Методи вивчення захворюваності населення
Методи вивчення захворюваності населення у зв’язку з впливом навколишнього середовища у вітчизняній літературі відомі як санітарно-епідеміологічні, соціально-екологічні або санітарно-екологічні методи.
Практичні роботи з вивчення захворюваності можуть виконуватися відповідно до методичних рекомендацій щодо комплексної гігієнічної оцінки ступеня напруженості медико-екологічної ситуації різних територій, обумовленої забрудненням токсикантами середовища проживання населення (Здоров’я…, 2001). Основними завданнями цих досліджень є: 1 – оцінка стану здоров’я населення, 2 – оцінка стану довкілля та 3 – встановлення взаємозв’язків між ними:
1 – Клініка-гігієнічна оцінка стану здоров’я населення в динаміці багаторічних спостережень з урахуванням зон небезпеки з метою:
– Визначення (переліку) “індикаторних” для даної території хвороб;
– Виявлення “часу ризику” розвитку (прояви) патологічних станів;
– Встановлення (обгрунтування) “груп ризику”;
– Виявлення специфічних і характерних показників зміни стану здоров’я при поглиблених індивідуальних клінічних дослідженнях.
2 – Комплексна санітарно-гігієнічна оцінка стану об’єктів довкілля (ООС) досліджуваної території з метою:
– Виявлення пріоритетних техногенних і природних факторів середовища проживання, їх джерел;
– Визначення питомої ваги (вкладу) об’єктів – джерел біологічно високоактивних хімічних речовин у забрудненні ООС;
– Встановлення основних шляхів надходження токсичних речовин, рівнів їх впливу на організм;
– Виявлення: інформативних діагностичних биосубстратов; патогенетичних характеристик; підлягають обгрунтуванню пріоритетних шкідливих факторів з урахуванням “відгуків”, отриманих на модельних біологічних об’єктах;
– Визначення супутніх несприятливих соціально-значущих чинників (якість харчування та ін.);
– Районування територій за зонами небезпеки з визначенням “територій ризику”.
3 – Встановлення причинно-наслідкових зв’язків між пріоритетними хімічно небезпечними чинниками середовища проживання і зміною стану здоров’я заселення.
Методика рекомендує проводити комплексну санітарно-екологічну оцінку в два етапи:
1 – рекогносцирувальне поздовжнє обстеження, метою якого є попередня комплексна санітарно-екологічна оцінка в ретроспективі стану довкілля і змін здоров’я населення; та обгрунтування основних напрямів досліджень наступного етапу на підставі аналізу відповідних матеріалів контролю за якістю ООС і станом здоров’я населення регіональних служб на глибину максимального часу спостереження і літературних джерел. Підсумком рекогносцировочного обстеження є попередня комплексна санітарно-екологічна оцінка причинно-наслідкового зв’язку в системі “якість середовища проживання – стан здоров’я населення”;
2 – натурні пошарові дослідження (з урахуванням висновків I етапу обстежень) з метою остаточної комплексної еколого-гігієнічної оцінки якості середовища проживання населення та стану здоров’я його окремих груп в конкретний (останній) період часу.
Комплексний санітарно-екологічний аналіз результатів двох етапів повинен дати поглиблену науково-обгрунтовану оцінку взаємозв’язку між зміною стану здоров’я населення та конкретними шкідливими чинниками довкілля.
У відповідності з поставленими завданнями проводиться збір та аналіз медико-демографічної, медико-статистичної та клініко-гігієнічної інформації про динаміку змін у часі стану здоров’я населення (в популяції і окремих групах) та санітарно-гігієнічна інформація про стан середовища проживання населення.
Методам епідеміологічних та еколого-епідеміологічних робіт присвячено досить велику кількість публікацій. Зупинимося на найбільш важливих методах і їх особливості, що стосуються оцінки ризику. Еколого-епідеміологічні дослідження підрозділяються на описові (екологічні, географічні), аналітичні та експериментальні. Дослідження можуть бути ретроспективними або проспективними. Найбільш важливими є поздовжній, поперечний, когортний методи, а також метод “випадок – контроль” (Онищенко Г. Г., Новиков С. М., Рахманін Ю. А. та ін., 2002).
