Методи психологічного дослідження

Основними методами психологічного дослідження є спостереження і експеримент.
Спостереження – найдавніший метод пізнання. Його примітивною формою – життєвими спостереженнями – користується кожна людина у своїй повсякденній практиці. Але життєві спостереження уривчасті, проводяться не систематично, не мають певної мети, тому вони не можуть виконувати функції наукового, об’єктивного методу.
Спостереження – дослідницький метод, при якому психічні явища вивчаються в тому вигляді, в якому вони проявляються у звичайній обстановці, без втручання дослідника. Воно спрямоване на зовнішні прояви психічної діяльності – руху, дії, міміку, жести, висловлювання, поведінка і діяльність людини. З об’єктивних, зовні виражених показниках психолог судить про індивідуальні особливості протікання психічних процесів, про риси особистості і т. П.
Сутність спостереження полягає не тільки в реєстрації фактів, але і в науковому поясненні їх причин, у відкритті закономірностей, розуміння їх залежності від навколишнього середовища, виховання, від особливостей
функціонування нервової системи.
Формою переходу від опису факту поведінки до його поясненням є гіпотеза – наукове припущення для пояснення якогось явища, яке ще не підтверджено, але й не спростовано.
Щоб спостереження не перетворилося на пасивне споглядання, а відповідало своєму призначенню, воно повинно відповідати наступним вимогам: 1) цілеспрямованості; 2) систематичності; 3) природності; 4) обов’язкової фіксації результатів. Об’єктивність спостереження в першу чергу залежить від цілеспрямованості і систематичності.
Вимога цілеспрямованості передбачає, що спостерігач повинен чітко уявляти, що він збирається спостерігати і для чого (визначення мети і завдання), інакше спостереження перетвориться на фіксацію випадкових, другорядних фактів. Спостереження обов’язково слід проводити за планом, схемою, програмою. Спостерігати “за всім” взагалі в силу безмежного різноманіття існуючих об’єктів неможливо. Кожне спостереження має бути виборчим: необхідно виділити коло питань, по яких треба зібрати фактичний матеріал.
Вимога систематичності означає, що спостереження повинне проводитися не від випадку до випадку, а систематично, що вимагає певного більш-менш тривалого часу. Чим довше проводиться спостереження, тим більше фактів може накопичити психолог, тим легше їй буде відокремити типове від випадкового і тим глибше і надійніше будуть його висновки.
Вимога природності диктує необхідність вивчення зовнішніх проявів психіки людини в природних умовах – звичайних, звичних для нього; при цьому випробуваний не повинен знати, що за ним спеціально і уважно спостерігають (прихований характер спостереження). Спостерігач не повинен втручатися в діяльність випробуваного або якимось чином впливати на протікання цікавлять його процесів.
Наступна вимога передбачає обов’язкову фіксацію результатів (фактів, а не їх тлумачення) спостереження в щоденнику або протоколі.
Щоб спостереження було повноцінним, необхідно: а) брати до уваги різноманіття проявів психіки людини і спостерігати їх в різних умовах (на уроці, на перерві, вдома, в громадських місцях і т. Д.); б) фіксувати факти з усією можливою точністю (неправильно вимовлені слово, фраза, хід думки); в) враховувати умови, що впливають на протікання психічних явищ (ситуація, обстановка, стан людини і т. п.).
Спостереження може бути зовнішнім і внутрішнім. Зовнішнє спостереження – це спосіб збору даних про іншу людину, його поведінці і психології шляхом спостереження з боку. Виділяються наступні види зовнішнього спостереження:
– суцільне, коли фіксуються всі прояви психіки протягом певного часу (на уроці, протягом дня, під час гри);
– вибіркове, т. Е. Виборче, спрямоване на ті факти, які мають відношення до досліджуваного питання;
– лонгитюдне, т. Е. Тривале, систематичне, протягом ряду років;
– зріз (короткочасне спостереження);
– включене, коли психолог на час стає активним учасником процесу, за яким ведеться спостереження, і фіксує його зсередини (в замкнутих злочинних групах, релігійних сектах і т. П.);
– невключенное (непричетних), коли спостереження ведеться ззовні;
– безпосереднє – його проводить сам дослідник, спостерігаючи за психічним явищем під час його протікання;
– опосередкована – в цьому випадку використовуються результати спостережень, проведених іншими людьми (аудіо-, кіно – і відеозапису) [32].
