Метод переконання
Метод переконання – основний метод виховання, який представляє собою вплив учителя на раціональну сферу свідомості учнів. Він забезпечує вирішення головного завдання виховання школярів – формування їх світогляду, високих громадянських і політичних якостей, свідомої переконаності. Особливе значення переконання набуває в умовах перетворень всіх сфер життя нашого суспільства. Метою переконання є створення, посилення або зміна поглядів, думок, оцінок, установок у об’єкту впливу з тим, щоб останній прийняв точку зору котрий переконує і слідував їй у своїй діяльності та поведінці.
Метод переконання апелює куму, логіці, досвіду і почуттям молодої людини, забезпечуючи добровільне прийняття ним ідей, їх самостійне осмислення і перетворення в мотиви поведінки. Тому він найбільш кращий в психолого-педагогічному плані. Важливо, щоб в результаті переконання у дітей формувалися тверда впевненість в істинності засвоєних ідей, здатність захищати свої переконання, активно впроваджувати їх у життя, боротися з помилковими, сумнівними поглядами.
Важливою особливістю переконання є те, що ступінь переконливого впливу значною мірою залежить від ступеня зацікавленості в цьому учня, на якого спрямоване дане вплив. Іншими словами, переконати людей в чому-небудь можна лише в тому випадку, якщо вони прагнуть зрозуміти і усвідомити адресуемую їм інформацію, зважити і оцінити відповідність аргументів висновків, а висновків – своєму життєвому досвіду, і при достатньому або очевидному їх відповідності погодитися з ними.
Метод переконання передбачає оперативну систематичну об’єктивну інформацію, роз’яснення та гласність з найважливіших питань з усіх сфер суспільного життя, показ місця людського фактора у вдосконаленні нашого суспільства.
323
Однією з умов такої роботи є правдивість, щирість вихователя.
Переконання не обмежується інформацією та роз’ясненням, потребує доведення їх правильності, логічного обгрунтування, щоб у свідомості школярів не залишалося ніяких неясностей, сумнівів. Це найкраще досягається в умовах дискусії, вільного обговорення проблеми, коли діти обмінюються думками, полемізують, спільними зусиллями встановлюють істину.
Великою силою переконливості, доказовості володіють факти, цифри. Факт як частина живої дійсності, об’єктивно поданої вчителем, має ряд властивостей дієвого педагогічного засобу: конкретністю, наочністю, смисловим і емоційним змістом. Для переконання важливо правильно підібрати і подати факти. Їх можна наводити й довільно, але на основі цього зазвичай робляться абсолютно неправильні, необ’єктивні висновки.
Істотне значення в переконанні і перепереконання має практика, досвід, показовий приклад. Переконання справою, роботою, “проповідь дією” особливо потрібні тоді, коли потрібно довести необхідність втілення ідей в практику, спонукати школярів до оволодіння новими прийомами і формами діяльності. У цих умовах більше, ніж словесне роз’яснення і переконання, діє живий, практичний приклад.
Переконання на практичному досвіді, справою, роботою може здійснюватися або шляхом особистого показу, або за допомогою організації спільної діяльності, або показом досвіду інших. В процесі переконання досвідом, практичною діяльністю відбувається злиття особистого досвіду з досвідом інших, сприйняті ідеї перевіряються практикою, яка є критерієм істини.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)