Методологія економіко-географічних досліджень

Я не знаю як виглядаю з боку, але самому собі я здаюся всього лише маленьким хлопчиком, який тепер, так само як і раніше, грає на прибережному піску, розважаючись пошуками найбільш гладких камінчиків і найкрасивіших черепашок, в той час як великий океан істини по – колишньому розстеляється переді мною.
І. Ньютон

Економічна географія і регіоналістика для власного розвитку використовує методи пізнання і висновки інших наук, збагачуючи їх в той же час своїми даними.
Метод (від грец. “Methodes”) – спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя.
У дослідженнях даної дисципліни використовується комплекс наукових методів, основними з яких є системний аналіз, картографічний, балансовий, історико-порівняльний, статистичні та економетричні методи та ін.
Як метод наукового дослідження системний аналіз – це комплексне вивчення структури господарства, внутрішніх взаємозв’язків і взаємодії елементів. Системний аналіз – найбільш розвинене в економіці напрямок системних досліджень (див. 2.2).
Для проведення такого аналізу користуються такими прийомами систематизації. Класифікація – угруповання досліджуваних об’єктів за совокупностям, различающимся між собою переважно за кількісними ознаками, а якісну відмінність відображає динаміку розвитку об’єктів або їх ієрархічний порядок. Типологія – угруповання досліджуваних об’єктів за совокупностям (типам), стійко различающимся між собою за якісними ознаками. Концентрізація – методичний прийом при дослідженні складних географічних об’єктів, при якому або збільшується, або зменшується кількість додаткових по відношенню до основного об’єкта елементів, пов’язаних з ним і різною мірою впливають на повноту дослідження. Таксонірованіе – процес членування території на зіставні або ієрархічно супідрядні таксони. Районування – процес таксонірованія, при якому ідентифікуються таксони повинні відповідати двом критеріям: критерію специфіки і критерієм єдності.
Картографічний метод – це графічний спосіб викладу інформації про розміщення і розвитку природних, демографічних, соціально-економічних та інших об’єктів на певній території. Картографічний метод займає особливе місце в економіко-географічних та регіональних дослідженнях. За своєю сутністю карта являє собою графічну модель території. При цьому картографічний метод – не тільки засіб для розкриття просторових зв’язків, але часто і кінцева мета дослідження. За словами Н. Н. Баранського “… від карти всяке географічне дослідження виходить і до карти приходить, з карти починається і картою закінчується, карта – друга мова географії”.
До картографічним відносяться такі методи: 1) картодемонстраціонние, коли карта служить для демонстрації результатів, отриманих іншими методами; 2) картометричних, коли карта служить для отримання вихідної інформації та виведення кінцевих результатів; 3) центрографіческіе, коли карта дає вихідну інформацію і використовується для демонстрації кінцевого результату.
Статистичні карти є вид графічних зображень статистичних даних на схематичної географічній карті, що характеризують рівень або ступінь поширення того чи іншого явища на певній території.
Засобами зображення територіального розміщення є штрихування, фонова розфарбування або геометричні фігури. У статистичних картах розрізняють картограми і картодіаграми.
Картограма – це схематична географічна карта, на якій штрихуванням різної густоти, точками чи забарвленням певної міри насиченості показується порівняльна інтенсивність будь-якого показника в межах кожної одиниці нанесеного на карту територіального розподілу (наприклад, щільність населення по областях або республікам, розподіл районів по врожайності зернових культур і т. п.).
Картограми діляться на фонові і точкові. Картограма фонова – вид картограми, на якій штрихуванням різної густоти чи забарвленням певної міри насиченості показують інтенсивність будь-якого показника в межах територіальної одиниці. Картограма точкова – вид картограми, де рівень обраного явища змальовується з допомогою точок. Точка зображує одну одиницю сукупності або деяке їх кількість, показуючи на географічній карті щільність або частоту прояви певного ознаки. Фонові картограми використовують для зображення середніх або відносних, а точкові для об’ємних (кількісних) показників (чисельність населення, поголів’я худоби і т. д.).
