Місцева система зірок і газу
З відстані 4000 світлових років наше Сонце майже не буде видно, зате ми дуже добре зможемо розглянути Місцеву систему зірок, карта якої показана на цій сторінці. Так називається зоряний комплекс (на карті виділена темно-сірим кольором), до складу якого входить більше десятка зіркових асоціацій і кілька скупчень. У проекції на небосхил ця система виділяється як так званий пояс Гулда (названий так за ім’ям американського вченого, вперше його описав) – великий круг, до якого (а не до Чумацького Шляху) концентруються найяскравіші зірки неба, особливо білі і блакитні. Сонце знаходиться на краю Місцевої системи, але до неї не належить, воно тимчасово увійшло в цей зоряний комплекс при своєму русі по Галактиці. Цифрами на карті позначені основні асоціації, що входять до складу цієї системи (за іменами сузір’їв, в яких вони спостерігаються): 1 – Кассіопея – Телец, 2 і 3 – Персей, 4 – Вітрила, 5 – Південний Трикутник, 6 – Скорпіон – Центавр, 7 і 8 – Цефей, 9 – Ящірка, 10 – Оріон, 11 – Чаша. Сонце зображено колечком з крапкою посередині (цей символ використовувався для позначення денного світила ще в Давньому Єгипті). Місцева система виникла з єдиного газової хмари близько 35 мільйонів років тому, але виникнення зірок у ньому продовжується і понині. Одна з активних областей зореутворення – асоціація в Оріоні, куди входять, зокрема, все найяскравіші зірки цього сузір’я і знамениті туманності Кінська Голова і Велика Туманність Оріона. Членами Місцевої системи є зоряне скупчення Плеяди (на карті не показано) і добре відоме любителям астрономії подвійне розсіяне зоряне скупчення χ і h Персея, що входить до складу однієї з асоціацій в Персея. Місцева система обертається і повільно розширюється через те, що молоді зірки видувають своїм потужним випромінюванням частина газу, з якого вони утворилися, а решти маси недостатньо для утворення гравітаційно пов’язаної, стабільної системи.
Чи побачимо ми Сонце з ще великих відстаней, залежить від того, в який бік ми полетимо. Справа в тому, що в екваторіальній площині нашої Галактики розташовуються численні пилові хмари (добре помітні в проекції на Чумацький Шлях), які повністю закриють від нас Сонце, якщо напрямок нашого руху буде лежати в цій площині. Тому ми завчасно подбали про те, щоб летіти в перпендикулярному напрямку – у бік галактичного полюса. На карті, показаної тут, зображено галактичне оточення Сонця, яке можна спостерігати з відстані трохи більше 10 тисяч світлових років. Індивідуальні зірки тут не показані, зате зображені молоді зоряні скупчення (точки) і зоряні асоціації (овали). Впадає в око, що всі ці утворення розподілені по площині малюнка не хаотично, а групуються до трьох дуг, які насправді є ділянками трьох спіральних рукавів, добре знайомих нам по фотографіях інших галактик. Ці спіралі носять назви по сузір’ях, в напрямку яких видно їх найбільш виражені ділянки (Кіль-Стрілець, Оріон-Лебідь і Персей). Згідно сучасним уявленням, спіральні рукави – це області галактик, де йде інтенсивне зореутворення. Оскільки зірки утворюються при згущенні міжзоряного газу, що спостерігаються в оптичні та радіотелескопи газові хмари також групуються до спіральних гілках. За непрямими даними в даний час робиться висновок, що рукав Оріона-Лебедя, на кромці якого в даний час знаходиться Сонце, є відгалуженням одного з двох інших. Показаний на цій же карті зелений овал – Місцева система зірок.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)