Мета і завдання інформаційних війн
Основна мета інформаційної війни (послабити моральні і матеріальні сили супротивника і посилити власні) досягається використанням різних заходів пропагандистського впливу на свідомість і емоції людей. Інформаційна війна – складова частина ідеологічної боротьби, тому її наслідки в суспільній психології та психології особистості за своїми масштабами і вираженості співмірні, а інколи перевищують, з урахуванням відставлених у тимчасовому відношенні психологічних порушень, “традиційні” наслідки збройного протистояння. На сьогоднішній день вона визначається як вплив на військовослужбовців і цивільне населення іншої держави шляхом поширення певної, найчастіше помилкової або перекрученою, інформації.
Термін “інформаційна війна” вперше використав американський експерт Т. Рона у звіті “Системи зброї і інформаційна війна” (1976 г.), підготовленому для компанії Boeing, підкресливши при цьому, що інформаційна інфраструктура стає ключовим компонентом американської економіки. З військової точки зору термін “інформаційна війна” в сьогоднішньому його розумінні був ужитий в середині 80-х рр. XX ст. у зв’язку з новими завданнями збройних сил США після закінчення холодної війни. Це стало результатом роботи великої групи американських військових теоретиків, які розробляли цілі і завдання застосування нових інформаційних технологій у військових цілях. Надалі термін почав активно вживатися після проведення операції “Буря в пустелі” в Іраку (1991), де нові інформаційні технології вперше були використані як засіб ведення бойових дій. Офіційно термін “інформаційна війна” вперше введений в директиві міністра оборони США (1992), в якій особливо наголошувалося “необхідність всебічного врахування інформаційних ресурсів у системі управління збройними силами в умовах протидії противника”. Разом з тим ряд російських авторів (Гриняв С. Н., 2004) вказують на те, що термін “інформаційна війна” щодо сучасних інформаційних способів ведення війни не цілком адекватний і правильніше було б називати цей вид військових дій “інформаційної боротьбою”.
Головне завдання інформаційних війн полягає в маніпулюванні свідомістю мас: нав’язуванні необхідного для воздействующей боку рішення; внесення в суспільне та індивідуальне свідомість “руйнують” ідей і поглядів; дезорієнтації та дезінформації мас; ослабленні певних переконань, ціннісних орієнтацій і традиційних підвалин; нав’язуванні власних духовно-моральних та культурологічних цінностей. При цьому в останні роки все більшого значення набуває економічна складова інформаційного протиборства (Расторгуєв С. П., 1999; Почепцов Г. Г., 2000). Поставлені цілі і завдання досягаються шляхом моделювання поведінки противника на основі зібраної про нього всеосяжної інформації в умовах природних і штучно створених обставин, а також цілеспрямованого впливу на нього через свою і його інформаційну інфраструктуру. Відповідно, об’єктом впливу інформаційних війн можуть бути самі різні владні й управлінські структури, а також окремі категорії громадян і групи населення.
По спрямованості інформаційних впливів інформаційні війни поділяються на два основних види: інформаційно-технічні та інформаційно-психологічні. В інформаційно-технічної боротьбі (війні) головним об’єктом впливу і захисту є інформаційно-технічні системи (системи зв’язку і управління, телекомунікаційні системи, радіоелектронні засоби, комп’ютерні мережі та ін.). В інформаційно-психологічній війні головним об’єктом впливу і захисту є психіка особового складу збройних сил і населення конфронтуючих сторін, системи формування громадської думки та прийняття рішень.
Термін “інформаційно-психологічна війна” (information and psychological warfare) запозичений з американського військового словника і нерідко перекладається як “інформаційне протиборство”. Раніше (з 1945 р) використовувався термін “психологічна війна”. Співробітник управління військової інформації США П. Лайнбарджер у книзі “Психологічна війна” (1948) давав наступне її визначення: “Психологічна війна включає використання в боротьбі з противником пропаганди поряд з іншими оперативними заходами військового, економічного і політичного характеру, які можуть бути необхідні для доповнення пропаганди “. У свою чергу, W. Daugherty і M. Jannowitz (1958) в аналогічному працю (“Посібник з ведення психологічної війни”) під нею розуміли “… певну діяльність, що проводиться в мирний і воєнний час і спрямовану на підтримку як військових, так і політичних операцій “.
Ряд зарубіжних авторів пропонували замінити поняття “психологічна війна” на “політична війна”. Однак здебільшого воно не знайшло підтримки. Нерідко використовується і термін “ідеологічна війна”. Наприклад, щодо протистояння Ізраїлю та країн арабського світу, а також холодної війни XX ст., Яка нерідко іменується “першої світової ідеологічної війною” (Карпов А. В., 2011).
Основними формами ведення інформаційно-технічної боротьби є радіоелектронна війна, використання “психотронної” зброї, боротьба з хакерами, кібернетична війна та ін. До числа основних форм ведення інформаційно-психологічної війни можна віднести: масоване інформаційно-психологічний вплив на супротивника і населення; блокування об’єктивної інформації з його боку (електронних ЗМІ і т. д.); вкидання дезінформації про противника і його наміри (поширення неправдивої інформації); інформаційно-психологічні акти залякування; превентивний захист власної інформаційної безпеки і т. д.
Основним інструментом ведення інформаційних війн є інформаційна зброя – сукупність засобів, методів, способів і технологій інформаційно-психологічного впливу, спеціально створених для прихованого управління інформаційною сферою противника, процесами і системами, функціонуючими на основі інформації, а також для нанесення йому істотного збитку. За допомогою інформаційної зброї інформаційна війна може проводитися у всіх сферах суспільного життя: в економіці, політиці, військовій справі, соціальних відносинах, у сфері духовного життя і особливо в ідеології. Як і будь-яка війна, інформаційна війна припускає наступальну і оборонну стратегію і тактику.
