Міжнародний поділ праці
Міжнародний поділ праці – це зосередження вироблених видів товарів у тих країнах, де їх виробництво є економічно доцільним у зв’язку з географічним положенням, кліматом і наявністю природних ресурсів, а також ресурсів праці і капіталу. Такий поділ виробництва, завдяки подальшому обміну товарами, виявляється вигідним для що у ньому країн і сприяє кращому задоволенню потреб населення, підвищенню зайнятості.
Міжнародний поділ праці (МРТ) як явище, властиве капіталістичній економіці, спочатку було досліджено Адамом Смітом. Він обгрунтував теорію абсолютних переваг, відповідно до якій стверджується, що країна володіє абсолютними перевагами у виробництві будь-якого товару, якщо на одиницю продукції вона може виробляти його більше, ніж інші країни. Тому країни повинні експортувати такі товари, у виробництві яких вони володіють абсолютною перевагою, і відповідно імпортувати такі товари, у виробництві яких у них цих переваг не є, т. Е. Їм це невигідно і не дає прибутку. У результаті вигоду отримують обидві сторони – експортер і імпортер товарів. Джерелами абсолютних переваг можуть бути специфічні кліматичні умови, природні ресурси, концентрація високих технологій, висококваліфікована робоча сила та ін.
А що робити країні, у якої немає абсолютних переваг? На це питання відповів Давид Рікардо, висунувши теорію порівняльних переваг, яка базується на трудовій теорії вартості. Рікардо наочно (на прикладі торгівлі вином і сукном між Англією і Португалією) показав, що будь-яка країна, спеціалізуючись на виробництві того чи іншого товару, в стані поступово доводити це виробництво до граничного досконалості, знижуючи витрати на витрати. У результаті цей товар реалізує порівняльні переваги.
За теорією інтернаціональної вартості Карла Маркса через порівняльний аналіз по окремих країнах визначаються міжнародні стандарти витрат праці і різниця між національної та інтернаціональної вартостями. Ця різниця і показує, приваблива дана країна як об’єкт торгівлі чи ні. У розвинених країнах на виробництво товарів витрачається праці менше, ніж у відсталих. Таким чином, менш розвиненим країнам вигідніше імпортувати товари, ніж затрачати на їх виробництво більше праці. Відповідно міжнародна торгівля вигідна всім країнам – і бідним, і багатим. Навіть якщо національна вартість в якій-небудь країні перевищує інтернаціональну, їй тим не менш вигідна зовнішня торгівля. Організація виробництва товарів, аналогічних імпортованим, у цій країні може коштувати дорожче.
Шведські економісти Е. Хекшер і Б. Олін стверджували, що порівняльні переваги повністю залежать від витрат, які визначаються співвідношенням цін на фактори виробництва, технологією, станом попиту та пропозиції. Залежно від наявності факторів виробництва (праці, землі, капіталу, технологій, досягнень науки) характер експорту може бути природо-, трудо-, капітало – і наукомістких.
Економісти прийшли до висновку, що країна з достатком капіталу експортує капіталомісткі товари, а країна, що володіє численною робочою силою, – трудомісткі. Ці міркування не суперечать теорії трудової вартості.
Міжнародна спеціалізація країн все більше визначається обсягом і якістю науково-дослідних робіт, результатами їх впровадження у виробництво.
Частка наукомістких товарів у виробництві готових виробів в сучасному світі, однак, складає всього лише 15%, але має виражену тенденцію до безперервного зростанню, у тому числі за рахунок таких країн, як Китай, Індія, Бразилія, країни АСЕАН.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)