Другу велику групу статистичних карт складають картодіаграми, що представляють собою поєднання діаграм і географічної карти. Як образотворчих знаків в Картодіаграми використовують діаграмні фігури, які розміщуються на контурі географічної карти. Картодіаграми дають можливість графічно відобразити більш складні статистико-географічні побудови, ніж картограми. Розрізняють картодіаграми простого порівняння, графіки просторових переміщень, изолиний.
На Картодіаграми простого порівняння, на відміну від звичайної діаграми, діаграмні фігури, що зображують величини досліджуваного показника, розташовані не в ряд, а рознесені по всій карті відповідно до того районом, областю чи країною, які вони представляють. Елементи найпростішої картодіаграми можна виявити на політичній карті, де міста відрізняються різними геометричними фігурами в залежності від кількості жителів.
Ізолінії (від грец. “Isos” – рівний, однаковий, подібний) – це лінії рівного значення якої-небудь величини в її поширенні на поверхні, зокрема на географічній карті або графіку. Ізолінія відображає безперервну зміну досліджуваної величини залежно від двох інших змінних і застосовується при картографуванні природних і соціально-економічних явищ. Ізолінії використовуються для отримання кількісних характеристик досліджуваних величин та аналізу кореляційних зв’язків між ними.
Балансовий метод – це зрівняння кількісної інформації про різні аспекти розвитку досліджуваного об’єкта, явища або процесу.
Особливе значення в економіко-географічних дослідженнях має модель міжгалузевого балансу (МОБ). МОБ був вперше розроблений радянськими статистиками в 1924-1925 рр. У 1930-і рр. американський економіст В. Леонтьєв запропонував свій варіант цієї моделі, адаптований до умов капіталістичної економіки, який здобув широку популярність як модель “витрати – випуск”.
У статистичній рівноважної ситуації розвитку регіону векторно-матрична форма моделі описується таким чином:

А? Х + Y = X,

Де А – матриця прямих витрат; X – вектор валових випусків продукції; Y – вектор кінцевого ринкового попиту.
Основне призначення цієї моделі полягає в обгрунтуванні раціонального варіанту галузевої структури економіки досліджуваного регіону (або національної економіки в цілому) на основі оптимізації міжгалузевих потоків, мінімізації витрат і максимізації кінцевої продукції.
Історико-порівняльний метод – це метод, що передбачає вивчення розміщення продуктивних сил в просторово-часовому аспекті. Виділяють метод історичного підходу та порівняльно-географічний метод.
Предметом методу історичного підходу є генезис системи: її виникнення, становлення, пізнання, розвиток. Цей метод грунтується в основному на літературних, фондових, музейних джерелах інформації.
Порівняльно-географічний метод – метод зіставлення країн, районів, міст, результатів господарської діяльності, параметрів розвитку, демографічних особливостей. Порівняльно-географічний метод є основою для прогнозування за аналогією розвитку соціально-економічних процесів.
Статистичні методи засновані на застосуванні в економічній географії і регіоналістики методів статистичного опису та аналізу.
Статистика – громадська наука, яка вивчає кількісну сторону якісно певних масових соціально-економічних явищ і процесів, їх структуру і розподіл, розміщення в просторі, рух у часі, встановлюючи діючі кількісні залежності, тенденції та закономірності в конкретних умовах місця і часу. Розвиток економічної географії та регіоналістики неможливе без використання всіх галузей статистичної науки: загальної теорії статистики, економічної та соціально-демографічної статистики, системи галузевих статистик.
Економетрика – це наукова дисципліна, що вивчає кількісні боку економічних явищ і процесів засобами математичного та статистичного аналізу.
