Механічні коливання серця
Існують різні методи дослідження серця, в основі яких лежать механічні періодичні процеси.
Баллістокардіографія (БКГ) – метод дослідження механічних проявів серцевої діяльності, заснований на реєстрації пульсових мікропереміщень тіла, обумовлених викиданням поштовхом крові з шлуночків серця у великі судини. При цьому виникає явище віддачі. Тіло людини поміщають на спеціальну рухому платформу, розташовану на масивному нерухомому столі. Платформа в результаті віддачі приходить в складний коливальний рух. Залежність зсуву платформи з тілом від часу називається баллістокардіограммой (рис. 1.9), аналіз якої дозволяє судити про рух крові та стан серцевої діяльності.
Апекскардіографія (AKГ) – метод графічної реєстрації низькочастотних коливань грудної клітки в області верхівкового поштовху, викликаних роботою серця. Реєстрація апекскардіограмми виробляється, як правило, на багатоканальному електрокардіографі за допомогою пьезокристаллических датчика, що є перетворювачем механічних коливань в електричні. Перед записом на передній стінці грудної клітини пальпаторно визначають точку максимальної пульсації (верхівковий поштовх), в якій і фіксують датчик. За сигналами датчика автоматично будується апекскардіограмма. Проводять амплітудний аналіз АКГ – порівнюють амплітуди кривої при різних фазах роботи серця з максимальним відхиленням від нульової лінії – відрізок ЕО, що приймається за 100%. На малюнку 1.10 представлена апекскардіограмма.
Кінетокардіографія (ККГ) – метод реєстрації низькочастотних вібрацій стінки грудної клітки, обумовлених серцевою діяльністю. Кінетокардіограмма відрізняється від апекскардіограмми: перша фіксує запис абсолютних рухів грудної стінки в просторі, друга реєструє коливання межреберий щодо ребер. У цьому методі визначаються переміщення (ККГх), швидкість переміщення (ККГv) а також прискорення (ККГА) для коливань грудної клітки. На малюнку 1.11 представлено зіставлення різних кінетокардіограмм.
Дінамокардіографія (ДКГ) – метод оцінки переміщення центру ваги грудної клітки. Дінамокардіограф дозволяє реєструвати сили, що діють з боку грудної клітини людини. Для запису дінамокардіограмми пацієнт розташовується на столі лежачи на спині. Під грудною кліткою знаходиться сприймає пристрій, яке складається з двох жорстких металевих пластин розміром 30×30 см, між якими розташовані пружні елементи з укріпленими на них тензодатчиками. Періодично змінюється за величиною та місцем докладання навантаження, що діє на сприймає пристрій, складається з трьох компонентів: 1) постійна складова – маса грудної клітки; 2) змінна – механічний ефект дихальних рухів; 3) змінна – механічні процеси, що супроводжують сердечне скорочення.
Запис дінамокардіограмми здійснюють при затримці дихання досліджуваним у двох напрямках: щодо поздовжньої і поперечної осі сприймаючого пристрою. Порівняння різних дінамокардіограмм показано на рис. 1.12.
Сейсмокардіографія заснована на реєстрації механічних коливань тіла людини, викликаних роботою серця. У цьому методі за допомогою датчиків, встановлених в області основи мечоподібного відростка, реєструється серцевий поштовх, зумовлений механічною активністю серця в період скорочення. При цьому відбуваються процеси, пов’язані з діяльністю тканинних механорецепторов судинного русла, що активуються при зниженні об’єму циркулюючої крові. Сейсмокардіосігнал формує форма коливань грудини.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)