Моральне вчення Фіхте
Згідно Фіхте, сутність нашого Я становить діяльність з подолання відсталості природи, її протидії духу. Повне звільнення духу від відсталого початку природи нездійсненно, але рухатися в цьому напрямку можливо.
Нижчою, грубим імпульсом до діяльності Я є прагнення до щастя; але в ньому природа поневолює нас, ми є іграшкою пристрастей, віддаючись почуттю приємного. Розрив з цим примітивним потягом є перший крок до свободи. Як видно звідси, Фіхте явно убачає єство етики в самопреодоленія. Не випадково одне з найвідоміших його творів у галузі етики називається “Аскетизм як додаток до моралі”.
Моральні обов’язки Фіхте поділяє на умовні і безумовні. Обов’язки кожної з цих двох категорій в свою чергу поділяються на загальні (т. Е. Громадські) та приватні. Умовні обов’язки: загальні – самозбереження, утримання від розпусти і надмірної праці, проходження правилам гігієни; приватні – борг обрати собі певне суспільне призначення. Безумовні обов’язки: загальні – заборона насильства над ближніми, борг любити їх, заборона обманювати і зазіхати на чужу власність; приватні – обов’язки нижчих і вищих класів до взаємоповаги, борг підкорятися державі.
У творі “Про призначення вченого” Фіхте підкреслює найвищу моральне і соціальне значення науки. Але воно пов’язане і з боргом вчених самовіддано любити і поширювати істину.
Related posts:
- Соціальна педагогіка Фіхте Соціально-педагогічні ідеї Фіхте найяскравіше виражені в його знаменитих “промовах до німецької нації” (1807-1808). Кожна нація, на його думку, має властивими тільки їй особливостями. Фіхте радив Німеччини відмовитися від уз поверхневої подражательности іншим народам і розвивати свої власні народні риси. Головний засіб до цього – нове національне виховання. Фіхте пропонує заснувати державні школи, де діти виховувалися […]...
- Філософсько-правові погляди І. Г. Фіхте Філософсько-правові погляди іншого представника німецької класичної філософії Йоганна Готліба Фіхте (1762- 1814) співзвучні ідеям І. Канта. Він розробляв філософсько-правову концепцію двома десятиліттями пізніше Канта в умовах, коли Німеччина зазнала “політичного цівілізаторство” з боку наполеонівської Франції, тому в основі цієї концепції лежить ідея свободи. Людина, стверджував І. Фіхте, повинен підкорятися законам, але не сліпо, не під […]...
- Гносеологія Фіхте і критика в ній ідей Канта Спробу розвинути ідеї Канта зробив його молодший сучасник, німецький філософ Йоганн Готліб Фіхте (1762-1814). Людина вольова, вельми схильний до розумової незалежності, Фіхте висловив ці властивості свого характеру і у створеній ним філософській системі. Фіхте вважав, що Кант розробив до кінця наступні сторони свого філософського вчення: 1) Заявивши, що справжня сутність “речей в собі” непізнавана, Кант […]...
- Абатство Санкт-Георгенберг-Фіхте Абатство Санкт-Георгенберг Фіхте – монастир ордена бенедиктинців, заснований у 1138 році. Абатство є найстарішим зі збережених у Тіролі. Перша згадка про абатство відноситься до середини 10 століття, коли блаженний Ратольд побудував невелику притулок на скелі Георгенберг поблизу Штанс. Через деякий час до Ратольду приєдналися й інші пустельники, на скелі була побудована каплиця Діви Марії. Ратольд […]...
- Розвиток етики в Німеччині І. Кант бачив своєю метою створення раціональної етики, або теорії моральних понять, на противагу емпіричної етики або навчань про моральність, які були створені в XVIII в. англійськими та французькими мислителями. І. Кант ставив перед собою завдання відкрити основні закони моральності на основі розуму, а не з людської природи. У книзі “Критика практичного розуму” основою моральності […]...
- Відмінність безумовних рефлексів від умовних Відрізняються вони тим, що безумовні є вродженими. Вони однакові для всіх тварин того чи іншого виду, так як передаються у спадок. Вони досить незмінність протягом усього життя людини або тварини. З народження і завжди виникають у відповідь на подразнення рецептора, а не виробляються. Умовні купуються протягом життя, з досвідом у взаємодії з середовищем. Тому вони […]...
- Філософія Фіхте – коротко У західноєвропейській філософії XVII-XVIII століть на одне з найважливіших місць вийшла тема гносеології (питання про людському пізнанні). Глава емпіричної школи, Джон Локк, вважав, що дух людини при народженні – чиста дошка (tabula rasa). Ніяких “вроджених ідей” немає, і єдиним джерелом нашого пізнання є досвід. Дані досвіду залишають у нас “відбитки”, з яких цілком складається картина […]...
- Вчення кініків про пізнання На противагу мегарской школі кинічеськи вчення відрізнялося практичним характером. Філософія є життєва мудрість. Тому абстрактне знання відкидається киниками безплідне непотрібне і неможливе. Мало того, доказ неможливості знання було Антісфеном істинним введенням у філософію, зверненням до істинної філософії. “Доброчесність достатня для щастя, – говорить він, – а для чесноти не вимагається нічого крім сили Сократа; від […]...