Екологічні дослідження проводяться на популяціях або великих групах людей, що піддаються впливу шкідливих факторів. Такі дослідження можуть проводитися, наприклад, у великому місті з метою вивчення зв’язку між показниками смертності та забрудненням атмосферного повітря. Екологічні дослідження можуть виявити наявність зв’язків між збільшенням смертності та рівнем забруднення повітряного середовища. Однак такі дослідження не дозволяють врахувати вплив інших шкідливих факторів і, таким чином, не можуть охарактеризувати причинно-наслідкові зв’язки між захворюванням і впливом факторів навколишнього середовища.
Ретроспективні дослідження передбачають вивчення матеріалів за вже минулий період часу. У ретроспективних дослідженнях використовують статистичні облікові матеріали. Ретроспективні дослідження особливо корисні на першому етапі попередньої комплексної санітарно-екологічної оцінки стану середовища проживання і змін здоров’я населення. Однак ретроспективне дослідження дозволяє реалізувати обмежену програму досліджень, оскільки дозволяє врахувати лише ті ознаки, які є в досліджуваних матеріалах.
При ретроспективному дослідженні проводиться статистичний аналіз матеріалів медичної статистики. Як ми бачили, наприклад, в табл. 2.2 міститься вельми обмежений набір показників здоров’я населення. Це говорить про те, що існуюча система обліку та звітності лікувально-профілактичних установ (ЛПУ) дозволяє отримати лише приблизні оцінки захворюваності. Треба враховувати також, що серед реально хворих осіб далеко не всі звертаються за медичною допомогою в ЛПЗ за місцем проживання, вважаючи за краще відомчі лікувальні установи. Крім того, жителі звертаються в різні поліклініки, диспансери, діагностичні центи, дитячі лікарні, жіночі консультації та інші лікувальні установи. Таким чином, для оцінки стану здоров’я населення певної території необхідно збирати дані різних ЛПУ, ретельно їх перевіряти зіставляти і обробляти. Практика показує що, чим менше обследуемая територія, тим важче отримати достовірну інформацію про стан здоров’я проживає на ній населення.
Проспективні дослідження проводяться шляхом безпосереднього спостереження в поточний час, тобто в реальному масштабі часу. Проспективні дослідження можна реалізувати з будь-яким необхідним набором ознак і показників. Воно надає можливість спостереження за зміною вибраних показників під впливом різних факторів на будь-якому інтервалі часу, дозволяє сформувати необхідні групи населення.
Поперечні дослідження відображають стан досліджуваних груп в певний момент часу, тому їх називають також одномоментними дослідженнями. Поперечний метод є методом дослідження здоров’я населення на якийсь певний момент часу. В рамках проспективного дослідження одномоментно проводиться поглиблений медичний огляд всього населення або окремих його груп, визначаються клінічні, фізіологічні, психологічні та інші характеристики здоров’я з метою виявлення хворих осіб та одержання даних про контингентах хворих. Використання даних про стан здоров’я населення за результатами медичних оглядів дає можливість уточнити дані статистичної звітності. Виявити захворювання на початкових стадіях, провести уточнення даних по хронічних захворювань. Поперечні дослідження можуть допомогти встановити причинно-наслідкові відносини між порушеннями стану здоров’я та впливом тих чи інших факторів, однак вони не дозволяють оцінити ці зв’язки кількісно. Вони не дозволяють оцінити кількісні характеристики ризику захворювань і залежності “експозиція-відгук”.
При проведенні ретроспективного дослідження викопіювання даних про всі випадки звернення з приводу захворювань проводиться не менше ніж за останні
3 роки (Здоров’я…, 1999). Цей термін обумовлений тим, що певна частина хворих хронічними захворюваннями звертається до лікаря не щорічно. На основі 3-річної зверненнями можна отримати досить повне уявлення про контингентах хворих.