Моделювання – одна з основних категорій теорії пізнання. Сутність його полягає в дослідженні будь-яких явищ, процесів або систем об’єктів шляхом побудови і вивчення їх моделей. Отже, при моделюванні досліджуваний об’єкт замінюється іншою допоміжною або штучною системою. Закономірності та тенденції, виявлені в процесі моделювання, потім поширюються на реальну дійсність. Все розмаїття застосовуваних у науці і практиці моделей можна звести до двох основних типів або класів.
Перший клас представляють матеріальні моделі, до яких відносяться просторові моделі (макети, компонування, муляжі та ін.), Фізичні моделі, що володіють різними видами подібності з оригіналом (моделі літаків, суден, турбін та ін.) І математичні моделі (аналогові і цифрові машини та ін.). До другого класу відносяться уявні (ідеальні) моделі, які в свою чергу поділяються на образні (замальовки, фотографії, так звані гіпотетичні моделі – різні відображенні реальної дійсності у свідомості дослідника), знакові або символічні (математичні, кібернетичні) і змішані образно-знакові моделі (карти, креслення, схеми, графіки, блок-діаграми та ін.).
У літературі останню чверть XX в. іноді називають епохою моделювання. Це повною мірою відноситься і до географії, де широке застосування знаходять фізичні (натурні) моделі, карти, аерофото – і космічні знімки, профілі, таблиці, графіки діаграми, блок-діаграми, блокові схеми і, нарешті, математичні моделі, які як новітні методи привертають підвищену увагу.
За А. М. Трофимову, сучасне математико-географічне моделювання – це особлива методологія, що характеризується певною структурою і послідовністю дослідницького процесу. У сучасної фізичної географії найбільше застосування знаходять блокові (графічні) і математичні моделі. У сфері економічної географії, починаючи з 1970-х рр., Провідним напрямком стало системне моделювання, в рамках якого, на думку Ю. Г. Ліпеца, вдалося органічно поєднувати застосування математичних методів і системного підходу.
Особливий вид соціально-економічного моделювання становить глобальне моделювання, що отримало найбільше поширення при створенні широко відомих глобальних моделей “Римського клубу” та деяких інших міжнародних організацій. У СРСР в 1980-х рр. складалися моделі “ядерної зими”, світогосподарських зв’язків та ін.
Під математико-картографічного моделювання розуміється органічний симбіоз математичних і картографічних моделей для конструювання або аналізу тематичного змісту карт.
Найбільш яскравий приклад регіональних моделей – моделі різного роду геосистем.
Дистанційні аерокосмічні методи. Дистанційними вони називаються тому, що Земля (або інші космічні тіла) вивчаються з їх допомогою на значних дистанціях (відстанях), а аерокосмічними – тому, що для цієї мети використовуються повітряні або космічні апарати. Відповідно розрізняють аеро – і космічні методи.
До Аерометоди належать насамперед візуальні методи спостереження, які ведуться з літальних апаратів. Але набагато більшу роль відіграє аерозйомка. Основний її вид – аерофотозйомка, яка широко застосовується вже з 1930-х рр. і понині залишається основним методом топографічної зйомки. Її використовують також при ландшафтних дослідженнях.
До космічних методам також в першу чергу відносяться візуальні спостереження – прямі спостереження за станом атмосфери, земної поверхні, наземних об’єктів.
На сучасному етапі в результаті розвитку комп’ютерних технологій та математичного моделювання рішення для рутинних, типових економіко-географічних завдань пропонується безліч програмних продуктів. З їх допомогою можна вирішувати широкий спектр завдань в області класифікації і районування території, визначення динамічних трендів для виявлення основних тенденцій, вибору найбільш ефективних стратегій з розміщення господарських і соціальних структур.
Ідеї??комплексного застосування традиційних методик і методів математичного моделювання реалізовані в геоінформаційних системах (ГІС) і геоінформаційних технологіях (ГІТ). Як приклад експертної геоінформаційної системи можна привести ГІС “Місто”, розроблену на кафедрі економічної і соціальної географії МГУ.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Методологія економіко-географічних досліджень