МИКОЛА ГОГОЛЬ (1809-1852) – ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
1. Розгляньте репродукцію картини й виконайте завдання.
І. Рєпін. Запорожці пишуть листа турецькому султану
A. Який період в історії України зображено на картині?
Б. Що ви знаєте про автора історичної повісті “Тарас Бульба”?
B. Що ви знаєте про Тараса Бульбу та його синів – Андрія й Остапа?
2. Прочитайте відомості про життя та творчість М. Гоголя й виконайте завдання.
Микола Васильович Гоголь народився 1 квітня 1809 р. в с. Великих Сорочинцях (тепер Миргородського району) на Полтавщині. Дитинство минуло в маєтку батьків – с. Василівці (нині с. Гоголеве).
Батько М. Гоголя, Василь Панасович Гоголь-Яновський, український письменник, автор водевілів “Собака-вівця” і “Простак, або Хитрощі жінки, перехитрені солдатом”, був управителем маєтків і організатором домашнього театру українського поміщика Д. Трощинського (колишнього міністра юстиції Російської імперії) у с. Кибинцях, поблизу Миргорода. Він був праправнуком полковника козацького війська часів Б. Хмельницького Остапа Гоголя. Пізніше знаменитий нащадок звеличить його до легендарної постаті й оспіває в образі Тараса Бульби.
Мати, Марія Іванівна, назвала сина на честь чудотворної ікони Миколи Диканського. Багатий родич виділяв щороку в день народження Миколи 1200 карбованців на науку. У 3 роки хлопчик читав і писав, у 5 – складав вірші.
Мовно-музична культура рідної землі знаходила свій вияв у виховному впливі бабусі, Тетяни Семенівни. Любов до української мови, відчуття слова закладалися в М. Гоголя вже з дитячих літ. Згодом він захопився збиранням українських народних пісень, прислів’їв і приказок, готував матеріали до українсько-російського словника. Пізніше М. Гоголь так писав про українську пісню: “Якби наш край не мав такої скарбниці пісень, я б ніколи не зрозумів історії його, тому що не збагнув би минулого…” Мати допомагала синові з фольклорними матеріалами для його майбутніх книжок на українську тематику.
Разом із молодшим братом Іваном з 1818 по 1819 р. хлопець навчався в Полтавському повітовому училищі. Раптова смерть брата викликала в Миколи велике душевне потрясіння, тому освіту він здобував удома.
З 1821 по 1828 р. навчався в Ніжинській гімназії вищих наук князя Безбородька. Тут розпочинається його творча діяльність. Здібний, ініціативний учень організував гімназійний театр, ставши одночасно його директором, автором, художником-декоратором; активно працював у рукописній журналістиці, подаючи до журналів твори російською та українською мовами.
У 1828 р. М. Гоголь переїхав до Петербурга, де в 1829 р. опублікував свій перший твір – поему “Ганц Кюхельгартен”, проте після негативної рецензії викупив увесь тираж книжки й спалив. Через рік у журналі “Отечественные записки” була надрукована повість “Басаврюк, або Вечір проти Івана Купала”, перша з циклу “Вечорів на хуторі біля Диканьки”.
У червні 1832 р. М. Гоголь відвідав рідні місця. Письменник цікавиться історією України, фольклором, хоче стати професором історії в Київському університеті св. Володимира. Однак до Києва М. Гоголя не відпустили. У липні 1834 р. він був призначений професором Петербурзького університету, проте наступного року покинув викладацьку роботу, захопившись літературною творчістю. У цей час письменник працює над книжками “Арабески”, “Миргород”, у яких розвінчує бездуховність поміщицько-чиновницького провінційного містечка Миргорода й російської столиці Петербурга, а його прославлений “Тарас Бульба” продемонстрував високі зразки людського духу, патріотизму, ратної звитяги, бойового побратимства. Розраду від нездійснених планів письменник знаходив у творчості.
