Міфи північноамериканських індіанців

У північноамериканських індіанців, як і в інших народів, були свої міфи, легенди і перекази, в яких вони висловили уявлення про світ, про головні людські цінності.

Цими оповідями зацікавився американський письменник Генрі Лонгфелло (1807-1882). Обробивши твори індіанського фольклору, він написав книгу “Пісня про Гайавату”. В образі головного героя і його зовнішньому вигляді втілилися ті риси характеру, які народ вважав найбільш гідними.
Пісня про Гайавату
люльку миру
(Уривок)
На горах Великий Рівнини,
На вершині Червоних Каменів,
Там стояв Владика життя,
Гітчі манить могутній,
І з вершини Червоних Каменів
Скликав до себе народи.

З великого каменя зробив Владика житті велику люльку, набив її корою, запалив, і дим цієї трубки побачили всі народи, що живуть на індіанської землі. Вони зрозуміли, що Гітчі манить скликає їх на раду.
По рівнинах і річках, по горах і озерах йшли люди, щоб постати перед обличчям Владики життя. Коли подивився Гітчі манить на присутніх, то побачив, що в очах у них – смертельний виклик, а в серцях – глуха ворожнеча.

Гітчі манить всесильний,
Сотворивший всі народи,
Подивився на них з участю,
З отчої жалістю, з любов’ю
Подивився на гнів їх лютий,
Як на злобу малолітніх,
Як на сварку в дитячих іграх.

І тримав перед ними мова Владика життя, кажучи, що він дав їм річки, повні риби, ліси, повні звіра. Що ж змушує їх ворогувати?

Я втомився від ваших чвар,
Я втомився від ваших суперечок…
Ваша сила – лише в єдності,
А безсилля – у розладі.

Послухавши мови мудрого Гітчі манить, змили індіанці бойові розмальовки, зарили в землю зброю, та Владика житті зустрів їх посмішкою.

Коментар. Переклад “Пісні про Гайавату” належить перу прекрасного російського поета І. Буніна.
Головна думка цього уривка полягає в тому, що люди повинні любити один одного і жити в світі, – тільки тоді вони зможуть жити гідно.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Міфи північноамериканських індіанців