Внутрішнє спостереження (самоспостереження) – це отримання даних при спостереженні суб’єкта за своїми власними психічними процесами і станами в момент їх перебігу (інтроспекція) або слідом за ними (ретроспекція). Такі самоспостереження мають допоміжний характер, але в ряді випадків обійтися без них неможливо (при вивченні поведінки космонавтів, сліпоглухонімих і т. П.).
Суттєвими перевагами методу спостереження є наступні: 1) досліджуване явище протікає в природних умовах; 2) можливість застосування точних прийомів фіксації фактів (кіно-, фото – та відеозйомка, запис на магнітофон, хронометраж, стенографування, дзеркало Гезелла). Але даний метод має і негативні сторони: 1) пасивна позиція спостерігача (головний недолік); 2) неможливість виключити випадкові фактори, що впливають на протікання досліджуваного явища (тому майже неможливо точно встановити причину того чи іншого психічного явища); 3) неможливість повторного спостереження тотожних фактів; 4) суб’єктивність в інтерпретації фактів; 5) спостереження найчастіше відповідає на питання “що?”, А питання “чому?” Залишається відкритим.
Спостереження входить складовою частиною в два інших методу – експеримент і бесіду.
Експеримент є основним інструментом отримання нових психологічних фактів. Цей метод передбачає активне втручання дослідника в діяльність випробуваного з метою створення умов, в яких виявляється психологічний факт.
Взаємодія експерименту зі спостереженням розкрито видатним російським фізіологом І. П. Павловим. Він писав: “Спостереження збирає те, що йому пропонує природа, досвід же бере у природи те, що він хоче”.
Експеримент – дослідницький метод, основними особливостями якого є:
– активна позиція дослідника: він сам викликає цікавить явище, а не чекає, коли випадковий потік явищ надасть можливість його спостерігати;
– можливість створювати необхідні умови і, ретельно контролюючи їх, забезпечувати їх сталість. Проводячи дослідження в однакових умовах з різними випробуваними, дослідники встановлюють вікові та індивідуальні особливості протікання психічних процесів;
– повторюваність (одне з важливих переваг експерименту);
– можливість варіювання, зміни умов, при яких вивчається явище.
Залежно від умов проведення експерименту розрізняють два його види: лабораторний і природний. Лабораторний експеримент протікає в спеціально обладнаному приміщенні, з використанням апаратури, приладів, що дозволяють точно враховувати умови досвіду, час реакції і т. Д. Лабораторний експеримент дуже ефективний, якщо дотримані основні вимоги до нього і забезпечені:
– позитивне і відповідальне ставлення до нього досліджуваних;
– доступна, зрозуміла інструкція для досліджуваних;
– рівність умов участі в експерименті усіх студентів;
– достатні кількість випробовуваних і число дослідів.
Незаперечними достоїнствами лабораторного експерименту є:
1) можливість створення умов для виникнення необхідного психічного явища; 2) велика точність і чистота; 3) можливість суворого обліку його результатів; 4) багаторазове повторення, варіативність; 5) можливість математичної обробки отриманих даних.
Однак лабораторний експеримент має і недоліки, які полягають у наступному: 1) штучність обстановки впливає на природний плин психічних процесів у деяких піддослідних (страх, стрес, хвилювання у одних, і підйом, висока продуктивність, хороші успіхи – в інших);
2) втручання експериментатора в діяльність випробуваного неминуче виявляється засобом впливу (корисного чи шкідливого) на досліджувану особистість.
