Міжнародне корпоративне управління
Корпоративне управління на міжнародному рівні
Корпоративне управління являє собою систему управлінських відносин, які формуються між учасниками корпоративних відносин, яка націлена на отримання синергетичного ефекту в частині досягнення поставлених цілей як від їх спільної діяльності, так і від їх взаємовідносин із зовнішніми контрагентами.
У більш вузькому сенсі під корпоративним управлінням прийнято розуміти форму взаємин між власниками акціонерного капіталу, менеджментом та іншими групами зацікавлених осіб.
Його сутність полягає в забезпеченні балансу інтересів між різними групами стейкхолдерів. Особлива роль при цьому відводиться дотриманню інтересів акціонерів та забезпечення підзвітності менеджменту. На міжнародному рівні високим ступенем розвитку відрізняється інформаційна прозорість корпоративного бізнесу і його соціальна відповідальність.
Суб’єктами корпоративного управління є органи управління корпорацією:
- Мажоритарні і міноритарні акціонери; Однорівневий і дворівневий рада директорів; Вищий менеджмент.
У ролі об’єктів його впливу виступають відносини між суб’єктами корпоративних відносин.
Міжнародні моделі корпоративного управління
Як показує практика, єдиної системи корпоративного управління, в рівній мірі підходить для всіх країн, не існує. У кожній країні вона купується свої специфічні риси і особливості.
Англо-американська модель характерна для таких країн, як Великобританія, США, Канада, Нова Зеландія і Австралія. Вона відрізняється високим ступенем розпилення акціонерного капіталу, що означає наявність безлічі дрібних акціонерів, у зв’язку з чим, предопределяющая роль в ній відводиться питанням контролю та управління.
Німецька модель, що одержала широке поширення в скандинавських країнах, таких як:
- Німеччина; Австрія; Нідерланди; Норвегія; Швейцарія.
Її головною особливістю вважається висока ступінь участі співробітників в управлінні корпорацією.
Модель корпоративного управління Японії відрізняється розвиненою практикою перехресного володіння акціонерним капіталом і високим ступенем концентрації серед середніх і великих акціонерів, включаючи банки.
В Україні існує своя система корпоративного управління.
Огласно представленим принципам, передбачається, що структура корпоративного управління повинна бути вибудувана таким чином, щоб сприяти прозорості і справедливості ринків, а також забезпечення і ефективному розподілу ресурсів. У той же час вона повинна відповідати вимогам закону.
Друга група принципів орієнтована на сферу прав власників. Вважається, що структура корпоративного управління повинна забезпечувати захист прав акціонерів, справедливе і рівне ставлення до всіх з них. У всіх власників акціонерного капіталу повинна бути можливість отримання ефективного відшкодування шкоди за порушення своїх прав.
Третя група принципів сфокусована на інституційних інвесторів, ринках цінних паперів і інших посередників. Механізми їх функціонування повинні сприяти розвитку належного корпоративного управління. З метою забезпечення його ефективності повинна бути розроблена регуляторна і правова інфраструктура, при цьому необхідно враховувати умови її функціонування. Було висунуто заборона на маніпулювання ринком.
Четверта група принципів акцент робить на ролі, яку відіграють у корпоративному управлінні зацікавлені особи. Зокрема, мова йде про визнання їх прав, передбачених законом або багатосторонніми угодами, а також стимулювання активної співпраці між корпораціями і зацікавленими особами в світлі створення добробуту, робочих місць та фінансово стійких підприємств.
П’ята група принципів пов’язана з прозорістю і розкриттям інформації корпоративними структурами. Основна вимога зводиться до необхідності своєчасного і точного розкриття інформації з усіх найважливіших питань, що стосуються товариства, включаючи його фінансовий стан, результати діяльності, власність та управління компанією. Канали поширення інформації повинні забезпечувати своєчасний, рівноправний і непов’язаний із надмірними витратами доступ користувачів до необхідної інформації.
Шоста група принципів розкриває вимоги і рекомендації, запропоновані до ради директорів. Вважається, що структура корпоративного управління повинна сприяти забезпеченню стратегічного керівництва бізнесів, забезпечуючи підзвітність ради директорів перед корпорацією і власниками акціонерного капіталу, а також створюючи механізми ефективного контролю за менеджментом з боку ради директорів.
Зауваження 3
Представлені принципи не є обов’язковими до виконання і, скоріше, виступають в якості рекомендацій. Їхня задача зводиться до визначення цілей і пропозицією способів їх досягнення.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)