Мої роздуми над прочитаною поезією Пісня про рушник Андрія Малишка – Творча робота з української літератури

А дійсно, чи є “Пісня про рушник” Андрія Малишка гімном материнської любові? Напевно, є, адже ця поезія – це спогад героя, пройнятий материнським теплом і синівською вдячністю.

У поезії мати дарує синові рушник, на якому “росяниста доріжка, і зелені луги, й солов’їні гаї”. Він є символом життєвої дороги, життєвої долі і пов’язаний з образом найближчої людини – матері. У творі образ матері – це символ чистоти і любові, берегині роду.

Герой твору згадує рідну матір, її безсонні ночі, її повчання, її бажання бачити дитину щасливою, у його матері “незрадлива ласкава усмішка”, бо вона вміє повчати, жаліти і прощати. У матері “засмучені очі”, бо вона відриває від свого серця дитину і посилає її у великий світ, в “дорогу далеку”, а на цій дорозі будуть і радість, і смуток, і печаль:

І на тім рушникові

Оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

Андрій Малишко змушує кожного згадати своє дитинство, прощання з батьківською домівкою, материнську тривогу за долю своєї дитини… А символічний образ рушника розповідає читачам про все: сонячне безтурботне дитинство, розлуку з рідним краєм, нове життя, вірну любов. У цій пісні возвеличуються прекрасні і чисті почуття до найріднішої людини – матері.

Отже, пісня про рушник – гімн материнській любові, подяка і любов поета до матері. На мою думку, А. Малишко в поезії передає усе найдорожче, найрідніше, найсвятіше, що пов’язане з образом матері, котра навчила його добра, краси, любові до людей.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Мої роздуми над прочитаною поезією Пісня про рушник Андрія Малишка – Творча робота з української літератури