Михайло Булгаков “Записки юного лікаря” – аналіз

Крім іншого, 1925 рік для Булгакова ознаменувався циклом оповідань, об’єднаних під назвою “Записки юного лікаря”. Нині прийнято вважати, що він складається з наступних творів: Рушник з півнем, Хрещення поворотом, Сталеве горло, Завірюха, Тьма єгипетська, Зниклі очі, Зоряний висип. Всі їх об’єднує автобіографічна тема становлення Михайла в якості доктора. Якщо хто не знає, то пора дізнатися – Булгаков починав життєвий шлях лікарем сільського медичного пункту (насправді це не так). Кинутий він був в саме жерло пристрастей, бо, не маючи досвіду, буквально з підручником на одній коліні і скальпелем в інший, оперував складні випадки, рятуючи пацієнтів. Нехай все розказане Булгаковим буде вважатися правдивим викладом подій. Інше розуміння в даному випадку не потрібно.

На дворі 1917 рік, вчорашній студент приїжджає працювати в віддалений від здорового глузду район. Що його там чекало? Ні, не низький рівень медицини. З цим-то все виявилося добре. Очікувало Булгакова безліч незвичайних випадків, з якими він мав справлятися. Хотів він або не хотів, боявся або не боявся, крім нього допомогти людям було нікому. Як підмоги виступав середній медичний персонал, але на нього, як то повідомляє Булгаков, особливої ​​надії покладати не доводилося.

Михайло НЕ сердиться на долю. Дороги погані – з цим нічого не поробиш. Люди про своє здоров’я замислюються в критичний момент – і з цим нічого не поробиш. Таких “з цим нічого не поробиш” допустимо привести безліч. І жодне з них не викликає у Булгакова істинного відторгнення. Він міг на сторінках лаяти пацієнта за халатне ставлення до себе або близьким, але разом з тим розумів… з цим нічого не поробиш. Тому знову і знову доводилося Михайлу братися за вирішення складних ситуацій.

Основне, що дивує в пацієнтах Михайла – в більшості випадків вони вміли проявити подяку за надану їм допомогу. Булгакова, як лікаря, це більш іншого радувало. Не те, як він, невмілий доктор, волею випадку зумів схилити смертельний вирок в сторону одужання, а саме – подяка людей. Виходить, Михайло лікував так, що до нього стали ходити на прийом по сто, а то й по сто двадцять чоловік в день. Від такого навантаження йому залишалося вовком вити. Подумати тільки, шістнадцять тисяч пацієнтів пройшло через руки Булгакова за рік роботи доктором. Йому дійсно вже не було чому дивуватися, і нічого йому було боятися, так як після такої практики на довгий час збережеш набуті навички.

Одне величезне Але заважає сприйняттю оповідань з циклу “Записки юного лікаря”: чому Михайлу постійно щастило? Або подані ним випадки – рідкісний збіг очікуваного їм від роботи лікаря з тим, чого йому вдалося домогтися особисто? Нехай то залишиться на розсуд самого читача. Інший раз краще повірити в умовно позитивну правду життя, ніж перебувати в одвічній нудьги. Адже рятував Михайло того, хто повинен був померти. Але і він допускав помилки, докоряючи себе за них, оскільки пацієнт дивом не вмирав від його дій.

Чого в “Записках юного лікаря” перебір, так це тих самих докорів на свою адресу. Булгаков раз у раз займався самоїдством, ніби кругом першокласні фахівці, а він серед них єдиний профан, ріжучий людей настільки погано, що краще було б і не починати їх лікувати. Так ось в житті все залежить не від того, наскільки професійно доктор виконує свої обов’язки, а від того, наскільки він взагалі хоче виконувати свої обов’язки. Булгаков хотів і виконував, про те він і оповідає. Бажаючі можуть ознайомитися з медичною практикою Михайла: може нарешті зрозуміють, чого варто вимагати від медиків, а чого варто вимагати безпосередньо від себе.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Михайло Булгаков “Записки юного лікаря” – аналіз