Мішель Турньє

Мішель Турньє (нар. 1924) – французький письменник, лауреат Гонкурівської премії. Перший роман письменника “П’ятниця, або Кола Тихого океану” вийшов в 1967 році. Його перу належать романи “Лісовий цар” (1970), “Метеори” (1975), “Золота краплина” (1985), збірка оповідань “Каспар, Мельхіор і Бальтасар” (1980). В основу своїх творів Турньє закладає принцип дихотомії, тобто сполуки протилежних начал для створення цілісної картини. На думку автора, сучасна цивілізація тяжіє до дробности, втрати єдності, а розпливчастість світу вимагає “барокового” способу його відтворення.

Турньє прагне відновити початкову точку, він повертає людину до природи, до витоків, руйнуючи стереотипи свідомості. Є велика спокуса зарахувати Турньє до постмодерністів, тому що письменник використовує багато прийомів постмодерністської естетики. Однак Турньє наполягає на тому, що завданням письменника є пізнання і проповідь втраченої істини, з’єднання розпадається світу.

Безсумнівно, твори Турньє інтертекстуальні, але він прагне до відома воєдино образу і суті. Для нього роман – це не естетична гра з текстами, а художнє дослідження допомогою неоміф (культурологічної переробки міфу, коли твір може бути міфоцентріческім або міфопоетичним) сучасного світу.
У романі “Елеазар, або Джерело і Кущ” повернення до коренів відбувається через переосмислення сорокарічного подорожі по Синайській пустелі. Нове прочитання Біблії відкриває людині істинний шлях, який він повинен пройти, відкриваючи для себе землю обітовану. Турньє легко з’єднує віддалені хронологічні потоки (біблійні часи, XIX століття і кінець ХХ), міфи, легенди, літературні тексти, що, однак, не є у нього ідефікс, а спрямоване на позначення нестандартних варіантів пізнання. Людина, за Турньє, може відновити втрачену гармонію через повернення до природного, споконвічного, а тому істинного.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Мішель Турньє