Михайло Лермонтов “Пророк”: аналіз

Порівняння “Пророка” Пушкіна і Лермонтова: подібності та відмінності

Дане вірш було написано М. Ю. Лермонтовим в 1841 році, незадовго до його загибелі на дуелі. Поет, немов передчуваючи свою долю, створює твори, наповнені роздумами про долю, протягом життя і призначення людини. Він усвідомлено продовжує тему, порушену в однойменному вірші А. С. Пушкіна. Чим же відрізняється “Пророк” Пушкіна від “Пророка” Лермонтова? Якщо у Пушкіна на перший план виходять внутрішні терзання ліричного героя, його боротьба з власними пороками, то у Лермонтова головною темою в творі стає протистояння пророка-поета і натовпу.

Композиція, тематика, ідея в “Пророку”: про що вірш?

Композиційно вірш ділиться на три частини. У перших двох строфах описується життя пророка серед людей, його спроби напоумити натовп, принести в світ світлі початку: “Проголошувати я став любові / І правди чисті навчання”. Закінчується перша частина розповіддю про гоніння і нападках на ліричного героя з боку співгромадян та навіть його близьких.

У другій частині розповідається про життя пророка у вигнанні в пустелі. Він знаходить розраду і притулок на лоні природи, а не в місті, де Лермонтовський герой не був прийнятий оточенням. Місто і природа немов протиставляються один одному в даному творі. Так само творець вірші на початку цієї частини вказує на те, що пророк шкодує в якійсь мірі про своє призначення, і про те, що він не може донести до народу прості праведні істини. М. Ю. Лермонтов робить відсилання в першому рядку на давню юдейську традицію: в знак великої скорботи і покаяння посипати голову попелом. Характеристика лермонтовського Пророка – це опис типового романтичного героя: він самотній, не зрозумілий і недооцінений оточенням, тому що на голову вище його як в інтелектуальному, так і в моральному аспектах. Він відчуває в собі призначення показати людям їх духовну вбогість, але не може його реалізувати, тому що суспільство не хоче дивитися правді в очі. Тому внутрішній конфлікт, породжений неможливістю застосувати свої виключні вміння і знання, обертається для нього трагедією. Герой видаляється геть від світу, відвертається від нього, але в цьому жесті втрачає найважливішу частину себе.

І заключним акордом є остання – третя – частина “Пророка”. Тут показана картина прямого контакту поета-пророка і натовпу. Все віку, і старий, і молодий, зневажають його і відвертаються, немов від прокаженого. Люди не розуміють пророка, вважаючи, що раз він вказує на їх пороки, то сам є зверхником, який ставить себе вище суспільства: “Дивіться: ось приклад для вас! / Він гордий був, не ужився з нами “. Хоча сам М. Ю. Лермонтов акуратно вказує, що саме старше покоління охопила гординя: “Те старші дітям говорять / С усмішкою самолюбивої”. В результаті людина, чиїми вустами говорив Бог, виявляється в ізоляції через відсутність віри у натовпу.

Пророк в ліриці Лермонтова: тема поета і поезії

М. Ю. Лермонтов ототожнює себе з ліричним героєм свого твору. Він так само абстрагується від світу, йде в себе в останні роки, приписуючи собі гоніння і нерозуміння з боку оточення. Тема протистояння поета і суспільства гостро стоїть в “Пророка”, так як самого Лермонтова турбує дана проблема. Зрештою, він приходить до висновку про те, що конфлікт справжнього призначення поетичного дару – “дієсловом палити серця людей” – і натовпу не можна подолати.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Михайло Лермонтов “Пророк”: аналіз