Міфи тa легенди – СВІТ ФАНТАЗІЇ ТА МУДРОСТІ
Протягом тривалого часу наші предки складали твори словесного мистецтва, коли ще не вміли писати. Століттями люди передавали їх одне одному усно – із вуст в уста, із покоління в покоління. Усна народна творчість, або фольклор (від англійського folk-lore – народна мудрість, народне знання), – це твори, які виникли в сиву давнину і передавалися в усній формі. До усної народної творчості належать народні пісні, думи, казки, міфи, легенди, перекази, байки тощо.
Твори усної народної творчості нерозривно пов’язані з життям, думками та прагненнями народу. Перші фольклорні твори з’явилися під час виконання трудових дій. Люди працювали, виконуючи ритмічні рухи, і викрикували ритмічні вигуки. В цей час кожен відчував себе частиною єдиного колективу. У людини покращувався настрій, і вона ставала сильнішою.
У давнину в складанні творів словесного мистецтва брали участь не одна особа, а багато людей. Як це відбувалося? Талановита людина створювала пісню чи казку. Якщо цей твір припадав до душі, його запам’ятовували і переповідали або співали іншим. Наші предки могли частково змінювати зміст, доповнювати й удосконалювати його. Так виникали варіанти того самого твору. Отже, фольклор – творчість колективна, і йому властива варіантність.
Пізніше, паралельно з фольклором, виникає художня література. Це стало можливим з появою писемності. В Київській Русі ченці при монастирях почали писати літописи. Літопис – це оповідання, у якому розповідь велася за роками (літами). У літописах описували переважно життя і вчинки князів. Літописи є пам’ятками літератури й історії.
Твори усної народної творчості та літописи є першими зразками словесного мистецтва. Вони передають уявлення наших предків про світ, вчать любити Батьківщину й виховують високі моральні якості. З виникненням письма мистецтво слова, що існувало в усній формі, розвинулося в художню літературу.
1. Що таке усна народна творчість?
2. Які твори належать до усної народної творчості?
3. Як виникли літописи?
4. Чого навчають твори усної народної творчості та літописи?
Міфи тa легенди
Нині кожен школяр знає, що різнокольоровий глобус – це сучасна модель нашого уявлення про Землю. А багато століть тому люди не мали наукових знань, тому вигадували надприродні сили, якими пояснювали світ. Наші предки спостерігали за різними явищами природи, перед якими були безпомічні. Вони задумувалися: чому така грізна блискавка; звідки бере силу вода навесні; як відбувається зміна пір року і чому ніч змінює день.. Наші пращури не могли пояснити багатьох явищ природи. Вони припускали, що хтось керує вітром і водою, громом і блискавкою, від якихось вищих сил залежить урожай і навіть їхнє власне щастя і добробут. За прадавніми уявленнями, світом керували боги – могутні істоти, а всі дерева, квіти і трави мали душу, тобто були одухотворені. З потреби давніх людей пояснити Всесвіт і саму людину виникли міфи.
Міф – це розповідь про богів, духів, героїв, надприродні сили, які брали участь у створенні світу. Міф зберігав в усній формі накопичений людьми досвід, знання, культурні надбання. Віра в диво – головна характерна ознака міфу.
Прочитай уривок із твору “Княжа Україна” письменника Олександра Олеся. Чи ти чув / чула про давніх язичницьких богів, згаданих у ньому? Назви їхні імена. За змістом твору здогадайся, за що вони “відповідали”.
Рано вдосвіта на сході
Прокидавсь ясний Дажбог…
По зелених пишних луках
Волос пас овець гладких…
Бог Стрибог літав на крилах,
Грав на кобзі золотій…
Бог Перун на чорних хмарах
Вічно землю об’їздив…
Перевір свої припущення за малюнками.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)