Відомий російський лікар і психолог А. Ф. Лазурский (1874-1917) запропонував використовувати своєрідний варіант психологічного дослідження, що представляє собою проміжну форму між спостереженням і експериментом – природний експеримент. Його суть – в поєднанні експериментальності дослідження з природністю умов: експериментальному впливу піддаються умови, в яких протікає вивчалася діяльність, сама ж діяльність випробуваного спостерігається в природному протіканні в звичайних умовах (у грі, на заняттях, на уроці, на перерві, в їдальні, на прогулянці і т. д.), а випробувані не підозрюють, що їх вивчають [28].
Подальший розвиток природного експерименту призвело до створення такої його різновиди, як психолого-педагогічний експеримент. Сутність його полягає в тому, що вивчення випробуваного ведеться безпосередньо в процесі його навчання і виховання. При цьому виділяються констатуючий і формуючий експеримент. Завдання констатуючого експерименту полягає в простій фіксації та описі фактів до моменту проведення дослідження, т. Е. В констатації того, що відбувається без активного втручання в процес з боку експериментатора. Отримані результати ні з чим не порівнюються. Формує експеримент полягає в тому, щоб вивчити психічне явище в процесі його активного формування. Він може бути повчальним і виховують. Якщо відбувається навчання будь-яким знанням, умінням і навичкам, то це – навчальний експеримент. Якщо ж в експерименті відбувається формування тих чи інших властивостей особистості, змінюється поведінка випробуваного, його ставлення до товаришів, то це – виховує експеримент.
Спостереження і експеримент – основні об’єктивні методи вивчення психологічних особливостей особистості в онтогенезі. Додатковими (допоміжними) методами є вивчення продуктів діяльності, методи опитування, тестування і соціометрія.
При вивченні продуктів діяльності, а точніше – психологічних особливостей діяльності на підставі цих продуктів, дослідник має справу не з самою людиною, а з матеріальними продуктами його попередньої діяльності. Вивчаючи їх, він може побічно судити про особливості як діяльності, так і діючого суб’єкта. Тому даний метод іноді називають “методом непрямого спостереження”. Він дозволяє вивчати вміння та навички, ставлення до діяльності, рівень розвитку здібностей, обсяг знань і уявлень, кругозір, інтереси, схильності, особливості волі, особливості різних сторін психіки.
Продуктами діяльності, створеними в процесі гри, є різні споруди з кубиків, піску, атрибути для сюжетно-рольових ігор, зроблені руками дітей, і т. П. Продуктами трудової діяльності можна вважати деталь, заготівлю, продуктивною – малюнки, аплікації, різні вироби, рукоділля, художній твір, замітку в стінгазету і т. д. До продуктів навчальної діяльності відносяться контрольні роботи, твори, креслення, чернетки, домашні завдання і т. п.
До методу вивчення продуктів діяльності, як і до будь-якого іншого, пред’являються певні вимоги: наявність програми; вивчення продуктів, створених не випадково, а в ході типової діяльності; знання умов протікання діяльності; аналіз не одиничних, а багатьох продуктів діяльності випробуваного.
До переваг цього методу можна віднести можливість за короткий термін зібрати велику кількість матеріалу. Але, на жаль, немає способу, за допомогою якого можна було б врахувати всі особливості умов, в яких створювалися продукти діяльності.
Різновидом даного методу є біографічний метод, пов’язаний з аналізом документів, що належать людині. Під документами розуміється будь-який письмовий текст, аудіо – або відеозапис, зроблені за задумом випробуваного, літературні твори, щоденники, епістолярна спадщина, спогади інших осіб про цю людину. Передбачається, що у змісті таких документів відображаються його індивідуальні психологічні особливості. Цей метод широко використовується в історичній психології для вивчення внутрішнього світу людей, що жили в давно минулі часи, недоступні для безпосереднього спостереження. Наприклад, по більшості художніх і літературних творів певною мірою можна судити про психологію їх авторів – це обставина давно і з успіхом використовують літературо – та мистецтвознавці, які намагаються “через” твір краще зрозуміти психологію автора, і навпаки, пізнавши психологію автора, глибше проникнути в зміст і сенс його творів.
