оточений бар’єрними рифами, поступово йде в глибину моря при опусканні морського дна. Корали, що оточують острів з усіх боків, постійно надбудовують бар’єрний риф, так як у поверхні моря вони краще забезпечені їжею. Коли острів опуститься, на його місці залишиться мілководна лагуна, а на бар’єрний риф прибій завдасть пісок, і таким чином виникне атол.
Сцифоїдниє медузи (Scyphozoa) (від грец. Сціфос – “чаша”) значно більші, ніж медузи гідроїдних поліпів. Діаметр парасольки деяких сцифоїдних медуз досягає 2 м. У цих медуз, як і у гідроїдних, дуже сильно розвинений драглистий неклітинний шар – мезоглея, який на 98% складається з води.
Посеред нижньої увігнутої сторони тіла сцифоїдних медузи розташований чотирикутний рот, який веде в глотку, а остання – в шлунок, що займає центр тіла. Від шлунка радіально розходяться канали, що впадають у кільцевий канал, окаймляющий край парасольки. Така будова їжі вірчої системи дозволяє більш повно перетравлювати їжу.
Сцифоїдниє медузи плавають за допомогою скорочень парасольки. Частота цих скорочень може досягати 100-140 разів на хвилину.
По краю парасольки знаходяться щупальця, за допомогою яких медуза ловить здобич. Деякі щупальця коротшають і товщають. У таких стовщених щупальцях розвиваються органи чуття – очі (вони відрізняють світло від темряви) і органи рівноваги. У сцифоїдних медуз нервова система представлена крайовим нервовим кільцем зі скупченнями нервових клітин – нервових вузлів (нервових гангліїв).
Сцифоїдниє медузи роздільностатеві. Статеві залози розвиваються у них в енто. Статеві продукти виводяться назовні і потрапляють у воду. Через деякий час після запліднення (злиття сперматозоїда з яйцеклітиною) із зиготи утворюється личинка – планула. Вона плаває, а потім прикріплюється до морського дна, де перетворюється в маленького, завдовжки до 3 мм, одиночного поліпа. Цей поліп ділиться поруч поперечних перетяжок, утворюючи таким чином “стопку” з як би вкладених один в одного маленьких медуз. Вони поступово відриваються, перевертаються опуклою стороною вгору і переходять до плаваючого способу життя, ростуть і набувають обрисів дорослої медузи (рис. 47).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)