Ми всі от-от Наполеони… – СВІТ СТАЄ СНОМ, А СОН СТАЄ ДІЙСНІСТЮ: ЧИ СКІНЧИЛАСЯ ДОБА РОМАНТИЗМУ? – ПРОЗА І ПОЕЗІЯ ПІЗНЬОГО РОМАНТИЗМУ ТА ПЕРЕХОДУ ДО РЕАЛІЗМУ ХІХ ст
Ви це знаєте
1. Яке століття увійшло до всесвітньої історії як доба Просвітництва? Які політичні події 1776-1789 та 1799 рр. справили вирішальний вплив на подальший розвиток людства?
2. Які літературні та художні стилі існували в XVII-XVIII ст.?
3. Схарактеризуйте романтизм як художній напрям у літературі та мистецтві кінця XVIII – першої половини XIX ст.
“Ми всі от-от Наполеони…”
Механізми подібності
Середньовічний теоцентризм (у центрі – Бог, грецькою – Teos) у свідомості західних європейців поступово змінювався на антропоцентризм (у центрі – людина, грецькою – antropos). Самоутвердження ренесансної особистості призвело до “війни всіх проти всіх” і викликало барокову реакцію: “Схаменися, людино! Хто ти є? Що ти знаєш? Твоє життя – просто сон, сповнений химер і парадоксів”.
Утвердження класицистичної героїчної особистості, розуму й порядку логічно привело до “я-держави” Людовіка XIV і викликало реакцію рококо. Стиль Людовіка XV – пародія на стиль Людовіка XIV, іронічне ставлення буквально до всього, яке переходить у відвертий цинізм.
Романтизм у світовій культурі також виник за “принципом маятника”, як ідейно-художня реакція на реальні результати втілення просвітницьких ідей у соціально-історичну практику.
Пригадаймо Велику французьку революцію, здійснену під просвітницькими гаслами свободи, рівності й братерства, та імператора Наполеона Бонапарта. Провінціал з острова Корсика, “маленький лейтенант”, якому кривава революція відкрила шлях нагору, став таким самим узурпатором ідей Просвітництва, як Людовік XIV – ідей класицизму. Полум’я наполеонівських війн кінця XVIII – початку XIX ст. охопило всю Європу від Іспанії до Росії.
Наполеона, ровесника перших романтиків, можна було б назвати найвизначнішим романтичним “автором”, уявивши, що Європа – це найбільший романтичний “текст”. Звісно, молодим філософам, поетам, художникам і композиторам було не байдуже, що один із представників їхнього покоління отримав реальну можливість перетворити світ. Однак вважати звичайними чорнилами кров, якою Наполеон “писав свій текст”, вони не погоджувалися. Перетворення світу ціною масового знищення людей видавалося романтикам аж ніяк не однозначним. Тому неоднозначним є й романтичний герой.
Близько чотирьох десятиліть після Великої французької революції в Європі й Америці панувало романтичне сприйняття дійсності як нестабільного, скороминущого світу неймовірних і водночас трагічних можливостей. Мало кому з тогочасних митців вдалося піднятися над романтизмом, як це вдалося Гете, який саме писав другу частину “Фауста”, чи Пушкіну, який засудив романтичного героя в романі “Євгеній Онєгін”, іронічно відтворивши світогляд людини своєї доби:
Ми всі – от-от Наполеони;
Тварин двоногих міліони
Знаряддя лиш для нас одне,
А щире почуття – смішне.
(Переклад М. Рильського)
А проте поет говорить “ми”. Це означає, що піднятися над своєю добою можна, але її мрії, її кумири вимагатимуть свідомого ставлення до себе або впливатимуть на підсвідомість. Тож Пушкін пише вірш “Герой”, у якому Наполеон відвідує своїх солдатів у чумному шпиталі. Поет хоче позбавити героя романтизму демонічної байдужості до людини: “Оставь герою сердце! Что же // Он будет без него? Тиран…”.
А. Ж. Гро. Наполеон Бонапарт на Аркольському мості. 1796-1797 рр.
К. Д. Фрідріх. Захід сонця. 1830-1837 рр.
І. Айвазовський. Дев’ятий вал. 1850 р.
Від самого початку романтизму просвітницький культ розуму поступився місцем культу почуття. На зміну людині XVII-XVIII ст., яка спочатку мислить, а вже потім існує, прийшла нова – романтична – особистість, що всім серцем віддається буттю, поринає у пристрасті.
Механізми культури
Походження слова “романтизм” залишилося так само нез’ясованим, як і походження слова “роман”. Можливо, перше походить від другого. Річ у тім, що одним з передромантичних літературних явищ другої половини XVIII ст. вважають так званий роман жахів, або готичний роман. (Епітет “готичний” відсилав чи то до назви відповідного архітектурного стилю, чи то до слова “готи”, тобто “варвари”, – варварський, неправильний, написаний не за правилами). Оскільки готичні романи були надзвичайно популярні, то й твори нового покоління митців читачі сприймали як схожі на них, а отже – романтичні.
Протиставивши себе Просвітництву й класицизму, досить своєрідно сприймаючи Відродження й античність, романтики натомість обожнювали майстрів пізнього Відродження та бароко (насамперед Шекспіра і Кальдерона). Вони перейняли іронічне ставлення до реальності в рококо, водночас не засвоївши його легкості та примхливості. Однак найбільшим відкриттям романтиків в історії культури було Середньовіччя, яке майже всі їхні попередники вважали “темними віками”, безплідними й нецікавими з погляду історії культури.
Романтики просто не вірять в існування “темних” або “світлих” століть. Вони переконані, що за будь-яких часів існують “темні” люди (більшість, “маса”) і люди “світлі”, які в темряві буття бачать сни про далекий ідеал. Зрозуміло, що барокова теза “життя є сон” – улюблена ідея улюбленої епохи романтиків, але романтики сприймають її парадоксально. “Світ стає сном, а сон стає дійсністю”, – заявляє німецький поет і романіст Новаліс (1772-1801). Головному герою його незавершеного роману “Генріх фон Офтердінген” наснилася блакитна квітка небаченої краси, за якою він відтоді невимовно тужить. І герой вирушає в похід за своїм ідеалом…
Однак не варто думати, що на початку XIX ст. романтиком міг стати лише той, хто в юності “прокинувся із квіткою в руках”, тобто у двадцять років (а то й раніше) написав головний твір свого життя. За доби романтизму таке траплялося аж надто часто, сказати б, зазвичай. Проте були й винятки. Про один з них ми поговоримо в наступному підрозділі.
Звісно, романтизм по-різному розвивався в різних країнах Європи й Америки. Далі на прикладі творчості таких письменників, як Гофман, Гоголь, Тютчев, Фет, Вітмен ми зможемо дослідити, якою мірою митці-романтики залежали від реалій свого часу та культурних особливостей країн, у яких жили.
Перевірте себе
1. Як політичні події кінця XVIII – початку XIX ст. вплинули на розвиток літератури та мистецтва?
2. Розчарування в результатах Просвітництва в Європі привело до виникнення романтичної філософії, мистецтва, літератури. Наведіть дві-три головні, на ваш погляд, ідеї романтиків, якими вони спростовували ідеї просвітителів.
3. Схарактеризуйте особливості романтичного світогляду. Доповніть відповідь аналізом картин, репродукції яких уміщено на с. 71.
Ви це знаєте
– Які твори німецького письменника Е. Т. А. Гофмана ви читали, знаєте за екранізаціями чи театральними виставами? Яке враження справили на вас ці твори? До якого жанру вони належать?
(2 votes, average: 4.00 out of 5)