Метеорити

У “Містах науки” – додатку до газети “Калінінградська правда” – було опубліковано кілька статей канд. фіз.-мат. наук Олександра Невського, що пояснює причини багатьох таємничих, так і не пояснених техногенних катастроф. Ось міркування автора.

Поверхня будь-якого тіла, що рухається з гіперзвуковою швидкістю в атмосфері Землі, нагрівається до дуже високих температур. З нагрітої поверхні відбувається потужна емісія електронів, які несуться потоком, що набігає повітря і залишаються в далекому метеоритний сліді. При цьому метеоритне тіло повинно заряджатися позитивно до дуже високого потенціалу. Для космічного об’єкта з розмірами і швидкістю Тунгуського метеорита різниця потенціалів досягає величини, теоретично достатньою для електричного пробою повітряного проміжку в 1220 кілометрів На такій висоті, зрозуміло, опору повітря і розігрівання боліда ще практично немає, тому розряд відбувається набагато нижче, на висоті в десятки кілометрів від Землі. При електророзрядних вибуху кінетична енергія тіла майже повністю перетворюється в електричну енергію розряду.

Освіта високовольтного потенціалу на метеориті, на думку автора статей, повністю пояснює багато що вважаються загадковими фізичні явища, що супроводжували політ Тунгуського метеорита: коронні розряди на гілках дерев; поверхневі опіки на деревній корі; спостережуване іноді обвуглювання решт гілок; у людей – хворобливі опіки вух, теплові ефекти типу “спалахнула” сорочки. Відзначалися і електрокінетичні явища – аж до виривання дерев і начебто навіть левітації людей.
Висотний електророзрядний вибух по яскравості спалаху зіставимо з ядерним вибухом, що відповідає спостереженням. Виділення енергії в цьому розряді, відповідне ефекту бомби в 40 мегатонн, повністю пояснює гігантський вивал лісу. А те, що головний розрядний канал складається з тисяч окремих каналів, може пояснювати появу численних воронок.

Запропонована модель пояснює висотне вибуховий руйнування самого метеорита, відсутність осколків на місці вибуху і випадання їх за десятки і сотні кілометрів від місця катастрофи; зареєстроване велике поле перемагнічування порід; потужні потоки оптичних, рентгенівських і нейтронних випромінювань, що викликають появу великих площ порід з таємничими радіаційними змінами, ізотопними зрушеннями і т. д. Загадкові тектіти також знаходять пояснення з позицій електророзрядного вибуху великих кремнієвих метеоритів. Як показав детальний аналіз, тектіти – це краплі розплавленого скла, розкидані електророзрядними вибухом з великої висоти. Все це дозволяє говорити про розгадку таємниці Тунгуського феномена.

Електророзрядними модель пояснює і численні таємничі ефекти на земній поверхні. Наприклад, вибух в місті Сасово, що утворив 30 метровий кратер буквально на рівному місці. Купа селітри, якої приписували цей вибух, знаходилася майже в 100 м від кратера і ні в якому разі не могла бути його причиною. Всі ознаки – спалах, гуркіт, потужні ударні хвилі, землетрус – свідчать про метеоритний характер вибуху, тим більше що на його місці не знайшли ніяких осколків.
Можна згадати й аварію на Чорнобильській АЕС. Ознаки її метеоритного природи – величезні отвори (до 2 м діаметром) з оплавленими краями в товстих бетонних стінах підвального приміщення станції, пропалені невідомим способом. Безслідно випарувалися багатометрові секції металевих батарей, причому на залишках поруч отгоревшіх залізних труб збереглася навіть фарба. Такі явища властиві лише потужним короткочасним електричним розрядам метеоритного природи. Відзначено унікальна анізотропія силового впливу, коли вибух з легкістю підняв реакторну кришку вагою в 5000 тонн, але зовсім не зруйнував бічні стінки реактора. При катастрофі відзначався чіткий подвійний сейсмічний сигнал, що характерно саме для метеоритного вибуху.

Заслуговує розгляду цілий ряд морських катастроф. При вибуху на лінкорі “Новоросійськ” 29 жовтня 1955 була пропалена наскрізь 20 метрова багатопалубні сталева конструкція. Утворилося вертикальний отвір площею в 150 кв. м. Згідно з розрахунками, такий отвір може утворити тільки кумулятивний заряд потужністю не менше 1500 тонн при плоскому розміщенні на площі з футбольне поле чи електророзрядний вибух метеорита.

Найбільше число метеоритних ефектів проявляється при авіаційних катастрофах. Ці ефекти можна розділити на два види. Перший – це поява висотних вибухів в атмосфері при падінні метеоритів, що призводить до виникнення лінійних ударних хвиль, що йдуть від місця вибуху до поверхні Землі. До найзнаменитішим катастрофам такого роду можна віднести загибель Гагаріна і Серьогіна. Тоді відбувся ніким не пояснений потужний подвійний вибух з інтервалом 1,5-2,0 сек, підтверджений космонавтом А. Леоновим. З позицій метеоритики це пояснюється тим, що спочатку спостерігалася ударна хвиля від прольоту метеорита, а другий вибух був викликаний лінійним електричним розрядом.
Такий же катастрофою закінчився в 2003 році політ одного з кращих в світі бомбардувальників Ту-160. Загадкою було те, що абсолютно незрозумілий надпотужний зовнішній вибух перебив силову титанову балку. Пожежа жодним чином не міг призвести до її руйнування, так як виник вже після вибуху. Поясненням може бути тільки вибух метеорита.

