МЕТОНІМІЯ ЯК ЗАСІБ СТВОРЕННЯ СЕМАНТИЧНОГО ОБРАЗУ В УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ЗАГАДКАХ
Прийом метонімічного перенесення є досить поширеним в українській мові, проте досліджень явища метонімії на основі малих фольклорних жанрів, зокрема загадок, до цього часу не існує. Тому ми зробили спробу такого аналізу на основі українських народних загадок. Так, на основі різних відношень між предметами можна виділити наступні типи метонімічних перенесень у загадках. І. Відношення суміжності: 1)вживання назви предмета, зокрема посуду, замість назви того, що у ньому знаходиться. Наприклад, “Бігунці біжать, ревунці ревуть, сухе дерево везуть” [2;№254](відгадка – мертва людина). Цікавою особливістю цієї загадки є нашарування одного метонімічного перенесення на інше: словосполучення “сухе дерево” вжито у двох значеннях: труни, зробленої з сухої деревини, та власне мертвого тіла. ІІ. Атрибутивні відношення: 1)вживання назви особи у значенні тієї речі, що їй належить або – навпаки – вживаня назви речі у значенні особи, якій вона належить. Наприклад, у загадці “Крізь бика й барана свиня льон волоче” [1,№2140](відгадка – чоботи, щетина, дратва) метонімічні перенесення здійснені шляхом вживання назви тварини(“бик”, “баран”) в значенні її шкіри (“щетина”, “дратва”), яка використовується для виготовлення “чобіт”, тобто тварини ніби виступають власниками своєї шкіри. ІІІ. Якісні відношення характеризуються вживанням назви найкращої(яскравої, виразної, інтенсивної за виявом) чи, навпаки, найгіршої частини у значенні того, кому(чому) вона належить.1)вживання назви характерної частини предмета у значенні власне предмета (синекдоха). До цього типу належить значна частина метонімічних перенесень. Напиклад, у загадці “Не живоє, а душу в повітрі несе” [1,№2987] (відгадка – літак) замість називання людини використано назву її характерної частини(“душа”), якою людина відрізняється від інших істот; 2)вживання назви властивості (характерної ознаки, в тому числі дії) замість назви її носія. Цей тип перенесення один з найбільш продуктивних. Так, цікавою є загадка “Живий мертвого торкне – мертвий голос подає” [1,№2778](відгадка – гудок на заводі), побудована на основі метонімічного протиставлення істоти неістоті; 3)вживання назви головного компоненту для позначення ситуацій, подій, явищ та ін. Наприклад, у загадці “Яке взуття у вогні виготовляється, а з ніг не скидається?” [1,№2921](відгадка – підкова) лексема “вогонь” вжита у значенні всієї ланки операцій, що проводяться над залізом для виготовлення підкови. Ймовірно, на думку автора загадки, обробка вогнем є найсуттєвішою при виготовленні підкови; 4)вживання назви матеріалу, з якого зроблена річ, замість назви самої речі. Цей тип метонімії є дуже продуктивним. Наприклад, загадка “Залізо по залізу біжить, а під залізом дерево движить” [1,№2968] (відгадка – рейки, паровоз, шпали) майже вся побудована на метонімічному вживанні замість назви предмета, назви матеріалу, з якого предмет виготовлений.
Українські загадки багаті на метонімічні перенесення. При зіставлені предметів у загадках метонімія спочатку виконує узагальнюючу функцію, знаходить спільний спосіб характеристики, з допомогою якого потім визначаються розрізнювальні риси, назви яких вживаються у значенні носіїв. Проте часто такий спосіб позначення речей є актуальним лише в контексті загадки. Іноді одне і те ж метонімічне перенесеня одночасно можна віднести до різних типів, що свідчить про складність семантичних зв’язків, які є важливими під час творення метонімії. Наведений поділ метонімічних перенесень є умовним, але варто зазначити, що деякі типи вирізняються високою продуктивністю.
Шестопал М. Українські народні загадки.- К.: Видавництво АН УРСР, 1963.
Номис. М. Українські приказки, прислів’я, і таке інше.- К.: Либідь, 1993.
Тараненко А. Метонимия // Языковая семантика в ее динамических аспектах.- К.: Наук. думка, 1989.- С. 9-103.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)