Міжкультурна комунікація

Міжкультурна комунікація – спілкування, здійснюване в культурно обумовлених відмінностях у комунікативної компетенції його учасників, при цьому відмінності в значній мірі впливають на здійснення чи зрив комунікативної події. Міжкультурну комунікацію можна визначити й інакше. Так, під міжкультурної комунікацією розуміють спілкування між представниками різних людських культур (особисті контакти між людьми, рідше – опосередковані форми комунікації (такі, як лист) і масова комунікація). В умовах міжкультурної комунікації її учасники при прямому контакті використовують спеціальні мовні варіанти і дискурсивні стратегії, що відрізняються від встановлених норм і правил спілкування в рамках однієї культури.

Важливою категорією для розуміння терміна “міжкультурна комунікація” є поняття “комунікативна компетенція”, яка зазвичай розуміється як знання використовуваних при комунікації систем символів і правил їх функціонування, а також принципів комунікативної взаємодії. Будь-яка людина може розвинути у себе комунікативну компетенцію, але успішно реалізувати її можливо тільки в культурно обумовленої ситуації при наявності індивідуального досвіду окремої людини. Таким чином, міжкультурна комунікація, як і комунікація в рамках однієї культури, є процесом постійного відтворення смислів, оскільки вони можуть не збігатися навіть у людей, що виросли в рамках однієї культури і розмовляють однією мовою. Отже, комунікативний акт між представниками різних культур і різних мов серйозно ускладнюється.

У процесі комунікації відбувається передача інформації від одного учасника до іншого, при цьому інформація кодується за допомогою певної системи символів, передається і потім декодується (інтерпретується адресатом). З усіх видів знакової поведінки в спільноті людей головним є використання мови (вербальна комунікація) і супроводжує його позамовних поведінка (невербальна комунікація). Їх сукупність і виступає як знакова комунікація.

Знакова комунікація відбувається у відповідності з наступними принципами:

1) оскільки в комунікації задіяні знаки, повідомлення повинні піддаватися інтерпретації;

2) у зв’язку з наявністю в комунікативному подію конкретних учасників значення висловлювань можуть бути різними;

3) на підставі того, що комунікативна подія є нічим іншим, як взаємодією між сторонами, що грають в режимі on-line і роль адресата, і роль адресанта, необхідна кооперація для створення взаємоприйнятного сенсу;

4) з двох складових комунікативної поведінки невербальний його елемент є найчастіше неусвідомлюваним.

Таким чином, комунікація є складний, переданий символами і знаками, особистісний, часто неусвідомлюваний процес, що є за визначенням неточним. У процесі комунікації в учасників є можливість висловлювати деяку зовнішню по відношенню до самих собі інформацію, внутрішній емоційний стан, а також статусні відносно один одного ролі.

Як наукова дисципліна міжкультурна комунікація знаходиться в стадії становлення. Вона має дві характерні особливості: прикладний характер (мета – полегшення комунікації між представниками різних культур, зниження конфліктного потенціалу) і міждисциплінарність.

Людське суспільство все більш розширює взаємозв’язку і взаємозалежності різних країн, народів і їхніх культур. У цей процес залучені різні сфери суспільного життя всього світу. У зв’язку з цим стає особливо важливим вміння визначати культурні особливості народів, що дозволяють зрозуміти один одного і домогтися взаємного визнання. У процесі взаємодії культур неминуча їх уніфікація, що викликає у деяких націй не тільки прагнення до культурного самоствердження, але і бажання зберегти власні культурні цінності. Кожне суспільство по-своєму реагує на зовнішні впливи.

Названі процеси не пройшли і повз Росії. Культурний вигляд Росії змінився під впливом суспільних реформ, сформувалися нові суспільні групи (підприємці, банкіри, політичні лідери різних рухів, російські співробітники іноземних фірм і т. Д.). У Росії відбувається становлення абсолютно нового типу ділової культури, змінюється життя суспільства в цілому. У світлі всього, що відбувається в Росії і за кордоном розширилися і стали доступними прямі контакти з культурами, що раніше здавалися загадковими і незрозумілими.

Вступаючи в міжкультурні контакти, люди обмінюються інформацією, повідомленнями з представниками інших, що відрізняються один від одного, культур. Відмінності проявляються в різних сторонах культури (мова, одяг, норми суспільної поведінки, національна кухня) і ускладнюють або унеможливлюють ці контакти. Головна причина полягає в різному світовідчутті, різному ставленні до світу і до інших людей. Люди повинні зрозуміти, що успішному вирішенню цієї проблеми заважає наше сприйняття інших культур через призму своєї культури, звідси обмеженість наших спостережень і висновків. Такий підхід до інших культур називається етноцентризм.

Ефективна міжкультурна комунікація не може виникнути сама по собі, їй необхідно цілеспрямовано вчитися.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Міжкультурна комунікація