Міражі

З міражами пов’язано кілька помилкових уявлень. Люди думають, що міраж – це галюцинація, тобто обман чуттів, який виникає через виснаження організму. Так як міраж існує тільки в уяві людини, його неможливо сфотографувати.

Але чи так це? Взимку, при яскравому сонці іноді здається, ніби сніг рухається, а влітку, в спекотні дні, поверхня розжареного асфальту немов мерехтить. Але ж в основі цього явища лежить те ж, що і у міражів пустелі, тільки в пустелі температура набагато вища і ефект набагато сильніше: синє небо відбивається на розпеченій поверхні, і здається, що бачиш воду, а коли намагаєшся до неї підійти, вона “відсувається”.

Однак міражі виникають не тільки в пустелях, але і в:

    Горах; Морях; Океанах.

А скільки історій можуть повідати про міражі моряки! Тут і кораблі, які пливуть по небу догори кілем, і замки посеред хвиль…

Щоб зрозуміти, як виникають міражі, потрібно знати закони оптики – науки про поширення світла і його взаємодії з навколишніми предметами.

У звичайних умовах світло поширюється по прямій. Але іноді в атмосфері відбуваються зміни, які змушують сонячні промені відхилятися від первинного напряму – вони заломлюють їх. Це відбувається, коли температура в різних шарах повітря сильно розрізняється.

Заломлюється світло на кордоні між шарами з різною температурою. Від цього спостерігач бачить і реальний об’єкт, і його примарне зображення. Таким чином, можна зробити висновок, що міраж виникає через те, що промені світла, заломлюючись, утворюють кут. Зазвичай міражі видно на горизонті, “наближаючи” те, що насправді знаходиться за горизонтом.

Щоб було зрозуміліше, як виникають міражі, уявіть атмосферу у вигляді листкового пирога. Шари пирога – це шари повітря з різною температурою. Коли збільшується висота, температура повітря зменшується. Промінь світла, потрапляючи на межу двох шарів, викривляється (заломлюється).

Таке переломлення світла називається рефракцією.

А тепер уявіть, що величезна повітряна лінза рухається в повітрі. Якщо людина і відбиваний об’єкт опиняються усередині цієї повітряної лінзи, тоді-то і можна буде побачити міраж.

Начебто все просто: чим вище, тим повітря холодніше. Але нерідко температура повітря зменшується нерівномірно, і в атмосфері чергуються його теплі і холодні шари. У таких випадках виникають складні міражі, так як переломлення світла відбувається не один, а декілька разів.

Міражі виникають в різних частинах земної кулі.

Це явище дуже ускладнює судноплавство, оскільки навіть досвідчені моряки часом втрачають шлях – адже примарні картини сильно спотворюють справжній вид місцевості.

Навесні 2006 року біля східного узбережжя Китаю неподалік від міста Пенглай виникло його зображення: висотні будинки, широкі вулиці, по яких рухаються потоки автомашин…

Це незвичайне явище з’явилося після зливи і тривав два дні.

Стародавні єгиптяни по-своєму пояснювали міраж.

Вони вірили, що душа є не тільки у людини, а й у місця, і вважали, що міражі – це примари країн, які більше не існують в цьому світі.

Вивчати міражі дуже складно, адже ніколи не можна вгадати, де вони з’являться. Відомо кілька видів міражів:

    Озерні (або нижні) міражі; Міражі далекого бачення (або верхні); Міражі, які виникають в небі; Бічні міражі.

Крім того, іноді виникають більш складні міражі, які називають фата-моргана.

Різновидами міражів вважаються:

    Північне сяйво; Міражі-перевертні; “летючі голландці”.

Озерний міраж – найбільш простий з відомих міражів. Озерним його назвали через те, що найчастіше в пустелях з’являються міражі, які зображують саме озера. Здається, що вода зовсім близько, але скільки не намагаєшся підійти до “озера”, воно весь час відсувається, залишаючись на одній і тій же відстані від спостерігача.

Нижній міраж завжди складається з одного зображення, розташованого нижче, ніж об’єкт, відображенням якого він є. Незважаючи на свою простоту цей міраж може бути дуже красивим.

Верхні міражі, або міражі далекого бачення, виникають, коли світло переломлюється кілька разів. З’являються химерні міражі: наприклад, кілька різних зображень одного і того ж острова – одне нормальне, а інші розтягнуті або сплющені.

Зображення міражу залежить від того, де знаходиться спостерігач.

Яскравим прикладом подібних міражів можуть служити “картини”, які часом бачать жителі Лазурного берега Франції: іноді вранці на горизонті Середземного моря видніються Корсиканські гори, які знаходяться приблизно в 200 кілометрах від Лазурного берега.

Про подібне явище повідомляв відомий давньогрецький філософ Аристотель. У трактаті “Метеорологія” він описав випадок, коли жителі Сіракуз (це місто знаходилося на острові Сицилія в Середземному морі) бачили берега Італії, розташовані на відстані 150 кілометрів.