- Нервова система – доповідь Це спинний мозок і головний мозок (центральна нервова система); Нервові вузли (ганглії) – скупчення нервових клітин; Шляхи до всіх частин тіла (периферична нервова система). Периферія – окраїна. Нервова система отримує сигнали З зовнішнього світу (світло, звук, запах, температуру і т. д.). Через органи чуття: очі (зір), вуха (слух), ніс (нюх), рот (смак), шкіра (дотик) Від […]...
- Моральне обличчя вченого Обговорення проблем етики науки навряд чи було б повним без звернення до морального вигляду вченого. Моральна складова цього образу обумовлена самим характером наукової діяльності, що передбачає вільну критику, суворі докази, об’єктивність в судженнях, відсутність претензій на володіння істиною, сумлінність, правдивість, самокритичність. Моральна чистота, чесність, скромність завжди супроводжують наукової діяльності. Роль моральних якостей вчених, особливо великих, […]...
- Етичні вчення Аристотеля У творчості Аристотеля (384-322 рр. до н. е.) антична етика досягла свого найвищого розвитку, що навряд чи було б можливо, якби учень не перевершив свого вчителя, зробивши вибір на користь служіння істині (“Хоч Платон і істина мені дорогі, священний обов’язок наказує віддати перевагу істині”.) Заслуги Арістотеля у розвиток етики надзвичайно великі: він дав ім’я цій […]...
- Філософія Аристотеля і вчення Платона Безпосереднім попередником філософії Аристотеля було вчення Платона, проте їх одразу розділило найважливіше теоретичне відмінність. За системою Платона, загальні поняття нашої свідомості (ідеї) мають самостійно існування поза примарного світу матеріальних речей. За Арістотелем же, ідеї невіддільні від речей і мають своє буття в них. Аристотель вважає, що ідея і реальне явище існують не окремо один від […]...
- Етичне вчення Аристотеля Вчення Аристотеля про моральність є практичною наукою про благо і щастя людини, що живе в суспільстві. Воно стало предтечею численних шкіл, що дотримуються принципів евдемонізма. Його мета – обгрунтування практичного значення добродійних вчинків людей. Їх пояснення Аристотель шукав у дійсного життя людей. У роботі Аристотеля “Нікомахова етика” представлені основні морально-етичні поняття і три частини етики: […]...
- Ф. Бекон. Вчення про метод Одним з найбільших філософів Нового часу і родоначальником емпіризму був англійський аристократ, лорд Френсіс Бекон (1561-1626). Після закінчення Кембріджського університету Ф. Бекон обирається до парламенту і робить політичну кар’єру, вершиною якої стає його призначення лордом-хранителем королівської печатки за короля Якова I. Будучи лордом-канцлером, Бекон був притягнутий до суду. Після свого помилування Бекон не повертається на […]...
- Вчення Сократа про добро Доброчесний Сократ зводив у своїй філософії до знання й оптимістично вірив, що всякий може стати доброчесним, раз він буде знати, в чому полягає добро. Всяке зло виникає лише з незнання добра, – ніхто не злий по природі і добровільно. У цих філософських поглядах Сократа поєднувалися психологічний детермінізм (неминучість переходу знання в дію, обумовленість вчинків знанням) […]...
- Вчення Сократа про Бога – коротко До часу Сократа філософська думка греків уже зруйнувала стару віру в людиноподібних олімпійських богів, і Сократ стоїть на повороті грецької думки до єдинобожжя; при цьому він першим став розуміти божество не як природну, а як моральну силу (бог – джерело чесноти). Ототожнення Бога з ідеєю блага і добра зближувало філософію Сократа з монотеїзмом, а в […]...
- Вчення про буття. Поняття субстанції. Рух, простір і час План: Розвиток філософських уявлень про буття. Буття як проблема філософії. Проблема субстанції в філософії. Філософський монізм, дуалізм, плюралізм. Основні концепції часу і простору. Категорія матерії. Єдність і різноманіття матеріального світу. Детермінізм і індетермінізм. Поняття системи. Категорія закону. Розвиток філософських уявлень про дух. Проблема свідомості в історії філософії. Осягнення категорії буття, розкриває в різні часи з […]...
- Вчення Василіда Найвидатніший представник гностицизму Василид (або Базилидів), уродженець Олександрії, що вчив у першій половині II ст. н. е., в дусі більшості гностиків ставив основною ідеєю своєї системи уявлення про царстві світла і царстві темряви. Верховна істота в царстві світла, по Василид, – бог, абсолютно незбагненний і не має імені. Він існує у вічності поза спадкоємства часу; […]...
- Вчення Аристотеля про пізнання Платон вважає шляхом до істинного знання діалектику, Аристотель – логічний метод. Аристотель виклав вчення про закони мислення і пізнання (те, що тепер називається логікою) з такою грунтовністю, з таким глибокодумністю, що всі наступні мислителі не могли додати нічого суттєвого до роз’яснень ім. Трактати його, присвячені дослідженню законів пізнання, з’єднані в одну групу, що називається “Органон”. […]...
- Вчення Аристотеля про державу Свій суспільно-державний ідеал Аристотель викладає найбільше у творі “Політика”. За вченням Аристотеля про державу, людина живе не для себе одного, але за природою створений для суспільного життя – статеві та кровні зв’язки, язик, вроджені моральні інстинкти пов’язують його з іншими людьми. Він потребує них для найбільш успішного захисту від небезпек, для задоволення насущних потреб, а […]...