Методика виховної роботи

Методика виховної роботи – самостійний розділ теорії виховання, що займається вивченням специфіки організації виховного процесу в освітніх, виховних установах і дитячих організаціях, розробляє рекомендації щодо ефективної реалізації виховної роботи.

Класифікація методів виховної роботи

У “Педагогічній енциклопедії” методи виховної роботи визначаються як сукупність загальних способів вирішення виховних завдань і втілення виховних взаємодій.

Класифікація методів при цьому досить скрутна, оскільки має поділ за коштами, цілям, послідовності і черговості застосування.

Н. І. Болдирєв і Н. К. Гончаров виділяють три основні групи методів:

    Переконання. Вправа. Заохочення і покарання.

В. М. Коротов, Л. Ю. Гордін, Б. Т. Лихачов в свою чергу визначають інші групи:

    Організація дитячого колективу. Переконання. Стимулювання.

Т. А. Ільїна характеризує такі групи методів:

    Переконання. Організація діяльності. Стимулювання поведінки.

Г. І. Щукіна об’єднала методи в ряд груп, серед яких багатоплановий вплив на розуміння, почуття і волю учнів, організація роботи і формування досвіду соціальної поведінки, регулювання, корекція і стимулювання поведінки і діяльності. Тут основним аспектом класифікації вважається функція методу по відношенню до діяльності.

Методика виховної роботи під редакцією В. А. Сластенина визначає способи двосторонньої роботи педагога і учнів. Він також сформував групи методів виховання в 4 складових:

    Формування свідомості особистості. Організація роботи, спілкування, досвіду соціальної поведінки. Стимулювання, мотивація праці та поведінки. Контроль, самостійний контроль діяльності і поведінки.

У сучасній літературі описані та інші методи класифікації. Так П. І. Підкасистий визначає метод як засіб педагогічного управління діяльністю, в процесі якої виконується самореалізація особистості та її багатобічний розвиток.

Інший вчений В. А. Караковський запропонував класифікацію на основі виховання, а саме виховання словом, справою, ситуацією, грою, спілкуванням, відносинами.

Види методів

Методики виховання в цілому визначаються як напрям або тактика організації цієї діяльності, взаємного співробітництва вчителя і учнів, орієнтованого на вирішення завдань виховання.

Домогтися позитивної динаміки в процесі виховної діяльності забезпечує використання таких прийомів як переконання, організація роботи, стимулювання поведінки і діяльності.

Такий метод, як переконання, орієнтований на свідомість особистості. Головним джерелом є слово, при цьому саме слово може виходити від будь-якого учасника процесу виховання. Реалізація даного методу здійснюється через бесіду, розповідь, обгрунтування, навіювання.

Одним з основоположних засобів виховної діяльності вважається організація самостійної роботи учнів. В основу цієї методики входить привчання, педагогічні вимоги, громадська думка, виховують ситуації.

Педагогічна вимога використовується як уявлення виконання певних норм поведінки, положень і правил. При цьому вимога можуть мати пряме або непряме значення, де прямі озвучуються в форматі наказу, а непрямі звучать як ради або побажання.

Громадська думка прийнято визначати як вираз масового вимоги, яке використовується під час обговорення дій, проведенні заходів.

Таким чином, головним завданням створення виховує ситуації є занурення особистості в стан утруднення, ситуацію вибору або спонукання до дії.

Подібні ситуації використовуються в різних варіаціях. Вони забезпечують засвоєння цінностей, прилучення до закладеним суспільством нормам поведінки.

Методи стимулювання поведінки і діяльності дають поштовх до соціально одобрюваного поведінки. Мотиватором виступає схвалення або засудження вчинку. Емоційної основоположною вважається переживання і самооцінка учня, самостійне осмислення вчинку на основі критики більш авторитетних однолітків. У колективних рамках особистості властиво орієнтуватися на визнання, підтримку і згоду з власною поведінкою. В такому випадку представляється можливим коригувати поведінку учнів на підставі оціночних характеристик.

Вибір методів

У процесі виховної роботи педагог орієнтується на кращі якості особистості учня, вживає заходів для їх виховання, розвитку та ухилення впевненості вихованців в собі і своїх можливостях.

Застосування тих чи інших методів здійснюється залежно від педагогічного досвіду, стилю професійної роботи, ситуації, що склалася.

Вибір методів продиктований деякими певними аспектами:

    Гуманне ставлення вихователя до вихованців. Комбінований підхід. Підготовка і співвідношення методу до реальних умов і засобів його реалізації.

Засоби виховної діяльності завжди залежні від оточення і рівня становлення колективу.

Вибір того чи іншого методу виховання залежить від певних умов педагогічного процесу. Перевага віддається грунтуючись на деяких аспектах:

    Конкретизоване напрямок виховання, продиктоване ситуацією, що склалася. Вікові особливості вихованців. Ступінь зрілості певних груп учнів. Особистісні характеристики вихованців.

На підставі вищевикладеного формується висновок: досвідчений педагог зобов’язаний володіти всіма доступними методиками виховання та застосовувати конкретні способи регулювання навчально-виховного процесу відповідно до ситуації, що склалася.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Методика виховної роботи