Потужна ударна хвиля була відзначена і при впливі на головний президентський літак Росії в Індії (2004 рік). Після польоту в носовій частині цього літака була виявлена потужна вм’ятина площею близько 3 кв. м, яка утворилася від таємничого вибуху, що стався десь вдалині. Повна відсутність подряпин від метеозондов або кривавих слідів від зіткнення з птахом доводить: єдиною причиною впливу могла бути ударна хвиля від вибуху метеорита.

Досі загадкової вважається катастрофа аеробуса А-300, що стався 12 листопада 2001 року в США. Люди бачили спалах і звук потужного вибуху, від якого дзвеніли скла. Після цього у літака без диму і полум’я відвалився один з двигунів і вертикальний кіль хвостового оперення. Свідки стверджують, що вибух чувся далеко, в напрямку океану. Там же спостерігався пролітав вогненна куля, у якого несподівано виник чорний хвіст, що занурився в океан.

Причина другого виду авіаційних катастроф пов’язана з тим, що в атмосфері при згорянні метеорита залишилася енергія викликає ефект падаючих вихорів. При цьому від місця згоряння метеорита до поверхні Землі утворюється розширюється вихор, поперечник якого поблизу землі може становити багато сотень метрів, а потужність – сотні тисяч мегават. Наприклад, 8 липня 2005 року в Хабаровському краї утворився надпотужний вихор з лівим обертанням, що призвів до вивалити тайги на площі близько трьох квадратних кілометрів. Безумовно, будь-який літак, що потрапив в нього, зазнав би катастрофу. Падаючий вихор рухається до землі з середньою швидкістю 200 м / с, що і призводить до катастроф літаків і вертольотів. Чи не падаючі Чи вихори залишають знамениті кругові відбитки на полях?

Необхідно привести до “спільного знаменника” все ті аварії, в яких замішані природні сили, а не помилки льотчиків. Як класичний приклад можна навести випадок зі знаменитою катастрофою Ту-144 в Ле-Бурже 4 червня 1973. Зліт лайнера почалася нормально, з висоти 190 метрів включили форсаж і під великим кутом почали набір висоти. На висоті 1200 метрів літак несподівано розвернувся вниз, вийшов на різке пікірування і під кутом майже 40 ° понісся до землі, при цьому з’явився солідний бічний крен. На висоті 280 метрів літак вийшов на горизонтальний політ, але через п’ять секунд почалася дика вібрація, з’явилася незрозуміла перевантаження близько 4,2 g, і літак зруйнувався цілком.

Катастрофа сталася на очах тисяч людей, працювали радянська і французька незалежні комісії, але навіть через роки вони повинні були офіційно зізнатися, що причини визначити не змогли. Рідкісний випадок надзвичайної чесності, порядності та мужності, коли експерти відверто зізналися в незнанні причин загибелі одного з найкращих у світі літаків! Це вже після з’явилися надумані версії про хуліганство льотчиків.

Розглянемо фізичні явища при падінні вихору на прикладі Ту-144. У момент досягнення висоти 1200 метрів літак, що потрапив в падаючий вихор, несподівано перейшов в різке пікірування, і тільки на висоті 280 метрів вдалося перевести його в горизонтальний політ. Той факт, що при цьому посилилася вібрація і сталося руйнування лайнера, так і не був пояснений. А причина в тому, що, коли при горизонтальному польоті лайнер вийшов із зони вихору в зону спокійної атмосфери, на нього в момент виходу початку ударним чином діяти потужна підйомна сила, спрямована вгору, яка і створила потужну перевантаження, що привела до руйнування літака. Якби літак не зруйнувався, він після переходу із зони вихору в спокійну атмосферу встав би вертикально, після чого впав би набік, в ту сторону, куди розгорнув його падаючий вихор.

Аналогічний випадок – катастрофа Іл-86 у липні 2002 року, коли злітав нормально літак несподівано нахилився вперед, і почалася найсильніша вібрація. Бортпровідниця, отстегнувшаяся на початку вібрації, полетіла по салону вперед під впливом нахилу літака. Раптом несподівано літак розвернувся вертикально вгору і потім звалився набік. Таким чином, відбулося типове вплив падаючого вихору. Природно, що саме в цей момент відбулася потужна перевантаження літака. Горе-експерти написали жалюгідні пояснення, що, можливо, одним з пілотів була помилково натиснута якась кнопка.
Ось і 2 квітня 2005 року, коли в одному пасажирському літаку при абсолютно спокійному польоті несподівано почалася страшна тряска, люди не змогли встояти на ногах і буквально попадали на підлогу. Навколо чувся дикий тріск. Трясло так, що пасажири не могли дістатися до крісел. Весь цей жах тривав, здавалося, цілу вічність. Потім несподівано літак пішов різко вгору, і все стихло. Експерти з авіаційної безпеки тут же заявили, що причиною був… різко змінився вітер (?). Можна зрозуміти обурення пасажирів, які не вірять в ці жалюгідні відмовки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Метеорити