Міграція населення Китаю
Загальна міграційна обстановка в Китаї
Раніше в Китаї існувала командна економіка, в зв’язку з чим існувало системне розподіл сіл, плановий контроль трудових ресурсів, підконтрольна міграція і слабкий рівень урбанізації.
У 1978 році Китай вводить ряд реформ у своїй економіці і політиці, що призводить до прискорення процесу урбанізації та збільшення обсягу внутрішньої міграції. Так, в середньому кількість мігрантів збільшувалася і збільшується на 1% в рік.
У Китаї внутрішня міграція наростила обсяги досить швидко в зв’язку з переходом до ринкової економіки, що сприяє цьому процесу. Також, нарощування обсягу внутрішньої міграції стало можливо завдяки високим темпам індустріалізації і урбанізації, в зв’язку кількості робочих місць для мігрантів в процесі індустріалізації.
Також варто виділити специфічні причини зростання внутрішньої міграції в Китаї. В результаті зростання продуктивності праці в Китаї з’явилася значна кількість вільних рук жителів села, а також держава реалізувала політику розвитку, при якій в пріоритеті були деякі регіони, що викликало невідповідність розвитку різних регіонів Китаю і потік мігрантів в пріоритетні регіони. Значний вплив зробили деякі заходи в галузі соціальної політики, які вирішили труднощі внутрішньої міграції і збільшили її обсяг.
Сучасні міграційні процеси внутрішні і зовнішні є одними з ключових проблем цієї країни. У країні зараз спостерігається зростання безробіття, що є одним з факторів міграції.
Число працездатних жителів в Китаї близько півмільярда осіб, чверть яких вважаються зайвої робочої силою і визнані безробітними, причому процес зростання безробіття тільки нарощує обороти і до 2020 року прогнозується, що 250 мільйонів чоловік, а це половина працездатного населення, виявиться зайвим трудовим ресурсом.
Внутрішня міграція
Розглянемо більш докладно внутрішню міграцію Китаю.
80 відсотків всіх внутрішніх мігрантів – це нунміньгун, тобто мігранти з числа селян, які бажають влаштуватися на роботу в місті. Потім мігрантів з числа нунміньгун спрямовується з центральних і західних регіонів в приморські регіони і вільні економічні зони, а також в більш великі міста.
Найбільший відтік населення спостерігається в таких провінціях як Сичуань, Цзянсі, Аньхой і інші. Потік мігрантів прямує в Пекін, Шанхай, Харбін, Нанкін і т. д., тобто в більш великі і розвинені міста.
Найбільша кількість мігрантів-нунміньгун відзначається в Гуандун, а також в Шанхаї та Пекіні.
Згідно з переписом населення, 10% населення Китаю проживає не за місцем прописки, що в сукупності з демографічної обстановкою в країні і складним становищем селян-мігрантів, ще більш загострює ситуацію з мігрантами, працевлаштуванням і т. д.
У 2000 році в Китаї скасували обмеження прописки і пересування по ній, і селяни з села придбали можливість перебратися в місто, що значно прискорило темпи урбанізації.
За нинішніми дослідженням, зберігаючи поточні темпи урбанізації, Китай до 2050 року стане країною з переважно міським населенням, де частка населення в містах складе 70%.
Прийнято виділяти такі чинники зростання міграційних потоків в Китаї:
- Розвиток ринкової економіки Дисбаланс економічного розвитку регіонів Різний рівень і якість життя населення Відсталість розвитку села від міста Неефективне використання землі Високий рівень народжуваності
Виділимо результати зростання міграційних потоків в Китаї:
- Нейтралізація і знищення низкодохідного способу аграрного виробництва Задоволення попиту на робочу силу в місті Зростання правопорушень, загострення соціальної обстановки, особливо в сфері працевлаштування
Незважаючи на гостру міграційну ситуацію в країні, Уряд Китаю лише в 2000-х роках звернуло на це увагу. Так, в 2001 році починають прийматися рішення щодо спрощення працевлаштування мігрантів, в 2008 році всіх працюючих мігрантів забезпечили медичною страховкою, а також, починаючи з 2001 року реалізується стратегія освоєння заходу, відповідно до якої держава відправляє частину населення з східних земель на західні.
Зовнішня міграція
У зв’язку з гострою міграційної обстановкою, керівництво Китаю вважає за можливе її рішення за допомогою підтримки міграції населення в інші країни.
На даний момент, пріоритетними напрямками потоку мігрантів з Китаю є Далекий Схід Росії, країни Центральної Азії. Поточне положення економіки дозволяє направити значне число громадян Китаю в якості робочих ресурсів на спільні китайсько-центрально-азіатські об’єкти, розташовані на території Центральної Азії, що і можна спостерігати. Значна кількість мігрантів з Китаю можна спостерігати в сфері послуг, будівельних, сільськогосподарських, промислових, транспортних підприємствах в Центральній Азії.
Офіційно Уряд Китаю не заявить про підтримку виїзду з країни, тим часом, ряд державних заходів, що проводяться з 2000-х років, дозволяє зробити такий висновок.
Зокрема, в 2002 році в ряді міст Китаю ввела вільний порядок отримання закордонних паспортів, що дозволило багатьом закордонних компаніям запросити до себе на роботу громадян Китаю.
Значні потоки міграції з Китаю направляються в Казахстан у зв’язку з розвитком спільних проектів цих двох країн, коли при їх реалізації китайська сторона направляє на підприємство максимально необхідну кількість трудових ресурсів. В результаті такої політики при реалізації спільних проектів з Казахстаном, на території цієї країни виявляється 60-70% робочих на проекті.
Китай є привабливим для мігрантів з Африки, країн Середньої Азії та Росії. Найбільша кількість мігрантів в Китай прагнуть сюди для пошуку дешевих товарів, а також для отримання освіти.
Ще однією численною групою мігрантів в Китай є представники Південної і Південно-Східної Азії – індійці, в’єтнамці, тайці. Ця група мігрантів відправляється в Китай на заробітки, готова працювати за їжу або мінімальну оплату.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)