Психологи навчилися за документами і продуктам діяльності людей розкривати їх індивідуальну психологію. Для цього розроблені і стандартизовані спеціальні процедури змістовного аналізу документів і продуктів діяльності, що дозволяють отримувати цілком достовірну інформацію про їх творців.
Методи опитування – це методи отримання інформації на основі вербальної комунікації. В рамках цих методів можна виділити бесіду, інтерв’ю (усне опитування) та анкетування (письмове опитування).
Бесіда являє собою метод збору фактів про психічні явища у процесі особистого спілкування за спеціально складеною програмою. Розмову можна розглядати як спрямоване спостереження, сконцентроване навколо обмеженої кількості питань, що мають велике значення в даному дослідженні. Її особливостями є безпосередність спілкування з досліджуваним обличчям і питально-відповідна форма.
Бесіда зазвичай використовується: для отримання даних про минуле досліджуваних; більш глибокого вивчення їх індивідуальних і вікових особливостей (схильностей, інтересів, переконань, смаків); вивчення ставлення до власних вчинків, вчинків інших людей, до колективу і т. д.
Бесіда або передує об’єктивному вивченню явища (при первісному знайомстві перед проведенням дослідження), або слід за ним, але може використовуватися як до, так і після спостереження і експерименту (для підтвердження або уточнення того, що було виявлено). У будь-якому випадку бесіда обов’язково повинна поєднуватися з іншими об’єктивними методами.
Успішність бесіди залежить від ступеня її підготовленості з боку дослідника і від щирості відповідей, що даються випробуваним.
До розмови як до методу дослідження висуваються певні вимоги:
– необхідно визначити мету і завдання вивчення;
– слід скласти план (але, будучи планової, бесіда не повинна носити шаблонно-стандартного характеру, вона завжди індивідуалізована);
– для успішного проведення бесіди необхідні створення сприятливої ​​обстановки, забезпечення психологічного контакту з випробуваним будь-якого віку, дотримання педагогічного такту, невимушеності, доброзичливості, підтримка атмосфери довіри, щирості протягом всієї бесіди;
– слід заздалегідь ретельно продумати і намітити питання, які будуть задані випробуваному;
– кожен наступне питання повинен ставитися з урахуванням тієї зміненій ситуації, яка створилася в результаті відповіді випробуваного на попередній питання;
– в ході бесіди обстежуваний також може задати питання психолога, що проводить бесіду;
– всі відповіді випробуваного ретельно протоколюються (після бесіди) [29].
У ході бесіди дослідник спостерігає за поведінкою, виразом обличчя випробуваного, характером мовних висловлювань – ступенем впевненості відповідей, зацікавленістю або байдужістю, особливістю граматичної побудови фраз і т. П.
Питання, використовувані в бесіді, повинні бути зрозумілі випробуваному, недвозначні і відповідати віку, досвіду, знань досліджуваних людей. Ні по тону, ні за змістом вони не повинні вселяти випробуваному певних відповідей, в них не повинна міститися оцінка його особистості, поведінки або якого-небудь якості.
Питання можуть доповнювати один одного, змінюватися, варіювати залежно від ходу дослідження та індивідуальних особливостей піддослідних.
Дані про цікавить явищі можуть бути отримані як у вигляді відповідей на прямі, так і на непрямі питання. Прямі питання іноді бентежать співрозмовника, і відповідь може бути нещирим (“Вам подобається ваш викладач?”). У подібних випадках краще використовувати непрямі питання, коли справжні цілі для співрозмовника замасковані (“Як ви думаєте, що означає” хороший викладач ^? “).
При необхідності уточнення відповіді випробуваного не слід ставити навідні запитання, підказувати, натякати, хитати головою і т. П. Краще сформулювати питання нейтрально: “Як це слід розуміти?”, “Поясніть, будь ласка, свою думку”, або задати проективний питання: “


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Методи психологічного дослідження