Міжнаціональні відносини, етносоціальні конфлікти

Міжетнічні (міжнаціональні) відносини – відносини між етносами (народами), що охоплюють всі сфери суспільного життя. Міжнаціональні відносини включають два різновиди: відносини між різними національностями всередині однієї держави; відносини між різними націями-державами.
Способи мирного співробітництва
А) Етнічне змішування: різні етнічні групи стихійно змішуються між собою протягом багатьох поколінь і в результаті утворюють одну націю. Відбувається це зазвичай через міжнаціональні шлюби.
Б) Етнічне поглинання (асиміляція): являє собою майже повне розчинення одного народу (іноді кількох народів) в іншому. Історії відомі мирні та військові форми асиміляції.
В) Створення багатонаціонального держави (культурний плюралізм), в якому дотримуються права і свободи кожної народності і нації. У подібних випадках кілька мов є державними (у Бельгії – французька, датська і німецька, у Швейцарії – німецька, французька та італійська).
Тенденції в розвитку націй
1. Міжнаціональна інтеграція – процес поступового об’єднання різних етносів, народів, націй через сфери суспільного життя. Форми інтеграції: економічні та політичні союзи (Євросоюз), транснаціональні корпорації, міжнародні культурні центри, взаємопроникнення релігій, культур, цінностей.
2. Міжнаціональна диференціація – процес роз’єднання, розділення, протистояння різних етносів, народів, націй. Форми диференціації: самоізоляція, протекціонізм в економіці, націоналізм в різних формах в політиці і культурі, релігійний фанатизм, екстремізм.
Форми міжнаціональних відносин
1. Етнічна міксація – змішування різних етнічних груп і виникнення нового етносу (Латинська Америка).
2. Асиміляція.
3. Аккультурация – взаємне уподібнення і пристосування різних культур народів та окремих явищ цих культур, у більшості випадків при домінуванні культури народу, у громадському відношенні більш високорозвиненого.
4. Мультикультуралізм – політика, спрямована на розвиток і збереження в окремо взятій країні і в світі в цілому культурних відмінностей, і обгрунтовує таку політику теорія або ідеологія.
5. Націоналізм – ідеологія, політика, психологія та соціальна практика відокремлення і протиставлення однієї нації іншим, пропаганда національної винятковості окремої нації. Види націоналізму: етнічний; державно-державний; побутовий.
6. Шовінізм – політична та ідеологічна система поглядів і дій, що обгрунтовує винятковість тієї чи іншої нації, протиставлення її інтересів інтересам інших націй і народів, що впроваджує у свідомість людей неприязнь, а часто і ненависть до інших народів, яка розпалює ворожнечу між людьми різних національностей і віросповідань, національний екстремізм; крайня, агресивна форма націоналізму.
7. Дискримінація – применшення (фактично або юридично) прав будь-якої групи громадян з мотивів їх національності, раси, статі, віросповідання і т. П.
8. Сегрегація – політика примусового відділення якої-небудь групи населення за расовою або етнічною ознакою, одна з форм расової дискримінації.
9. Апартеїд – крайня форма расової дискримінації, означає позбавлення певних груп населення залежно від їх расової приналежності політичних, соціально-економічних та громадянських прав, аж до територіальної ізоляції.
10. Геноцид – навмисне і систематичне знищення окремих груп населення за расовими, національними чи релігійними ознаками, а також умисне створення життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове фізичне знищення цих груп.
11. Сепаратизм – прагнення до відокремлення, відособлення; рух за відділення частини держави і створення нового державного утворення (сикхи, баски, таміли) або за надання частині країни автономії.

Міжнаціональний конфлікт – 1) будь-яка конкуренція (суперництво) між групами, від протиборства за володіння обмеженими ресурсами до соціальної конкуренції, у всіх тих випадках, коли протистоїть сторона визначається з точки зору етнічної приналежності її членів; 2) одна з форм відносин між національними спільнотами, що характеризується станом взаємних претензій, відкритим протистоянням етносів, народів і націй один одному, що мають тенденцію до наростання протиріч аж до збройних зіткнень, відкритих воєн. Причини міжнаціональних конфліктів: соціально-економічні; культурно-мовні; етнодемографічної; екологічні; екстериторіальні; історичні; конфесійні; культурні.
Типи міжнаціональних конфліктів: 1) конфлікти стереотипів (етнічні групи чітко не усвідомлюють причини протиріч, але щодо опонента створюють негативний образ “небажаного сусіда”, вірмено-азербайджанський конфлікт); 2) конфлікт ідей: висунення тих чи інших домагань, обгрунтування “історичного права” на державність, на територію (Естонія, Литва, Татарстан, свого часу ідея Уральської республіки); 3) конфлікт дій: мітинги, демонстрації, пікети, прийняття інституційних рішень, відкриті зіткнення.
Шляхи вирішення міжнаціональних конфліктів
* Визнання міжнаціональних проблем і вирішення їх методами національної політики.
* Усвідомлення всіма людьми неприйнятність насильства, оволодіння культурою міжнаціональних відносин, що вимагає безумовної реалізації прав і свобод осіб будь-якої національності, поваги самобутності, їх національної самосвідомості, мови, звичаїв, що виключає найменший прояв національного недовіри, ворожнечі.
* Використання економічних важелів для нормалізації етнополітичної ситуації.
* Створення в регіонах зі змішаним національним складом населення культурної інфраструктури – національні товариства і центри, школи з національно-культурним компонентом для навчання дітей рідною мовою і в традиціях національної культури.
* Організація ефективно діючих міжнародних комісій, рад, інших структур для мирного вирішення національних суперечок.
* Попередження конфліктів – сума зусиль, спрямована на те, щоб не допустити подій, що призводять до конфліктів.
* Застосування широкого спектру санкцій. Збройне втручання допустимо тільки в одному випадку: якщо в ході конфлікту, який прийняв форму збройних зіткнень, мають місце масові порушення прав людини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Міжнаціональні відносини, етносоціальні конфлікти