Бічні міражі виникають, коли шари повітря з однаковою щільністю розташовуються під нахилом до горизонту або вертикально. Найкращі умови для виникнення бічних міражів складаються влітку, коли береги водойм прогріваються сонцем раніше, ніж поверхня води і шари повітря над нею.

Уявіть, що ви бачите на озері два човни: один підпливає до берега, а інший, “відбитий”, навпаки, відпливає. Таке зображення і називається бічний міраж.

Подібне явище нерідко спостерігається в Швейцарії, на Женевському озері.

Бічні міражі з’являються не тільки на воді, іноді вони “прикрашають” схили гір або навіть стіни.

Міражі-привиди

У позаминулому столітті трапилася така історія. Через пустелю в Алжирі йшов загін французьких солдатів. Попереду, на відстані декількох кілометрів, перебувала зграя фламінго. Солдати не бачили птахів – вони були дуже далеко; зате побачили цілий загін якихось вершників у білому одязі, які носять араби.

Командир вирішив, що попереду їх чекає ворог, і вислав розвідника. Французький солдат поскакав вперед, і на очах у вражених товаришів по службі його кінь перетворився на якусь міфічну тварину.

Справа в тому, що розвідник, як і птахи, потрапив у смугу міражу.

Повернувшись, він сказав товаришам, що ніяких людей попереду немає.

Полярники іноді ставали свідками куди більш дивних міражів. Одного разу мисливці, які взяли на приціл великого білого ведмедя, не повірили своїм очам – звір перетворився на чайку і полетів. Іншого разу перед мисливцями постав олень. Коли його підстрелили, з’ясувалося, що це всього-навсього песець.

К. Ботлі, британський метеоролог, “зустріла” незвичайний міраж-привид:

“Гарячим серпневим днем 1962 я збирала квіти. Раптово в декількох метрах від себе я побачила постать, вона тремтіла і погойдувалася, була досить масивною. Я в жаху впустила букет квітів і лише тоді помітила, що у примари теж був букет квітів і вона теж впустила його. Це було моє власне відображення. Я так докладно розрізняла всі відтінки, деталі, колір тіла, нібито бачила себе в дзеркалі”.

Якщо точно знати, що перед тобою міраж, то спостерігати це явище може бути дуже цікаво. Однак навіть на досить близькій відстані міраж можна побачити не з будь-якого місця. Озерні міражі добре видно мандрівникам, які перебувають на одному рівні з ними. Якщо ж дивитися зверху, нехай і з невеликої висоти, то міраж можна не помітити. Те ж відбувається і з міражами далекого бачення. До того ж вони бувають набагато рідше, ніж озерні.

Майже напевно міраж можна побачити навесні біля моря, коли повітря почало прогріватися, а вода ще холодна.

Правда, доведеться пошукати найбільш підходяще місце і постаратися подивитися на лінію горизонту з різної висоти. Фахівці, які вивчають міражі, відзначають, що нерідко за якийсь час перед їх появою на горизонті можна побачити темну смужку, схожу на брудний туман.

Важливо й те, звідки дме вітер. Краще, коли він рухається з боку суші в бік води. Зазвичай сильний вітер перемішує шари повітря, перешкоджаючи утворенню міражів, проте трапляється і навпаки – завдяки вітру складаються хороші умови для виникнення міражу.

Спостереженню за міражами може перешкодити туман, навіть не дуже густий.

До речі, крім міражів можна побачити цікаві перетворення сонця. Вони помітні під час заходу, тільки дивитися на сонце потрібно через темне скло або шматок звичайної фотографічної плівки.

Іноді можна стати свідком дивовижних змін форми сонця: воно то стає квадратним, то приймає форму китайського ліхтарика або інших предметів, а після заходу залишає на горизонті тонку світлу смугу… Відомі випадки, коли люди бачили в небі відразу кілька сонць.

Крізь темне скло або фотографічну плівку можна розглянути плями на сонці, які іноді починають двоїтися – зовсім як міражі.

Коли ж сонце сяде за горизонт, можна, якщо пощастить, побачити таке диво, як зелений промінь.

Міражі бувають вкрай небезпечні для людей.

Відомо, що в пустелі дуже важко визначити правильний напрямок, це можуть зробити тільки досвідчені караванники. І будь-яке відхилення в бік загрожує смертельною небезпекою – можна збитися зі шляху і загинути в безкрайній пустелі.

Таке нерідко трапляється в пустелі Ерг-ер-Раві, яка розташована на півночі Африки. Подорожні переконані, що бачать оазиси, який насправді знаходиться на відстані декількох сотень кілометрів! Навіть бувалих караванників такі бачення деколи збивають з пантелику.

Щоб зменшити небезпеку, яку представляють собою міражі, фахівці складають карти, на яких відзначають місця, де з’являються ці “смертельні пастки”: вказують, де ввижаються колодязі, а де – оазиси або Гори.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Міражі