Таким чином, інформаційна війна – явище зовні мирного періоду міждержавного протиборства, що дозволяє вирішувати зовнішньополітичні завдання без застосування сили та / або економічних санкцій (хоча економічні санкції останнім часом є складовою і навіть невід’ємною частиною “інформаційної війни”). Тому сучасне інформаційне протиборство являє собою сукупність взаємовідносин між суб’єктами світового співтовариства або політичної системи суспільства, в рамках яких одні суб’єкти шляхом активного впливу на інформаційну сферу інших прагнуть отримати перевагу над протистоїть стороною в економічній, політичній, військовій чи іншій галузі.
В області інформаційних війн виділяють два покоління інформаційного протиборства. До основних завдань першого покоління зараховувалися: вогневе придушення (у воєнний час) елементів інфраструктури державного і військового управління; ведення радіоелектронної боротьби; отримання розвідувальної інформації шляхом перехоплення і розшифровки інформаційних потоків, переданих по каналах зв’язку, а також побічними шляхами; здійснення несанкціонованого доступу до інформаційних ресурсів з подальшим їх спотворенням або розкраданням; формування і масове поширення з інформаційних каналах супротивника або глобальних мережах дезінформації для впливу на оцінки, наміри осіб, які приймають рішення; отримання цікавій інформації шляхом перехоплення відкритих джерел інформації і т. д.
Сучасний етап інформаційного протиборства (“другого покоління”) включає вже більше агресивні і стратегічні завдання: створення атмосфери бездуховності і аморальності, негативного ставлення до культурної спадщини противника; маніпулювання суспільною свідомістю і політичною орієнтацією основних соціальних груп населення країни з метою створення політичної напруженості і хаосу; дестабілізація політичних відносин між партіями, об’єднаннями та рухами з метою провокації конфліктів, розпалювання недовіри, підозрілості, загострення політичної боротьби, провокування репресій проти опозиції і навіть громадянської війни; зниження рівня інформаційного забезпечення органів влади та управління, інспірація помилкових управлінських рішень; дезінформація населення про роботу державних органів, підрив їхнього авторитету, дискредитація органів управління; провокування соціальних, політичних, національних і релігійних зіткнень; ініціювання страйків, масових заворушень, акцій протесту і т. д.
Сутність таких воєн, на думку окремих керівників військового відомства США, полягає в нанесенні військової поразки противнику шляхом досягнення і використання інформаційної переваги над ним: “… завдання тепер полягає не в знищенні живої сили, але у підриві цілей, поглядів і світогляду населення, в руйнуванні соціуму “. З цією метою в структурі оборонного відомства США для ведення психологічної війни створений цілий ряд підрозділів (PSYOP forces), діяльність яких орієнтована на психологічне забезпечення дипломатичних, інформаційних заходів та військових операцій. У польовому керівництві з психологічних операцій (FM 3-05.30 – MCRP 3-40.6, 2005) констатується, що “… метою наступальних і оборонних операцій є нанесення остаточної поразки силам противника за рахунок: придушення волі ворога до опору; нагнітання хвилювання серед цивільного населення в областях дислокації противника; стимулювання дезертирства або капітуляції сил противника; придушення громадської протидії проведеної військової операції; підриву довіри до керівництва противника; попередження пошкодження елементів інфраструктури, важливих для кінцевої мети операції; стимулювання прийняття населенням своїх військ на окупованій території; стримування втручання нейтральних і сусідніх держав; протидії пропаганді противника “. Докладний зміст заходів, здійснюваних даними підрозділами, наводиться і в польовому керівництві “Процес психологічних операцій: тактика, техніки і процедури” (FM 3-05.301, 2007), причому витрати на проведення таких операцій за останні роки постійно зростають (більш ніж у 20 разів з 2005 по 2012 р).
Стосовно до відкритим збройних конфліктів між державами термін “інформаційна війна” зможе найбільш повною мірою використовуватися тільки в майбутньому, коли збройна боротьба між державами буде здійснюватися виключно або переважно засобами і методами нанесення збитку інформаційній сфері противника і практично без фізичної участі особового складу збройних сил безпосередньо в зоні бойових дій.
Таким чином, інформаційна війна майбутнього – це міждержавне військове протиборство, здійснюване переважно або виключно шляхом програмно-технічного, радіоелектронного та фізичного поразки військової та цивільної інформаційної інфраструктури держави-противника, дезорганізації його систем державного і військового управління, дезорієнтації військово-політичного керівництва, надання керуючого інформаційно-психологічного впливу на особовий склад армії і цивільне населення як держави-противника, так і його союзників і сусідніх держав при одночасному захисті власних аналогічних об’єктів.
У цій главі буде використовуватися термін “інформаційна війна” у значенні інформаційного протиборства в різних його формах. При цьому доцільно розмежовувати: інформаційні інтервенції всередині окремо взятої країни (наприклад, передвиборна боротьба); інформаційне протистояння держав у мирний час (Позакризовий період); інформаційне протиборство в кризові періоди (наприклад, Карибська криза 1962 р.; події на Україні 2013-2014 рр.); інформаційне протиборство в ході локальних військових операцій (наприклад, в Південній Осетії в 2008 р); інформаційні війни як компонент регіональних або великомасштабних воєн.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)