Монологічне персонажне мовлення у складі зображеної комунікації: позиції адресата

Монолог персонажа, який є частиною загальної комунікативної системи, що існує в тексті художньої прози, представляє собою процес цілеспрямованого спілкування з метою впливу на інших персонажів, учасників комунікативного акту. Отже, як ланка у загальному ланцюгу, поза цієї мети не може бути вивчений [1, с. 340].

Багатий матеріал для вивчення особливостей сприйняття монологу персонажа його адресатом дає прозаїчна художня література. Відображаючи найбільш типові сторони життя, вона не може не відображати найбільш типові ознаки мовлення. Персонажі в художньому тексті діють у різних життєвих ситуаціях, на які по-своєму реагують, що припускає наявність у них різних позицій відносно комунікативної ситуації.

Метою монологу може бути інформування адресата чи пробудження в ньому тих чи інших почуттів і емоцій, чи спонукання до певних дій, у зв’язку з чим виділяються інформативне, переконуюче і спонукальне мовлення.

Цільове співвідношення вислову, що впливає на сприйняття, виявляється по лінії детермінації позиції адресата. Позиція адресата при сприйнятті ним монологу розглядається нами у зв’язку зі ступенем його активності і може бути активною, нейтральною і пасивною.

Позиція адресата монологу вважається активною, якщо у середині монологу присутні його репліки. Їх поява може бути пояснена бажанням або небажанням адресата отримати інформацію, яку містить монолог, якщо метою монологу є передача інформації; або присутні у середині монологу репліки виражають реакцію на спонукальне або переконуюче мовлення. Активна позиція адресата монологу може мати позитивний або негативний характер. У випадках, коли позиція адресата має позитивний характер, монолог персонажа перетинають репліки, що спонукають адресата до говоріння. Репліки адресата негативного характеру спрямовані на те, щоб перервати мовця або спростувати його слова, змінити його тематику.

Якщо адресат займає нейтральну позицію при сприйнятті монологу, то у середині монологу його репліки не відмічаються, однак, по його закінченні адресат може стати комунікативно-активним, включитися в процес комунікації і висказати своє відношення до почутого.

Пасивна позиція адресата монологу визначається його нездатністю або небажанням брати участь у комунікації. Персонаж не реагує на монолог на мовленнєвому рівні і найчастіше зайнятий своїми думками, про що свідчить інформація, яка має місце в авторському мовленні, що вводить монолог.

За ознакою комунікативної спрямованості репліки адресата в активній позиції можуть бути поділені на реактивну, емоційну та оціночну. Вони можуть складатися як з одного речення, так і з кілька речень, об’єднаних в єдину комунікативну структуру.

Репліки адресата, розташовані у середині монологу, іноді можуть супроводжуватися авторським мовленням. Відносно таких реплік авторське мовлення реалізує два аспекти: раціональний (вводить мовлення адресата, використовуючи його номінацію) і емоційний (містить характеристику емоційно-психологічного стану адресата).

Сприйняття монологу є особливим видом комунікації і так чи інакше має кінцевою ланкою мислительну переробку, тобто участь у цьому мови, що в цілому є умовою для його естетичного сприйняття [2, с. 14-14]. Взаєморозуміння вимагає безумовної рівноваги між відправником і отримувачем інформації. Ось чому вивчення комунікативної поведінки адресата монологу сприяє розкриттю чинників, спрямованих на підтримку необхідного балансу при вербальному спілкуванні персонажів у тексті.

Бахтин М. М. Тетралогия.- М., 1998.

Колшанский Г. В. Коммуникативная функция и структура языка.- М., 1984.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Монологічне персонажне мовлення у складі зображеної комунікації: позиції адресата