Міжнародні відносини Стародавнього світу
Першими великими державами Стародавнього Сходу були Єгипет і Ассирія, з яких першість спочатку належало одному, а потім другий. Єгипет у свій час панував над Східним Середземномор’ям, а Ассирія – над Єгиптом.
Після руйнування асирійського царства утворилися близько 600 м до Р. X. в Передній Азії три царства: мидийских, Вавилонське і Лідійське, але всі вони, а за ними і Єгипет в VI ст. увійшли до складу великого царства Перської, якому стали також належати на крайньому сході західні окраїни Індії, а в Європі частина Балканського півострова. Персам не вдалося тільки підпорядкувати своїй владі європейських греків. Почата ними завоювання Греції закінчилося невдачею і навіть звільненням від їх влади малоазіатських греків (греко-перські війни в першій половині V ст. До Різдва Христового). Одночасно з цим сицилійські греки вели боротьбу з Карфагеном, посилився на берегах і островах західної частини Середземного моря.
У самій Греції перед початком перських воєн перше місце належало Спарті, але під час боротьби з персами піднеслися Афіни, які утворили сильну державу на берегах і островах Егейського моря, що викликало суперництво з боку Спарти. Між цими двома грецькими державами (з їх спілками) стали відбуватися війни, з яких особливо згубна була воїна Пелопонеська в кінці V століття. Під час своїх міжусобиць греки самі почали звертатися до Персії, яка з великою вигодою для себе стала втручатися в їхні справи і повернула під свою владу малоазіатських греків.
Втім, в IV ст. Персія була вже дуже ослаблена, як і Греція, і обидві вони стали за здобич македонського завоювання. Спочатку Македонія підпорядкувала собі греків, разом з якими потім зробила завоювання Персії. Олександр Великий створив величезну монархію, але вона незабаром після його смерті розпалася на кілька царств (так званих елліністичних), які Македонія, Єгипет, Сирія, Пергам і ін. Пізніше з сирійського царства Селевкідів виділилися царства Парфянское і бактрійська.
В останні часи Перської монархії і в перший період еллінізму царств, в західній частині стародавнього світу виступила на сцену міжнародної історії нова політична сила – Рим, який в середині III століття до Р. X. опанував всім Апеннінськім півостровом, а в другій половині того ж століття переміг в двох війнах (пунічних) Карфаген і відняв у нього більшу частину його володінь. Мало-помалу Рим став головною державою в західній частині Середземного моря, а з початку II ст. почав поширювати свою владу і на землі, що входили до складу монархії Олександра Великого: Македонію, Грецію, Малу Азію, Сирію, Єгипет. Одночасно з цим на Заході він підпорядкував собі Іспанію, Карфаген, Галію, Нумідію.
Таким чином, до початку християнської ери утворилася величезна Римська держава, яка в епоху найбільшого поширення своїх меж, саме за часів імператора Траяна (на початку II століття по Р. X.) включала в свої межі на сході навіть Месопотамію. Головними ворогами імперії були в Європі германці, в Азії – парфяне і перси. Межі імперії проти німців становили Рейн і Дунай, за якими Рим зробив лише неміцні завоювання. В Азії в 226 р по Р. X. парфян змінило новоперсідского царство Сасанідів.
У 375 р почався рух німецьких племен в римські межі; в 395 р відбувся поділ імперії на Східну і Західну; в V ст. області Західної імперії перетворилися в королівства німецьких племен, і Західна імперія впала (476 м).
(2 votes, average: 3.50 out of 5)