МОНАХИНЯ – БОГДАН БОЙЧУК

У чорний шовк

Старанно загорнула груди

І спілість свого лона,

Щоб перейти

Холодно

Крізь життя:

Не знаючи,

Ні болю родження,

Ні сліз,

В яких живуть

Пісні.

І тільки кінчиками білих пальців

Просувала мертві дні,

Як вервицю,

І почуття, мов квіти, укладала

Між жовтими листками

Молитовника.

І до кінця

Вмивала руки

Шепотом молитви,

Щоб простягнути їх,

Пречисті,

По чашу, виповнену вщерть

Спасінням:

Забувши

Дати жебракові,

Щоб помоливсь за гріх

Її нежитого життя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

МОНАХИНЯ – БОГДАН БОЙЧУК