Ми

“Ми” – літературна група українських письменників у Варшаві міжвоєнного двадцятиліття; журнал, який видавала вона та її попередниця – група “Танк”. Група “Танк” зорганізувала видавництво “Варяг” (1933-39), яке, крім творів Наталі Лівицької-Холодної, С. Гординського, В. Ольхівського, А. Крижанівського та ін. українських письменників, “Бібліотеки українського державника”, видавало літературний неперіодичний журнал “Ми” (1933-37 – у Варшаві, а з № 7 (1937-39)- у Львові. Видавець М. Куницький). Група і журнал відіграли важливу роль у розвитку української літератури на території Польщі перед 2-ю світовою війною, Засновниками групи були Є. Маланюк, А. Крижанівський, Наталя Лівицька-Холодна. Увійшли до неї українські письменники, що проживали у Варшаві (ширше – Польщі), львівська літературна молодь, що припинила свої стосунки з “Вісником” Д. Донцова (ЛНВ). На сторінках квартальника “Ми” друкувалися твори Б. Лепкого, А. Крижанівського, Є. Маланюка, Ю. Косача, Наталі Лівицької-Холодної, М. Руд-ницького, С. Смаль-Стоцького, С. Гординського, Б.-І. Антонича, В. Ольхівського, Я. Дригинича, М. Доленги, Ю. Липи, І. Дубицького та ін. До 1937 журнал видавався кожних півроку, у 1939 – раз на два місяці. Його редакторами були журналісти І. Дубицький, Б. Ольхівський, письменник А. Крижанівський. Художнє оформлення здійснював чоловік Наталі Лівицької-Холодної і син визначного маляра-імпресіоніста П. Холодного (старшого), маляр і графік П. Холодний (молодший). У першому номері журналу, в есе “Європа і ми” М. Рудницького була викладена програма засновників видання: орієнтація не на донцовсько-липівську заангажованість літератури, а на її естетичні вартості. Журнал був високо оцінений польською критикою.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Ми