Межі Нового часу

Перехід від Середньовіччя до Нового часу

Всупереч уявленням гуманістів Новий час сягає своїм корінням не стільки в античну епоху, скільки в Середньовіччі, коли відбувалося поступове визрівання передумов новоєвропейської цивілізації і формувалися основні риси, що визначили її своєрідність. Перехід від Середньовіччя до Нового часу ні раптовим, це був досить тривалий процес. В ході взаємодії елементів старого і народжувався товариств відбувався їх синтез. У змістовному відношенні Новий час набагато багатше Античності або Середньовіччя, оскільки в тому чи іншому вигляді в ньому зберігається спадщина усіх попередніх епох.

Початок Нового часу

Перелом в історичній долі Європи з усією очевидністю намітився на рубежі XV і XVI ст. Цей час характеризувався розгортанням найважливіших історичних процесів, які повністю змінили хід світової історії. Великі географічні відкриття розсунули рамки відомого європейцям світу до глобальних масштабів всієї планети. Походив грандіозний підйом нової, ренесансної культури. Італійське Відродження і глибокі зміни в культурі інших країн стали першими ознаками настання нової епохи в Європі. Величезне значення мала також релігійна Реформація, наслідком якої, поряд з Відродженням, стало формування нової духовної культури і світогляду, принципово відрізнявся від середньовічних поглядів на світ. Затвердження нової віри супроводжувалося жорстокими релігійними війнами, що розтягнувся майже на сторіччя.

Новий час, таким чином, почалося тоді, коли в результаті активної творчої діяльності європейців різко розширилися їх географічні, інтелектуальні і духовні горизонти, а також матеріальні можливості. Яке здійснювалося в цей історичний період становлення світового ринку і всесвітня експансія європейської цивілізації створювали передумови для подальшої глобалізації відбувалися на Земній кулі явищ і процесів. З цього часу історія будь-якої країни представляла собою не тільки історію її внутрішнього розвитку, а й історію її входження в формується загальносвітовий економічний, політичний і культурний простір.

Кінець Нового часу

В останню третину XIX – початок XX в. формувалися передумови того протистояння, яке вилилося в Першу світову війну, а також в духовні витоки культури Новітнього часу.

Індустріальна революція, що відбулася в XIX в. в країнах європейської цивілізації, дала їм небачене економічне, технічне і військове перевага, дозволила встановити своє панування на більшій частині території земної кулі. Почалося формування єдиного світового ринку. У XIX ст. було виявлено характерні риси та основні проблеми індустріального суспільства. Серед них становлення конституційного правління, утвердження демократії, зростання націоналізму, розвиток соціалістичного руху і ін. Багато що від XIX ст. залишилося в спадок століття двадцятого, який характеризується як час мас, на історичній арені вперше про себе заявили які раніше не організовані в партії маси.

Історичний період початку XX століття відрізняє підйом і розквіт національних держав, наростання їх експансіонізму. Це був “золотий вік” капіталізму, ринкової економіки, політичного лібералізму, вільнодумства, безхмарним віри в прогрес.

З початком Першої світової війни в 1914 р, як вважали багато сучасники, а за ними і ряд істориків, закінчився освічений, ліберальний, повний віри в прогрес XIX в.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Межі Нового часу