Національний музей-заповідник М. В. Гоголя. с. Гоголеве, Полтавська область. Сучасне фото
Другу половину 30-х років XIX ст. М. Гоголь присвятив драматургії та театру. Етапною в історії театру стала його соціальна комедія “Ревізор” (1836), у якій письменник затаврував хабарництво, сваволю, неуцтво чиновників Російської імперії. На прем’єрі комедії у квітні 1836 р. в Олександрійському театрі (м. Петербург) був присутній імператор Микола І. У травні п’єсу поставили в Малому театрі (м. Москва). Вистава викликала неоднозначний резонанс – від захоплення передових умів до гострого невдоволення й нападів панівної верхівки.
Невдовзі після прем’єри “Ревізора” М. Гоголь виїжджає на досить тривалий час за кордон (1836-1839). Він відвідує Німеччину, Швейцарію, Францію, Італію, активно працює над знаменитою поемою-романом “Мертві душі”.
З 1842 до 1847 р. М. Гоголь проживає за кордоном, відходить від мистецтва. Останні роки життя письменника сповнені драматичних пошуків істини: вихід із суспільної та особистої кризи він шукав у самовдосконаленні, у вірі в Бога.
У 1848 р. митець повертається на батьківщину, посилено працює над другим томом “Мертвих душ”, але незадовго перед смертю спалює рукопис.
Тяжка хвороба обірвала життя майстра слова 21 лютого 1852 р. Письменник похований у м. Москві на Новодівичому цвинтарі.
А. Письменник І. Малкович уважає, що “Микола Гоголь – це геніальний український митець, який став класиком російської літератури”. Які факти з життя М. Гоголя підтверджують цю думку?
Б. Що ви знали про М. Гоголя до читання цього матеріалу?
До речі…
Картина “Запорожці пишуть листа турецькому султану” була написана в 1891 р. Нині вона відома в усьому світі. Вільний козачий дух, гумор запорожців І. Рєпін зумів відшукати у своїх сучасниках, а портретні деталі – у найнесподіваніших людей, які його оточували.
Головною діючою особою картини є писар. Позував для цієї фігури історик Дмитро Яворницький, автор відомої “Історії запорозьких козаків”. Над писарем схилився січовий отаман Іван Сірко. Сучасники впізнавали в ньому популярного в ті роки генерала Драгомирова. За спиною Сірка – щербатий одноокий козак Голота. Цікава історія цього прототипу1. Одного разу І. Рєпін переправлявся через Дніпро на поромі. Тут же був і поміщик Тарновський, який сидів у бричці. Ілля Юхимович звернув увагу на колоритний образ візника Нікішки. Художник зробив замальовку. Так, в одному дружному товаристві на полотні “зібралися” генерал, учений і візник. Ліворуч над писарем – молодий бурсак, який написаний із портрета українського художника Мартиновича. Праворуч від отамана Сірка регоче колоритний козак із довгими вусами. Усім своїм виглядом він нагадує гоголівського Тараса Бульбу. Позував для цієї фігури професор Петербурзької консерваторії Рубець.
З іншого боку картини – сини Тараса: красень Андрій і чорновусий Остап зі скривавленою пов’язкою на голові. Для фігури Андрія позував внучатий племінник композитора Глинки, а для Остапа – відомий силач і художник Кузнєцов.
Зверніть увагу на запорожця, який похилився на стіл від сміху. Цього козака І. Рєпін малював із простого селянина, якого зустрів на пристані в м. Олександрівську (нині Запоріжжя).
Січовики постають “перед нами в усій своїй красі та завзятості. У такому різношерстому гурті немає байдужих, усі захоплені написанням відповіді турецькому султану Мухаммеду IV.
Отже, на картині І. Рєпіна зображено бойове та дружне товариство людей – простих, безмежно хоробрих, сильних і жартівливих” (М. Павлов).
3. Прочитайте уривки з повісті М. Гоголя “Тарас Бульба”.