Поздовжній метод дозволяє здійснити спостереження за певною групою населення в динаміці. Цей метод дозволяє проводити динамічні спостереження за кожним представником обраної групи і на основі цього отримувати дані по всій сукупності.
Дані про захворюваність, зібрані за ряд років, порівнюють із змінами стану навколишнього середовища за той же період часу.
Метод “випадок – контроль” має на увазі, що в досліджуваній популяції населення збирається інформація про всі випадки тієї чи іншої патології на основі чого формується досвідчена група і в тієї ж популяції відбирається контрольна група, або група порівняння, яка не має даного захворювання. Таким чином, при популяційному дослідженні за методом “випадок-контроль” в одну групу включаються всі особи з досліджуваним захворюванням (“випадок”), а в іншу групу – особи, у яких це захворювання відсутня (“контроль”). Потім у кожній з груп встановлюється число людей, схильних і не схильних до впливу оцінюваного фактора. Очевидно, що чим вище у дослідній групі число осіб з досліджуваним захворюванням, які були піддані дії шкідливого фактора, тим з більшою впевненістю можна судити про причинногообумовленості даного захворювання. Можливе формування декількох контрольних груп з різних популяцій, наприклад, з інших хворих тієї ж клініки і з осіб, що проживають поруч з пацієнтами, включеними в основну.
За допомогою цього методу можна визначити кількісні значення ризику від впливу того чи іншого фактора навколишнього середовища на розвиток патології, в тому числі значення відносного ризику.
Когортний метод передбачає виділення дослідної та контрольної груп (когорт). Головною відмінністю дослідної та контрольної груп є вплив однакового шкідливого фактора на дослідну групу і відсутність впливу на контрольну. Когортні дослідження проводяться систематично, безперервно або через короткі проміжки часу. Когортні дослідження діляться на ретроспективні і проспективні. Когортні дослідження дозволяють виявити нові випадки захворювання протягом певного періоду часу і простежити за зміною стану здоров’я населення, що піддалося впливу шкідливих факторів.
Ретроспективні когортного дослідження спрямовані на пошук причин розвитку захворювань. Таким чином, при ретроспективному дослідженні порівнюються між собою групи (когорти) з досліджуваним захворюванням і група осіб, у яких захворювання в момент дослідження відсутня. При цьому в кожній досліджуваній групі оцінюють попередні експозиції впливу шкідливих факторів (Онищенко Г. Г., Новиков С. М., Рахманін Ю. А. та ін., 2002).
При проспективному когортного дослідження формуються групи осіб, що піддаються і не піддаються дії досліджуваного фактора. За цими групами встановлюється динамічний медичний контроль і аналізується число осіб, у яких виник досліджуваний ефект в групі з експозицією і в групі без експозиції, а також кількість осіб в цих групах, у яких ефект не виявлений.
Якщо епідеміологічні спостереження дають переконливі результати, то вони дають вагомі підстави для висновків про небезпеку, оскільки засновані на інформації про стан здоров’я населення при реальних умовах впливу досліджуваного фактора.
Анкетному-опитувальний метод (або метод інтерв’ю) є додатковим методом отримання даних про стан здоров’я анкетованих групи, виявити скарги населення на шкідливі фактори середовища проживання. Цей метод часто дає цінні відомості, що не можливо отримати ні з яких інших джерел інформації.
Практика показує, що у кожного з методів є свої переваги і недоліки при вирішенні різних завдань дослідження (Ревич Б. А., 2001) Так при вивченні рідко зустрічаються хвороб хороші результати можуть бути отримані при використанні описових методів і методів “випадок – контроль”.
Когортний метод дослідження дає гарні результати при вивченні рідко зустрічаються причин, перевірці множинних ефектів впливу, вивченні множинних експозицій та детермінант, кількісній оцінці тимчасових зв’язків, прямий кількісній оцінці захворюваності і т. д. (Див. Табл. 2.4).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)